23 травня 2025 рокуСправа №160/8029/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
18 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 №1006501-2412-0463-UA12100110000043499, яке складене ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 №1006511-2412-0463-UA12100110000043499, яке складене ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 №1006528/2412-0463-UA12100110000043499, яке складене ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є власником об'єкту нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний об'єкт нерухомості, який належить позивачу, 21.04.2022 було пошкоджено внаслідок ракетного обстрілу з боку рф, що підтверджується відповідними документами.
Відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021р., 2022р., 2023р.
Позивачем зауважено, що п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується: 3) за пошкоджені об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України): за 2021 рік та наступні податкові (звітні) періоди - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, які були пошкоджені у 2022 році внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та дані про пошкодження яких внесені до Реєстру майна. Нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по таких об'єктах нерухомого майна відновлюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об'єкти житлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для проживання; за період з 1 березня 2022 року та наступні податкові (звітні) періоди - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, які були пошкоджені у 2022 році внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та дані про пошкодження яких внесені до Реєстру майна. Нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відновлюється починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об'єкти житлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для проживання.
За об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, пошкоджені (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації) у податкових (звітних) періодах, починаючи з 1 січня 2023 року внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було зафіксовано факт пошкодження житлової та/або нежитлової нерухомості за даними Реєстру майна, до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для проживання/для використання за цільовим призначенням.
Отже, позивач вважає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , не повинен нараховуватись позивачу за 2021, 2022, 2023 роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Також даною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків у справі №160/8029/25.
04.04.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені ст. 266 ПКУ, дані Реєстру майна, та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
На підставі відомостей Державного реєстру речових прав, контролюючим органом було здійснено нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об'єктів, за 2021, 2022, 2023 роки.
Відповідач зауважив, що Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють організацію, координацію та виконання невідкладних робіт та є уповноваженними органами відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов'язаних із пошкодженням будівель та споруд затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 року №473. У разі відсутності таких виконавчих органів, уповноваженним органом виступають військові адміністрації. За результатами комісійного обстеження складається акт обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок військових дій спричинених збройною агресією рф. Проте, в наданих додатках до позову відсутній акт комісійного обстеження об'єкта на території Піщанської селищної територіальної громади пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації. Крім того, Витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України не містить інформацію про акт комісійного обстеження (номер, дата, категорія пошкодження).
Отже, відповідач вважає, що ГУ ДПС під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України.
08.04.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також зазначено, що текст відзиву відповідача зводиться лише до одного аргументу - позивачем до суду не було надано акт комісійного обстеження пошкодженого об'єкта нерухомості. Проте, позивач вважає, що посилання відповідача на ненадання позивачем акту комісійного обстеження є повністю необґрунтованими та безпідставними.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником житлового та нежитлового майна, у тому числі: нежитлового приміщення, загальною площею 911 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1.
Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, з урахуванням норм визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ, стосовно цього приміщення ОСОБА_1 . ГУ ДПС сформовані в автоматизованому режимі податкові повідомлення-рішення форми «Ф» за 2021-2023 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код бюджетної класифікації 18010300), а саме: від 02.05.2024 №1006501-2412-0463-UA12100110000043499, яким було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у сумі 16 398,00 грн.; від 02.05.2024 №1006511-2412-0463-UA12100110000043499, яким було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у сумі 88 822,50 грн.; від 02.05.2024 №1006528/2412-0463-UA12100110000043499, яким було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у сумі 91 555,50 грн.
Позивач звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою та скаргою від 05.11.2024, у яких просив відкликати спірні ППР через те, що майно, на яке було нараховано податок, є пошкодженим.
Відповідями від 09.12.2024 №82822/6/04-36-24-14-13 та від 10.02.2025 №9256/6/04-36- 24-13-14 ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до вказаних листів позивачем не було додано акт комісійного обстеження об'єкта на території Піщанської селищної територіальної громади, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із позовом до суду.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року.
Відповідно до пп.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), зазначений кодексрегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.4.1.1 п. 4.1 статті 4 ПК України, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цьогоКодексу.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 статті 36 ПК України).
Підстави, порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.
Так, згідно з підпунктом 266.1.1пункту 266.1 та підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року з подальшим продовженням його терміну відповідними Указами. Воєнний стан діє і станом на цей час.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.22, відповідно до якого, тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:
за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
За знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості: за 2021 рік та наступні податкові (звітні) періоди - за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, дані про знищення яких внесені до Реєстру майна; за 2022 рік та наступні податкові (звітні) періоди - за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, дані про знищення яких внесені до Реєстру майна.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 року № 3050-ІХ підпункт 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України був викладений у новій редакції.
Цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 06.05.2023 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
У Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».
Також суд зауважує, що застосування приписів пп.69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не відповідатиме принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).
Отже, враховуючи вищевикладене, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 року № 3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023 року, має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06.05.2023 року.
Проте, суд вказує й на той факт, що і нова редакція підпункту 69.22. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 11.04.2023 року № 3050-ІХ звільняє позивача від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки його нерухомість є нежитловою нерухомістю, що була пошкоджена у 2022 році, потребує капітального ремонту, і дані про пошкодження були внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації.
Зазначеною нормою передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2022 року та наступні податкові (звітні) періоди - за об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, які були пошкоджені у 2022 році внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та дані про пошкодження яких внесені до Реєстру майна.
Отже, для звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, що було пошкоджене у 2022 році внаслідок бойових дій, спричинених російською федерацією, не має значення дата фіксації пошкоджень та дата внесення даних до Реєстру майна, на відміну від майна, що було пошкоджене у 2023 році.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний об'єкт нежитлової нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу, 21.04.2022 було пошкоджено внаслідок ракетного обстрілу з боку рф.
24.01.2025 року до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України були внесені дані про пошкоджене майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом, копія якого долучена до матеріалів справи.
Вказані обставини, зокрема, підтверджуються також долученим до матеріалів справи актом фіксації пошкодження майна від 24.04.2022, який підписаний свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 .
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи, суд зазначає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , не повинен нараховуватись позивачу за 2021, 2022, 2023 роки.
Щодо тверджень відповідача стосовно не надання до суду акту комісійного обстеження пошкодженого об'єкта нерухомості, суд звертає увагу, що, як вже було зазначено вище, відповідно до пп. 69.22. розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується, зокрема, за пошкоджені об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості на підставі даних Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна) та даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Даним пунктом прямо встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується на підставі даних про пошкодження, які внесені до Реєстру майна.
Відтак, жодних інших документів, які б слугували підставою для припинення нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нормами ПК України не передбачено.
У постанові від 05.03.2025 у справі №200/2162/24 зазначив наступне: «Зазначеною нормою передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з 1 березня 2022 року та наступні податкові (звітні) періоди - за об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, які були пошкоджені у 2022 році внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та дані про пошкодження яких внесені до Реєстру майна. Отже, для звільнення від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, що було пошкоджене у 2022 році внаслідок бойових дій, спричинених російською федерацією, не має значення дата фіксації пошкоджень та дата внесення даних до Реєстру майна, на відміну від майна, що було пошкодженеу 2023 році. Майно ОСОБА_1 було пошкоджене саме у 2022 році, що відображено в Актах обстежень майна від 26.02.2024 року та Витягах з Реєстру майна від 05.03.2024 року та від 06.03.2024 року, а тому податок за нерухоме майно, належне ОСОБА_1 не нараховується і не сплачується за період з 01.03.2022 року до місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об'єкти нежитлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для використання за цільовим призначенням».
На підставі п. 4.1.4. ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №300/2906/22 зазначено: «Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, мова йде не лише про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування.
Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду».
Відповідно до статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, наведене свідчить про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та доводить їх протиправність.
За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 №1006501-2412-0463-UA12100110000043499.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 №1006511-2412-0463-UA12100110000043499, яке складене ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 №1006528/2412-0463-UA12100110000043499, яке складене ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1967,66 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник