26 травня 2025 року Справа № 160/7637/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
13 березня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Доброрез Віталія Вікторовича, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.10.2024 року № 047050029173 щодо відмови - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву та зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи з 21.08.1995 р. по 03.12.2001 р. по трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.02.1984 року, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії від 09.10.2024 року з урахуванням наявного стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з досягненням 60 років відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має право на призначення пенсії за віком, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 09.10.2024 про призначення йому пенсії за віком. 16.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 047050029173, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не зараховано період роботи з 21.08.1995 по 03.12.2001 з огляду на відсутність підпису відповідальної особи у трудовій книжці при звільнені. Для зарахування зазначеного періоду повністю у рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.10.2024 року № 047050029173 зазначено про необхідність надання уточнюючої довідки про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів за час виконання робіт, та довідку про реорганізацію. Вважає, зазначене рішення відповідача, протиправним і не законним, таким, що обмежує право пенсіонера на отримання пенсії, внаслідок чого звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 17.03.2025 повідомлений про відкриття провадження у справі, про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.05.2025 по 23.05.2025 у творчій відпустці, розгляд справи здійснено 26.05.2025.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 09.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №047050029173 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що: «…за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 21.08.1995 по 03.12.2001 оскільки у трудовій книжці при звільненні відсутній підпис відповідальної особи, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Стаж з 01.01.1998 зарахований згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для зарахування вищевказаного періоду повністю необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством на підставі первинних документів за час виконання робіт, та довідку про реорганізацію.».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
У відповідності до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з не зарахуванням пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії за віком періоду роботи позивача з 21.08.1995 по 03.12.2001 оскільки у трудовій книжці при звільненні відсутній підпис відповідальної особи, з цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту п.2.4 зазначеної вище Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.27 Інструкції №58 передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Так, судом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , останній:
- запис №19, 21.08.1995 прийнятий до Сєверодонецького виробничого об'єднання «АЗОТ» слюсарем-ремонтником (зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговувані технологічного обладнання) цеху синтезу виробництва поліетилену по 5 розряду (наказ ОК63к від 22.08.1995);
- запис №20, 30.10.1996 переведений слюсарем АВР (зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговувані комунікацій, дегазації та виробничої каналізації/цеху централізованого ремонту міжцехової виробничої каналізації та прихованих технологічних МЦК виробничих цехів виробництв: метанолу та формаліну, міндобрив, кислот та каталізаторів, адипінової кислоти та солі АЧ; ацетилену, вінілацетату та продуктів їх переробки по 5 розряду (наказ ОК33к від 01.11.1996);
- Сєверодонецьке виробниче об'єднання «АЗОТ» 18.10.94 перейменовано в Сєверодонецьке державне виробниче підприємство «ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ».
- запис №21, 03.12.2001 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №93к від 30.11.2001).
Отже, згідно із записами трудової книжки позивач в період з 21.08.1995 по 03.12.2001 працював в Сєверодонецькому державному виробничому підприємстві «ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ».
Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні записи про спірний період роботи, які засвідчені печаткою роботодавця та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу за спірний період.
На думку суду, інформація, яка внесена до трудової книжки дає можливість встановити місце роботи, посаду та період роботи позивача. А тому не зазначення в записі про звільнення 03.12.2021 підпису відповідальної особи у трудовій книжці не може бути підставою не врахування до страхового стажу періоду роботи з 21.08.1995 по 03.12.2001.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Крім цього суд враховує й усталені правові висновки Верховного Суду із цього приводу, який вважає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення трудової книжки з вини адміністрації підприємства яка відповідальна за дотримання правил її ведення (постанова №687/975/17 від 21.02.2018).
Отже певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Підсумовуючи суд зазначає, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача в Сєверодонецькому державному виробничому підприємстві «ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ» з 21.08.1995 по 03.12.2001 є протиправною, оскільки цей період роботи підтверджується трудовою книжкою позивача, а недолік на який послався відповідач в оскаржуваному рішенні носить формальний характер.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17 та від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області таким правом не скористалось.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано зазначений періоди до страхового стажу позивача, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.10.2024 №047050029173 є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії від 09.10.2024 з урахуванням наявного стажу, суд зазначає наступне.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.
Стосовно визначення дати з якої необхідно призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув віку 60 років та набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу не менше 31 років.
Як слідує з рішення про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії складає 25 років 05 місяців 23 дні.
Додатково до зарахування до страхового стажу підлягає спірний період (понад 6 років).
За приписами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 09.10.2024, то пенсія останньому підлягає призначенню саме з 19.10.2024 (тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку та за умови зарахування періодів роботи з 21.08.1995 по 03.12.2001 у нього наявний достатній страховий стаж роботи, тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 19.10.2024.
Отже з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.10.2024 №047050029173 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 21.08.1995 по 03.12.2001 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 19.10.2024.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1 211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №ZQMB-2KF4-12BE від 12.03.2025.
При цьому з цією позовною заявою позивач звернувся до суду через систему "Електронний Суд", отже в силу вимог частини 3 статті4 Закону України "Про судовий збір" мав сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн (968,96 грн :2).
Відтак, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн, згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.10.2024 №047050029173 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 21.08.1995 по 03.12.2001 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 19.10.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 26 травня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков