26 травня 2025 рокуСправа №160/8737/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 26, щодо обмежень та невиплати пенсійної заборгованості від 90% сум грошового забезпечення, з врахуванням всіх складових довідки починаючи з 01.04. 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести понову перерахунок та виплату пенсійні борги від 90% грошового забезпечення, які виникли з вини ПФУ, Ідентифікаційний код юридичної особи: 21910427, м. Дніпро, 49094, вул. Набережна Перемоги, 26, зняти обмеження по виплаті пенсії 10 кратного прожиткового мінімуму ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області протиправно обмежило та не виплатило йому пенсійну заборгованість, яка становить 90% сум грошового забезпечення, з урахуванням всіх складових довідки, починаючи з 01.04.2019 року. Крім того, позивач вказує на необхідність повного перерахунку та виплати пенсійних боргів, що виникли з вини ПФУ, а також зняття обмеження щодо виплати пенсії у розмірі 10-кратного прожиткового мінімуму.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
19.05.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що згідно з пунктом “а» статті 13 Закону №2262 (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п."а" ст.12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до статті 13 Закону №2262, в редакції, що діяла на дату призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Далі, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668, котрий набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 13 Закону №2262, яким максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (ст.43 Закону №2262) - пенсія позивачу була призначена у розмірі 70% грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України" від 27.03.2014 №1166 (Далі - Закон №1166), який набрав чинності 01.05.2014, було внесено зміни в частину 2 статті 13 Закону №2262, а саме цифри “80» замінили на цифри “70».
Таким чином, частиною 2 статті 13 Закону №2262, котрою визначаються розміри пенсій за вислугу років, встановлено, що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Звертає увагу, що Закон №1166, яким було встановлено зміни до статті 13 Закону №2262, не скасовано та не визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені статтею 63 Закону №2262.
Зазначив, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, розміри соціальних виплат залежать від фінансово-економічних можливостей держави.
Враховуючи те, що Законом України від 27.03.2014 №1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було внесено зміни до статті 13 Закону №2262, за якими максимальний розмір пенсії, що призначається за вислугу років, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення, Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 за умовами статті 13 Закону №2262 у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі №160/18080/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019 ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 06.07.2021 №33/24/С-2355 станом на листопад 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» про розмір грошового забезпечення №33/24/С-2355 від 06.07.2021 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В даному рішенні суд прийшов до висновку, що відповідач, після отримання від позивача довідки від 06.07.2021 №33/24/С-2355 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зобов'язаний був здійснити перерахунок та виплату його пенсії.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке зазначене у довідці від 06.07.2021 №33/24/С-2355.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії від відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року по справі №160/7986/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.04.2019 з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_1 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 06.07.2021 №33/24/С-2355.
Встановлено, шо на виконання вказаного рішення суду від 03.06.2024 року, Пенсійним органом було проведено з 01.04.2019 року перерахунок пенсії позивача у розмірі 90% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці довідки Державної установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 06.07.2021 №33/24/С-2355.
Разом з тим, під час вищевказаного перерахунку пенсії позивача відповідачем застосований максимальний розмір пенсії- 20930,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі № 160/23497/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, обмеживши при розрахунку її максимальний розмір десятьма прожитковими мінімумами.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2019 року з основним розміром 90% на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року по справі №160/7986/24, без обмеження її граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року по справі № 160/23497/24 набрало законної сили 18.11.2024 року.
20.12.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про загальну суму заборгованості та виплати 90% грошового забезпечення пенсії починаючи з 01.04.2019 року згідно рішення суду по справі 160/7986/24, без обмежень 10 кратного прожиткового мінімуму, згідно рішення суду 160/23497/24.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 822-53966/Х-01/8-0400/25 від 07.01.2025 року відповідач, зокрема, повідомив позивача, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 160/23497/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років з 01.04.2019 року з основним розміром 90% на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 року по справі №160/7986/24, без обмеження її граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання зазначеного рішення суду позивачу проведено відповідний перерахунок пенсії. За результатами перерахунку, розмір пенсійної виплати на виконання зазначеного рішення з 01.04.2019 склав 16985,40 грн ((18540,00 грн х 90%) + 299,40 грн (підвищення за особливі заслуги перед Україною (1497,00 грн х 20%)).
Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 160/23497/24 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України нарахувати індексацію пенсії відповідно до Постанов №118 та № 168 понад максимальний розмір доплата пенсії на виконання рішення суду нарахована тільки за період з 01.04.2019 по 30.06.2020 та становить 17011,00 грн.
Враховуючи виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 160/7986/24 розмір пенсії не змінився.
Зазначив, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах повноважень. Відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання. та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно з положеннями пунктів 20, 29 ч. 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 за № 53/37389 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішенням суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Враховуючи зазначене, доплату на виконання рішення суду, винесеного на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Виплата пенсії проводиться у розмірі 22565,07 грн, який обчислено на виконання рішення суду.
Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії позивача виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо нездійснення виплати нарахованої на виконання рішень суду суми заборгованості, а також щодо невиплати пенсії у розмірі 90 % грошового забезпечення та обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За змістом ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд
Згідно з ч.2,3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з положеннями ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, приписами ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст.382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (ст.382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 21.12.2020 у справі №440/1810/19, від18.05.2022 у справі №480/2378/21.
Проаналізувавши предмет позову у справі, яка розглядається, звернення позивача, надану відповідь, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача не створюють окремого предмету позову, оскільки вчинені в результаті виконання рішень судів, зокрема у справі №160/7986/24, в якій захищено право позивача на отримання пенсії з 01.04.2019 року з основним розміром 90%, та у справі №160/23497/24, в якій захищено право позивача на отримання пенсії без обмеження її граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами є незгода з діями відповідача, вчиненими саме на виконання такого рішення суду.
Суд зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19), п.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник