26 травня 2025 рокуСправа №640/1365/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов'язання вчинити дії,-
10.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить суд:
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларації кандидата на посаду (Генеральний директор), поданої 13.03.2019 (код декларації 5adb2e31-715e-46b8-98ae-393ebc4d6969), виправленої декларації кандидата на посаду (Генеральний директор), поданої 14.03.2019 (код декларації 4554bd09-147b-4da2-bfc1-80d4c66b5318) та декларації кандидата на посаду (Директор), поданої 20.03.2019 (код декларації c5254421-6f57-41da-9234-053e906e2c3b) ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до положень абзаців другого-четвертого пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/1365/22.
19.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/1365/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 адміністративна справа передана судді Ремез К.І. для розгляду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу.
У разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено (ч. 3 ст. 29 КАС України).
З урахуванням викладеного, суд знаходить за можливе прийняття до розгляду адміністративного позову та продовження розгляду справи у порядку спрощеного провадження.
Частиною чотирнадцятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов'язання вчинити дії прийнято до розгляду, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а саме декларацію кандидата на посаду «Генеральний директор», що була опублікована 13.03.2019. У подальшому було подано виправлену декларацію, опублікована 14.03.2019 та декларація кандидата на посаду «директор», опублікована 20.03.2019. Декларації були подані для участі у відкритому конкурсі на посаду Генерального директора/директора Державного підприємства «Науково-технічний Комплекс «Імпульс». Проте, у 2019 році і згодом такий конкурс не проводився.
Позивач, не бажаючи, щоб його декларація зберігалася у вільному доступі, 11.08.2021 звернувся до відповідача із заявою про видалення інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проте відповіді не отримав, декларації видалені не були. Тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
03.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що листом від 19.08.2021 № 190-07/63395/21 позивач був повідомлений про відсутність правових підстав для видалення його декларацій з реєстру. Відповідач зазначає про відсутність у нього повноважень для видалення декларацій, а також про те, що декларації були подані позивачем добровільно з метою участі у конкурсі, у зв'язку з чим, на думку відповідача, права позивача не порушені.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем для участі у відкритому конкурсі на посаду Генерального директора/директора Державного підприємства «Науково-технічний Комплекс «Імпульс» було подано шляхом заповнення на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а саме декларацію кандидата на посаду «Генеральний директор», що була опублікована 13.03.2019, виправлену декларацію, опубліковану 14.03.2019 та декларація кандидата на посаду «директор», опубліковану 20.03.2019. У 2019 році і згодом такий конкурс не проводився.
11.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про видалення інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проте декларації видалені не були.
Відповідач листом від 19.08.2021 № 190-07/63395/21 повідомив позивача про відсутність правових підстав для видалення його декларацій з реєстру.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно зі статтею 1 Закон України від 14.10.2014 року №1700-VІI «Про запобігання корупції» (далі - Закон №1700-VІI), суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 (крім осіб, які балотуються кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посади сільських, селищних, міських голів) частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (ч. 3 ст. 45 Закону).
У пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону зазначено, що особа, яка претендує на зайняття посади, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (ч. 3 ст. 45 Закону №1700-VІI).
Статтею 47 Закону №1700-VІI визначено, що подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.
Частиною другою статті 47 Закону №1700-VІI встановлено, що інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п'яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3 (далі - Порядок) - чинний на момент спірних правовідносин.
Підпунктом 4 пункту 5 розділу II Порядку передбачено, що суб'єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог: декларація суб'єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, у якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Пунктом 10 розділу II Порядку встановлено, що усі документи, які подав суб'єкт декларування, зберігаються в Реєстрі і автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині Реєстру відповідно до цього Порядку.
Документи, які суб'єкт декларування подав до Реєстру, зберігаються у Реєстрі упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, а також упродовж п'яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково п. 10 розділу II Порядку).
Приписами пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 13.01.2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закону №2939-VI) визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Згідно з частиною 4 статті 10 ( Закону №2939-VI) зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.
Зазначені в декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п'яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
Судом встановлено, що необхідною умовою для зберігання документів, які суб'єкт декларування подав до Реєстру є:
виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону - протягом усього часу;
після припинення виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності - упродовж п'яти років, крім останньої поданої такою особою декларації, яка зберігається безстроково.
Як встановлено матеріалами справи позивач не є та не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки конкурс на посади не проводився. Тобто підстави для зберігання декларації позивача відсутні.
Суд зазначає, що Закон №1700-VІI, та Порядок не містять в собі положення щодо видалення інформації з Реєстру, а визначає лише загальне поняття - «ведення реєстру».
Разом з тим, приписами пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» визначено, що кожна особа має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Суд зазначає, що зберігання інформації в реєстрі відповідно особи повинно відбуватися на підставі Закону, що в цьому випадку не дотримано, а наведені вище висновки спростовують твердження відповідача стосовно того, що останнього не наділено повноваженнями щодо видалення з Реєстру декларацій кандидатів на посаду.
Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження позовних вимог.
Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, зводяться до цитування норм законодавства.
Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У той же час, ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування декларації кандидата на посаду (Генеральний директор), поданої 13.03.2019 (код декларації 5adb2e31-715e-46b8-98ae-393ebc4d6969), виправленої декларації кандидата на посаду (Генеральний директор), поданої 14.03.2019 (код декларації 4554bd09-147b-4da2-bfc1-80d4c66b5318) та декларації кандидата на посаду (Директор), поданої 20.03.2019 (код декларації c5254421-6f57-41da-9234-053e906e2c3b) ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452, 01103, м. Київ, бульв. Миколи Міхновського, 28) судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез