26 травня 2025 рокуСправа №160/8997/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.02.2025 року №047150030537 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 період роботи з 01.11.2010 року по 21.09.2017 року в ТОВ «Промисловий ремонт»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-p/2020 від 23.01.2020 року та з урахуванням періоду роботи з 01.11.2010 року по 21.09.2017 року в ТОВ «Промисловий ремонт» на пільгових умовах за Списком №2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням необхідного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058. Також позивачем було встановлено, що згідно Витягу з ЕПС про розрахунок стажу при призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 01.11.2020 року по 21.09.2017 рік в ТОВ "Промисловий ремонт" на посаді машиніста крану. Підстави не зарахування в оскаржуваному рішенні не зазначені. Позивач вважає, що рішення від 13.02.2025 року №047150030537 прийнято відповідачем-2 без повного з'ясування усіх обставин справи та з порушенням законодавства, яке регулює пенсійні відносини, без врахування рішення Конституційного Суду України №1-p/2020 від 23.01.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від Головного управління ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 10 місяців 00 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 14 років 07 місяців 13 днів. Згідно наданих документів до страхового та пільгового стажу враховано всі періоди. На день заяви 06.02.2025 позивачка не досягла пенсійного віку передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 - 55 років. Відповідно до пункту 20 Постанови №637, в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки, для врахування до пільгового стажу періоду роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» з 01.11.2010 по 21.09.2017 підстави відсутні. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону № 1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто, досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України особі необхідно було до 11.10.2017. Враховуючи вищезазначене, в зв'язку з недосягненням встановленого пенсійного віку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №047150030537 від 13.02.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
18.04.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.262 ч.5 "Ухвала про відкриття спрощеного провадження" (без повідомлення сторін) від 31.03.2025 №160/8997/25 було надіслано одержувачу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 01.04.2025 20:35.
Відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
06.02.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Донецькій області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 13.02.2025 року №047150030537 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Так, в рішенні Головного управління ПФУ в Донецькій області від 13.02.2025 року №047150030537 зазначено зокрема наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону Закон № 1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 36 років 10 місяців, в тому числі стаж роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 - 14 років 7 місяців 13 днів.
До загального страхового та пільгового стажу зараховані усі періоди роботи згідно наданих документів.
На день заяви 06.02.2025 заявниця не досягла пенсійного віку передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 55 років.
Враховуючи вищевикладене, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із не досягненням віку - 55 років.
Згідно Форми РС-право, період роботи з 01.11.2010 по 30.09.2017 відповідачем зараховано лише до загального страхового стажу.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 07.07.1989 у спірні періоди працювала на ТОВ "Промисловий ремонт":
- запис 11 - 01.11.2010 - прийнята машиністом крана 5 розряду на пульпонасосній ділянці хвостового господарства (наказ 631 від 01.11.2010);
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (наказ №1/40 від 01.10.2010);
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (наказ №1/111о від 30.06.2015);
- за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 (наказ №1/176о від 07.10.2016);
- запис 12 - 21.09.2017 звільнено за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП (наказ від 21.09.2017 №1/795У).
Не погоджуючись із не зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 01.11.2010 по 21.09.2017 та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 07.07.1989, яку досліджено судом, у спірний період з 01.11.2020 по 21.09.2018 працювала на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Промисловий ремонт" на посаді машиніста крана 5 розряду. У трудовій книжці наявні записи про проведення атестації робочого місця позивача за Списком №2.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.
Підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Записами трудової книжки підтверджується те, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день на роботі, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, окрім того, наявні записи щодо проведення атестації робочого місця.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що Пенсійним фондом було протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди: з 01.12.2009 року по 31.03.2017 року в товаристві з обмеженою відповідальністю “Промисловий ремонт» (ЄДРПОУ 36608356) та періоду роботи з 01.11.2010 по 21.09.2017 в товаристві з обмеженою відповідальністю “Промислові ремонти» (ЄДРПОУ 40799891) до пільгового стажу роботи за Списком №2 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1989р., у зв'язку з чим, вказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо відмови у призначенні пенсії з підстав не досягнення 55-річного віку, суд зазначає наступне.
Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у зразковій справі від 03.11.2021 №360/3611/20.
Таким чином, суд зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 06.02.2025р. позивач досягла 50-річного віку, загальний страховий стаж позивача складає 36 роки 10 місяців, пільговий стаж за Списком №2 14 років 7 місяців 13 днів, що пенсійним органом не заперечується та, на переконання суду, є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150030537 від 13.02.2025р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачу, прийнято необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви застосування до позивача вікового цензу в 50 років, а наведені підстави судом визнано протиправними.
При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №047150030537 від 13.02.2025р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 за № 359/35961, з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.
Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Як наслідок задоволення основної вимоги, також підлягає задоволенню похідна вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 01.11.2010 по 21.09.2017 та повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХП, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, на підставі її заяви від 06.02.2025 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1211,20 грн. (по 605,60 з кожного).
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Україна, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.02.2025 року №047150030537 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.07.1989р. до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи по Списку № 2 період роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» з 01.11.2010 року по 21.09.2017 року машиністом крану.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Україна, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова