26 травня 2025 р.Справа №160/13214/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративні справі №160/13214/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 травня 2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не припинення дії звернення від 28.01.2025 №Е1191566, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- припинити дію звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 №Е1191566, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі №160/13214/25, в якій останній просить суд:
- зупинити дію звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 №Е1191566, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових/службових осіб, та іншим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в особі їх посадових/службових осіб, вчиняти дії щодо виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 №Е1191566, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- заборонити Національній поліції України в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025 №Е1191566, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В обґрунтування заяви зазначає, що 20.02.2025 приймав участь у розгляді звернення ОСОБА_1 стосовно дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності за адресою : м. Дніпро, у районі провулку Широкого та вирішення питання про призначення перевірки. Замовник - ТОВ «РІВЕРСАЙД». Після завершення розгляду, знаходячись у будівлі побачив, що на виході приблизно з 10:30 - 11:30 завітали у штатському співробітники поліції з планшетом для проведення затримання його на підставі спірного звернення, надає відео посилання на вказану подію. З якого саме відділку вказані поліцейські, йому невідомо, згідно до чого звернувся з письмовими заявами як до районного відділу поліції за місцем події, так і до міського відділу, відповіді отримано не було. А тому вже подав окремий позов до суду. Наведені дії поліції, щодо виконання звернення прямо свідчить про реальність виконання протиправного звернення до завершення розгляду справи і як наслідок покладання на нього обов'язку виконання завідомо неправомірного звернення. У сумі вказане говорить, про необхідність прийняття забезпечення позову, у тому числі через те, що безліч відео в інтернет, ютуб про виконання співробітниками поліції аналогічних звернень (загальна відома інформація, яка не потребує доказування), у тому числі з перевищеннями своїх повноважень (бусифікація).
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.05.2025 по 23.05.2025 у творчій відпустці, розгляд заяви здійснено 26.05.2025.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути заяву забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів заяви, доводи заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.
Статтею 150 КАС України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
З системного аналізу зазначених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд також враховує, що відповідно до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте всупереч зазначеному, всі наведені заявником доводи є припущеннями. Доводи позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущенні, що без цього буде завдано шкоду законним правам та інтересам.
При цьому, суд зазначає, що у поданій заяві не наведено обставин та, відповідно, не надано доказів щодо вчинення органам Національної поліції України та іншим уповноваженим правоохоронним органам дій щодо затримки ОСОБА_1 для притягнення до відповідальності передбаченої ст. ст. 210, 210-1 КУпАП.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Сама лише незгода заявника із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такої бездіяльності протиправною ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
В свою чергу, задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.
Наразі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов'язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов'язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №120/2284/23.
Наявність очевидної протиправності правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з'ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.
Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправної бездіяльності відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративні справі №160/13214/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков