26 травня 2025 рокуСправа №160/8864/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправним рішення від 18.02.2025 №045750031259 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) про відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОК11П НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.08,1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992 по 14.04.1997 та призначити пенсію за віком з 06.02.2025.
Зобов'язагги Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.08.1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992 по 14.04.1997 та призначити пенсію за віком з 06.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.02.2025р. вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.02.2025 №045750031259 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
07.04.2025р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 11.02.2025 ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ № 5 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявниці становить 17 років 05 місяців 18 днів. Вік заявниці на дату звернення - 63 роки 00 місяців 06 днів. До загального страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.04.1981 не зараховано наступні періоди роботи: - з 01.08.1984 по 06.09.1988 у яслах-саду № 47 (запис 9-10), оскільки не ідентифікується печатка при звільненні, що не відповідає пункту 39 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
01.01.1992 по 14.04.1997 у Вингапурівській дільничній лікарні (росія) (запис 11- 13), оскільки з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Враховуючи вищенаведене, Головне управління ПФУ в Донецькій області приходить до висновку про те, що виявлені недоліки є такими, що виключають можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.08.1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992 по 14.04.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 18.04.1981.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
11.02.2025р. ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 18.02.2025 №045750031259 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Додатково зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 18.04.1987р. НОМЕР_2 :
- з 01.08.1984 по 06.09.1988, оскільки печатка, що завіряє запис про звільнення, непридатна для сприйняття змісту;
- з 01.01.1992р. по 14.04.1997р., у зв'язку з припиненням з 01.01.2023р. РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не було враховано період роботи позивача з 01.08.1984 по 06.09.1988, оскільки печатка, що завіряє запис про звільнення, непридатна для сприйняття змісту; з 01.01.1992р. по 14.04.1997р., у зв'язку з припиненням з 01.01.2023р. РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить всі необхідні записи, що підтверджують факт роботи позивача у період з 01.08.1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992р. по 14.04.1997р.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того суд окремо хоче зазначити, що частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Підставою для відмови в не зарахуванні спірного періоду відповідач зазначає, що з 01.01.2023 року Держава Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
В той же час, позивач працював на території російської федерації до того як Держава Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, а отже період роботи з 01.01.1992 по 14.04.1997р. має бути врахований до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 01.08.1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992р. по 14.04.1997р. до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.02.2025 №045750031259 підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсії за віком, суд зазначає, що відповідач, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде здійснити розрахунок стажу позивача.
Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку стажу позивача віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Водночас суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України виходить за межі заявених позовних вимог та зобов'язує Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 11.02.2025р. з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для захисту прав та законних інтересів позивача.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення від 18.02.2025 №045750031259 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08,1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992 по 14.04.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1984 по 06.09.1988, з 01.01.1992 по 14.04.1997р.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 11.02.2025р. з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 605,60 грн
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін