26 травня 2025 року Справа № 160/13512/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/13512/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
20 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд».
Оцінюючи стан усунення недоліків позовної заяви суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач вказує, що позивач брав участь у бойових діях та має інвалідність, що підтверджується, зокрема, довідкою МСЕК 12 ААГ №177401. Таким чином, під час військової служби з метою захисту державного суверенітету у позивача не виникало сумніву щодо того, що Держава в особі відповідача належним чином нараховує та виплачує його грошове забезпечення. Лише після звільнення з військової служби позивач в лютому 2024 року звернувся до юриста з метою отримання консультації з пенсійних питань та отримав інформацію про неправомірну діяльність відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення в неналежному розмірі та отримавши відмову відповідача в належному перерахунку грошового забезпечення та сум при звільненні позивач в порядку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень звернувся до суду в межах шестимісячного строку звернення, який передбачений законом. Крім того висновки щодо того, що позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань без обмеження будь-яким строком відповідають правовій позиції верховного суду, викладеної в постанові від 12.06.2020 у справі № 820/1106/16.
Суд відхиляє посилання позивача на вказаний правовий висновок Верховного Суду (дійсний номер справи - 818/1106/16), оскільки має місце нерелевантне нормативно-правове регулювання. Досліджуючи виклад постанови в сукупності слід зважати на те, що відповідач у справі посилався на непоширення на спірні правовідносини положень Кодексу законів про працю України, в той час як суди всіх інстанцій констатували поширення відповідних норм на грошове забезпечення військовослужбовців. Це мало значення в аспекті викладу ст. 233 Кодексу законів про працю України, яка в редакції до 18.07.2022 року включно передбачала необмежений строк звернення до суду за захистом прав працівника щодо оплати праці.
Таким чином, йдеться не про те, що певні одноразові додаткові види грошового забезпечення є такими, щодо яких строк звернення до суду є необмеженим. Натомість визначальним є поширення дії положень Кодексу законів про працю України на правовідносини щодо виплати військовослужбовцям грошового забезпечення (будь-якого: і щомісячних основних, і одноразових додаткових видів грошового забезпечення). Тобто, такі виплати не мають жодного особливого характеру, а строк звернення до суду за захистом прав щодо розміру таких виплат є таким же, як і строк звернення до суду за захистом будь-яких прав військовослужбовця щодо розміру грошового забезпечення (усіх його видів та складових).
В свою чергу судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вже надано оцінку відповідним обставинам та констатовано пропуск строку звернення до суду лише щодо періоду з 19.07.2022 року по 29.12.2022 року. Як наслідок, юридичне значення матиме дата, в яку виплачені відповідні одноразові додаткові види грошового забезпечення.
В іншій частині заява про поновлення строку звернення до суду стосується посилань на участь позивача в бойових діях, а також отримання інформації про порушення своїх прав лише в лютому 2024 року (йдеться про 2025 рік, в наявності лист відповідача від 17.02.2025 року).
Суд приймає доводи стосовно встановлення позивачу інвалідності. Так, згідно довідки до акта огляду МСЕК від 14.03.2023 року серії 12ААГ №177401 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01.04.2024 року. Причина: Травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини. Щодо умов праці вказано: «нездатний до трудової діяльності в звичайних умовах…».
Суд визнає цю обставину поважною в аспекті обґрунтування пропуску строку звернення до суду, оскільки йдеться про реальний вплив на можливість особи реалізовувати наявні права, в т.ч. звертатися до суду.
Окрім цього, в матеріалах справи наразі відсутні будь-які докази на підтвердження доведення відповідачем позивачу відомостей про розмір його грошового забезпечення, здійснення з ним остаточного розрахунку при звільненні, окрім листа від 17.02.2025 року.
Оскільки строк звернення до суду з таким позовом складає три місяці з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а обов'язок надати працівнику таке письмове повідомлення покладено на роботодавця, у даному випадку строк звернення до суду становить три місяці та починає свій відлік з дати отримання відповідного письмового повідомлення.
Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 24.12.2024 року у справі №160/1790/24.
Також суд зауважує, що за ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами особи, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
З військового квитка позивача судом встановлено, що позивач після припинення проходження військової служби у відповідача продовжив її проходження в інших підрозділах, з військової служби дотепер не звільнений.
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби, зокрема:
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2024 року у справі №120/359/24.
Зважаючи на вищевикладене, суд констатує поважність причин пропуску строку звернення до суду, в зв'язку з чим заява позивача підлягає задоволенню.
Стосовно уточнення відповідача у справі та предмету позову суд зазначає, що позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови провести перерахунок та виплату з 25.02.2022 - 29.12.2022 грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» а також, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в оформленні та надсиланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 оформити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нові грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 складені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з моменту її призначення.
Суд констатує, що недолік позовної заяви щодо зазначення належного суб'єкта, до якого звернуто позовні вимоги, усунуто.
Водночас, позивач так і не усунув недолік позовної заяви, пов'язаний з заявленням вимог щодо «інших сум, належних при звільненні», стосовно чого судом констатовано, що йдеться про абстракцію, яка унеможливлює визначення предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною.
Оскільки вказаний недолік не може бути самодостатньою підставою для повернення позовної заяви, суд визнає можливим її прийняття в такій редакції. В свою чергу суд зауважує, що в ході судового розгляду буде вирішено спір виключно в частині виплат, які конкретизовані (грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку), що забезпечує правову визначеність для сторін щодо предмета спору у даній справі.
Також позивачем наведено підстави позову стосовно заявлення у спонукальній позовній вимозі №2 формулювання «з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення», в зв'язку з чим ця частина вимоги приймається до розгляду з урахуванням наявного предмету та підстав позову.
Згідно ч. 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає недоліки усуненими та приймає позовну заяву до розгляду.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Керуючись ст. ст. 80, 169, 171, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/13161/25 - задовольнити.
Визнати поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/13161/25.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №160/13161/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Призначити справу до розгляду з 26 червня 2025 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Боженко Н.В.
Витребувати від Військової частини НОМЕР_2 :
1. картку особового рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік;
2. довідку, в якій відобразити наступні відомості стосовно ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 29.12.2022 року:
1) порядок обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням (в т.ч. конкретно вказати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використано);
2) дата виплати, розмір та порядок визначення розміру виплачених позивачу наступних виплат:
2.1) допомоги на оздоровлення;
2.2) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
2.3) грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки;
2.4) одноразової грошової допомоги при звільненні.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів по суті позову, у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Згідно ч. 3 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням відзиву до суду.
Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи та надати до суду докази такого направлення (надання).
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзиви для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи та надати до суду докази такого направлення (надання).
Повідомити учасників справи, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та письмові пояснення повинні відповідати вимогам частин 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повідомити учасників справи, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, а відповідачу також надіслати копію позовної заяви з додатками.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.
Суддя Н.В. Боженко