24 квітня 2025 рокуСправа №640/21587/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №640/21587/21 за позовною заявою Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32-А, код ЄДРПОУ: 40224921) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт, -
02 серпня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт на АДРЕСА_2 .
Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність підстав для зобов'язання відповідача знести самочинно збудований об'єкт на АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що в ході перевірки виявив порушення вимог законодавства у сфері будівництва, в зв'язку з чим видав відповідачу припис та в подальшому звернувся з цим позовом.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 640/21587/21 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Каракашьян С.К.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/21587/21, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
12 серпня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява-підтвердження щодо відсутності тотожного спору на розгляді судів.
09 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що порушення встановлено неналежним чином та в рамках неналежним чином проведеної перевірки, вважає захід впливу непропорційним.
09 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року повернуто зустрічну позовну заяву.
22 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшло заперечення на відзив, а також відзив на зустрічну позовну заяву. Оскільки зустрічну позовну заяву не прийнято, відзив на неї судом не враховується. В свою чергу у запереченні на відзив позивач повторює доводи позовної заяви та наполягає на необхідності застосування до позивача заходу впливу, запропонованого у позовній заяві.
В зв'язку з реалізацією положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана адміністративна справа 19 лютого 2025 року надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року прийнято справу до розгляду, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач підтримує раніше подану заяву та зазначає, що відомості про виконання припису у нього відсутні.
13 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач повторює доводи відзиву.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
29 грудня 2020 року позивач видав відповідачу містобудівні умови та обмеження (№1230) щодо спірного будівництва
30 грудня 2020 року відповідач подав позивачу повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Йдеться про реконструкцію квартири АДРЕСА_3 .
01 березня 2021 року будівництво завершено, експлуатація розпочата 16.03.2021 року, дата початку будівництва 05.01.2021, згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 16.03.2021 року.
В матеріалах справи міститься подана декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована 16.03.2021 року № КВ101210305139.
11 березня 2021 року позивач наказом №345 призначив позапланову перевірку відповідача в рамках будівництва по вищевказаному об'єкту.
12 березня 2021 року №б/н видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу.
19 березня 2021 року відповідач зареєстрував право власності на нежитлове приміщення №184 в буд. АДРЕСА_4 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
25 березня 2021 року позивачем складено акт за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) б/н (далі - Акт перевірки), згідно якого виявлені порушення законодавства:
1) ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" - для влаштування вхідних груп замовником влаштовано фундаменти, а також для встановлення пандуса підготовлено приямки для влаштування монолітного залізо-бетонного фундаменту. Отже, будівельні роботи виконуються з відхиленням від затвердженої проектної документації;
2) зокрема, також виявлено недоліки проектної документації, розробленої ТОВ «КБ «Експерт проект» (стосується розрахунку парко-місць, а також врахування вимог законодавства щодо осіб з інвалідністю).
Підсумовано, що будівництво є самочинним у відповідності до ст. 376 Цивільного кодексу України.
25 березня 2021 року позивач склав приписи:
1) для ТОВ «КБ «Експерт проект» - проектна документація розроблена без урахування містобудівних умов та обмежень, не створено безперешкодне життєве середовище для осіб з обмеженими можливостями, не розраховано клас наслідків згідно ДСТУ, відсутній розрахунок кількості машино-місць для працівників та відвідувачів - зобов'язано до 25.04.2021 року усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства;
2) для відповідача - згідно проектної документації влаштування вхідних груп повинно відбуватись без влаштування фундаментів, а такі влаштовано, також підготовлено приямки для влаштування монолітного залізо-бетонного фундаменту для встановлення пандуса - зобов'язано до 25.04.2021 року усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у відповідності до вимог законодавства;
3) для відповідача - з тих же обставин, що і попередній припис, однак з вимогою зупинити виконання будівельних робіт з реконструкції житлової квартири під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням вхідної групи до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Позивач надав фотокопії, на яких в наявності приямки та залізна споруда, на окремих зображеннях споруда має фундамент.
11 травня 2021 року наказом №553 позивач призначив нову позапланову перевірку відповідача в т.ч. з питань виконання приписів від 25.03.2021 року.
17.05.2021 року №б/н видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу.
Актом від 28.05.2021 року №б/н констатовано наявність раніше виявлених порушень.
В рамках реалізації державної політики у сфері будівництва позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що виклад нормативно-правового регулювання здійснюється в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.
Згідно ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
За ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2021 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
За ч. 1, 2 ст. 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
За п. 1 ч. 4 ст. 41-1 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Так, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі №320/6492/19.
Законодавство спрямоване на збереження об'єкта через перебудову, якщо це реально, а знесення можливе лише за рішенням суду, коли інші способи усунення порушень вичерпані, а саме:
- перебудова технічно неможлива (зокрема, через особливості розташування);
- особа відмовляється від перебудови після відповідного судового рішення чи припису.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
У разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Суди при вирішенні подібної категорії спорів мають враховувати необхідність дотримання балансу між захистом суспільних інтересів і правами осіб, які можуть постраждати від знесення, та відповідність легітимній меті.
У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; "Кривенький проти України" (Krivenkyy v. Ukraine), заява № 43768/07; "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06; "Трегубенко проти України" (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00; "Spacek, s.r.o. v. the Czech Republic", заява № 26449/95)) суспільні (публічні) інтереси згадуються, як правило, у зв'язку з необхідністю визначення того, чи було втручання держави у права особи пропорційним та чи було дотримано при цьому необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами. За наявності обставин втручання держави шляхом вжиття певних заходів, пов'язаних із захистом суспільного (публічного) інтересу, такі дії не можуть розцінюватися як свавільний відступ від принципу належного урядування, втручання в легітимні очікування особи або оцінюватися/кваліфікуватися як порушення права на мирне володіння майном в аспекті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо такі заходи є пропорційними, необхідними для збереження балансу між захистом суспільного (публічного) та приватного інтересу.
Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб'єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб'єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов'язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов'язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2025 року у справі №120/13166/21-а.
Спірний об'єкт будівництва належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), що не оскаржується сторонами, декларативний порядок повідомлення про початок будівництва, не винесення Департаментом остаточного припису стосовно замовника щодо знесення об'єкта самочинного будівництва, та не зазначення Департаментом інших підстав для знесення об'єкта будівництва - ці обставини свідчать про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі №320/6492/19.
Суд констатує відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Так, належні докази вчинення діяння, про що стверджував позивач, відсутні. Так, фотографії від 12 та 16.03.2021 року зроблені без належної прив'язки до місцевості, їх пов'язаність з обставинами даної справи не підтверджується.
11.05.2021 року наказом №553 позивач призначив нову позапланову перевірку відповідача. Фотографії від 20.05.2021 року мають належну прив'язку до місцевості та стосуються обставин даної справи. Однак з їх змісту не вбачається існування порушень, про які стверджував позивач. Також 28.05.2021 року складено новий акт перевірки, який відтворює зміст попереднього, однак сам по собі не може бути єдиним доказом на підтвердження існування порушення. В свою чергу існування фундаменту з фотографій до акту не вбачається, додаткових актів з фіксацією певних обставин не надано. Також наявна прогалина щодо обсягу діянь: при першій перевірці позивач зазначав, що є фундаменти та приямки до нового фундаменту, при другій перевірці згадується лише що є фундаменти, для приямків не вказана.
Позивачем не вказано яка конкретно будівельна норма чи правило порушуються в зв'язку з тим, що вихідна група матиме фундаменти. В т.ч. в аспекті того, що згідно наданого робочого проекту передбачено забезпечення для осіб з обмеженими можливостями використання об'єкту будівництва, в т.ч. прямо вказано: вхідна група до будівлі розрахована на з'їзд інвалідного візка» (Т.1., а.с. 85, арк. 1.6. проекту).
Згідно виданих самим позивачем містобудівних умов та обмежень споруда має відповідати і іншим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, тобто їх перелік не є вичерпним.
Відповідно до п. 5.6. ДБН В.2.1-10:2018 ОСНОВИ І ФУНДАМЕНТИ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД Основні положення, основи і фундаменти споруд повинні задовольняти вимогам: безпеки, міцності, стійкості, надійності, експлуатаційної придатності, довговічності (крім спеціально обумовлених випадків для тимчасових споруд), а також додатковим вимогам, встановленим технічним завданням на проектування будівель та споруд.
При цьому за п. 1.2. цих ДБН їх норми застосовують при проектуванні основ і фундаментів споруд для нового будівництва та реконструкції існуючих споруд.
Більш того, у схемі розташування сходів та схемі розташування каркасів згадується бетон.
Також позивач жодним чином не обґрунтував негативний вплив на суспільні правовідносини в зв'язку з наявністю у споруди фундаменту, а також не зазначав про те, що без фундаменту такі суспільні відносини перебували б у кращому стані.
В даній справі позивач мав обов'язок обґрунтувати чому наявність фундаментів (додаткової властивості споруди, яка збільшує її міцність, стійкість, тривалість використання, збільшує показники ефективного використання і тд) є порушенням та має саме негативний характер, а також підтвердити, що для відповідної споруди відсутність фундаментів (адже їх наявність згідно позиції позивача є негативом) було б більш позитивним варіантом, в т.ч. вказати за яким критерієм.
Окрім цього, відповідач висунув позивачу вимогу «усунути виявлені порушення у відповідності до вимог законодавства», тобто - наклав зобов'язання неконкретизованого змісту: як з огляду на те, що не обґрунтував зміст допущеного порушення, так і з огляду на те, що кінцевий результат визначено в абстрактному вигляді (наприклад, не вказано провести перебудову в конкретний спосіб).
Також слід зазначити, що позов подано щодо знесення самочинно збудованого об'єкту - відповідної квартири. Вочевидь позивач адресував свої вимоги приміщенню. Водночас, зауваження Акту перевірки та припису стосувалися зовнішньої частини споруди (вихідної групи), в зв'язку з чим відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності впливу на весь об'єкт за наявності зауважень до окремої його частини.
Повністю відсутнє і обґрунтування щодо обрання найбільш інтенсивного заходу впливу на відповідача: в зв'язку з чим зобов'язання (яке при цьому безпідставно стосується всього об'єкту) передбачає саме знесення такого об'єкту, а не, наприклад, його перебудову. Вказане має значення і в контексті попереднього абстрактного змісту припису. Тобто, позивач не вказав що конкретно має зробити відповідач, після чого вимагав застосувати до нього одразу крайню міру відповідальності.
Також в обґрунтування позову покладено твердження про те, що відповідач не виконав вимоги припису про зупинення будівельних робіт від 25.03.2021 року, що не узгоджується з тим, що об'єкт здано в експлуатацію 16.03.2021 року, а зареєстровано як об'єкт нерухомого майна 19.03.2021 року. Тобто, позивач просив задовольнити позов з підстави незупинення будівельних робіт 25.03.2021 року, хоча станом на дату видання припису про таке зупинення будівництво вже було завершене, а таке завершення було оформлене, в т.ч. за участю самого позивача. З цих же підстав безпідставним є і посилання на фотофіксацію від 20.05.2021 року - позивач порівнював об'єкт станом на 25.03.2021 року та на 20.05.2021 року, однак з 16.01.2021 року об'єкт вже не змінювався, оскільки будівництво було завершено.
Є безпідставними і згадки у позові про поведінку ТОВ «КБ «Експерт проєкт», оскільки відповідач не відповідає за дії самостійного суб'єкта господарювання.
Позивач згадував обставини процедури притягнення відповідача до адміністративного правопорушення, однак докази такого притягнення в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивач в цілому не обґрунтував ані необхідності вжиття крайнього заходу реагування в аспекті забезпечення позитивного результату від такого заходу для суспільних відносин, ані існування належних підстав для його вжиття, ані належність обраного виду реагування, ані його пропорційності.
Суд в свою чергу констатує, що наявні обставини справи вказують на те, що вжиття заходу реагування щодо відповідних обставин не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, а підстави для вжиття такого заходу відсутні.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко