23 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1573/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 грудня 2024 року №907630190554 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII); зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області з дня звернення перевести з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу» (далі - №889-VІІІ) та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації Волинської області від 12 грудня 2024 року №1712/06/2-24 (а.с.23-26).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Як стверджує позивач, 13 грудня 2024 року вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року. Проте у задоволенні заяви рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 грудня 2024 року №907630190554 відмовлено з тих підстав, що проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України “Про державну службу», не передбачено.
Позивач не погоджується із цим рішенням та вказала, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку одного і того ж виду пенсії, адже у своїй заяві вона просила перевести її на інший вид пенсій за віком у межах іншого закону. Вважає, що оскільки на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ не перебувала на державній службі, досягла необхідного віку та у неї наявний стаж (зокрема, понад 20 років на посадах державної служби до 01 травня 2016 року), то вона має право на призначення пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу, тобто на підставі наданих довідок від 12 грудня 2024 року.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.39-41). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2024 року було встановлено, що позивач вже отримувала пенсію за віком згідно із Законом України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) по 24 червня 2021 року та з 25 червня 2021 року вона була переведена на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Вважає, що оскільки позивач скористалася правом на призначення пенсії державного службовця, то їй не може бути проведений перерахунок пенсії на підставі поданих довідок та призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, так як ці положення стосуються осіб, які реалізують право на призначення пенсії державного службовця з 01 травня 2016 року вперше.
Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним й підстави для скасування цього рішення відсутні.
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 у задоволенні позову також просив відмовити (а.с.46-51), зазначивши, що позовні вимоги заявлені до нього безпідставно, адже розгляд заяви ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності здійснювало ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке і прийняло оскаржуване рішення від 18 грудня 2024 року №907630190554.
Поряд з тим вважає, що підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону №889-VIII відсутні, бо однією з умов, що визначають право особи на призначення пенсії згідно із цим Законом, є те, що раніше пенсія не призначалася як державному службовцю.
Відповідач 2 також зауважив, що з 01 грудня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 “Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку», який передбачав порядок перерахунку пенсій, призначених державним службовцям.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 30 вересня 2014 року була призначена пенсія за віком згідно із Законом №1058-ІV (достроково, з урахуванням Закону України “Про зайнятість населення»), а на підставі заяви від 03 листопада 2016 року її було переведено на пенсію за віком за нормами Закону України “Про державну службу», яка їй призначена в розмірі 60 відсотків від заробітної плати державного службовця. Зазначені обставини підтверджуються копіями заяви позивача від 30 вересня 2014 року (а.с.53), протоколу від 02 жовтня 2014 року №792 (а.с.52), заяви від 03 листопада 2016 року (а.с.57), розпорядження від 11 листопада 2016 року №190554 (а.с.54).
За результатами розгляду заяви від 25 червня 2021 року про переведення на інший вид пенсії - за віком (а.с.60-62) позивач на підставі рішення органу Пенсійного фонду від 01 липня 2021 року №907630190554 переведена на пенсію за нормами Закону №1058-ІV (а.с.58-59).
13 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області, де вона перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою, у якій просила перевести її на інший вид пенсії - за доцільності (а.с.65-66), надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням (а.с.67-68), зокрема, довідки Управління соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації Волинської області від 12 грудня 2024 року №1712/06/2-24 про складові заробітної плати за грудень 2023 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №1713/06/2-24 про інші складові заробітної плати (за грудень 2023 року) для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, та яка на момент виходу на пенсію не займала посаду державного службовця (а.с.15-16).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області з прийняттям рішення від 18 грудня 2024 року №907630190554 (а.с.14), яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що заявниця з 30 вересня 2014 року по 24 червня 2021 року отримувала пенсію за віком, призначену згідно із Законом №3723-ХІІ, а проведення перерахунку пенсій державним службовцям діючим законодавством не передбачене. Одночасно зазначено, що до проведення перерахунку розмір пенсії становить 4149,84 грн, а у разі переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» пенсія становитиме 3594,22 грн (з урахуванням індексації), що призводить до зменшення пенсійного забезпечення на 555,62 грн (є недоцільним).
Рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 грудня 2024 року №907630190554 є предметом оскарження у цьому спорі.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як - 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року №823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», що є чинною з 20 липня 2024 року; далі - Порядок №622), також установлено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
За приписами пункту 5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII “Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Не є спірною та обставина, що позивач має понад 20 років стажу державної служби. Більше того, у період з 03 листопада 2016 року по 24 червня 2021 року вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» (в розмірі 60 відсотків заробітку державного службовця) (а.с.54, 58-59). Тобто, така пенсія була призначена після набрання чинності Законом №889-VIII.
З 25 червня 2021 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV та цей спір виник через бажання позивача перейти на пенсію державного службовця та здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації Волинської області від 12 грудня 2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Відповідач 1 оскаржуваним рішенням у такому переведенні відмовив з тих підстав, що розмір пенсії внаслідок переведення буде меншим, ніж отримувана пенсійна виплата до переведення, а пенсія, призначена на підставі Закону №3723-ХІІ, перерахунку на підставі оновлених довідок не підлягає.
Отже, ключовим у цій справі є питання права особи, яка бажає перейти з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на отримання пенсії державного службовця за віком, якщо їй вже призначалась така пенсія раніше, з проведенням перерахунку відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі нових довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за посадою, з якої така особа вийшла на пенсію.
Суд зазначає, що як Закон №889-VІІІ, так і Закон №1058-IV дійсно не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону №3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вже було призначено пенсію за віком за нормами Закону України “Про державну службу», то відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення такого виду пенсії за вказаним Законом вперше.
Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23 за подібних обставин вказав, що враховуючи пряму дію закону в часі, до правовідносин щодо перерахунку пенсій застосовується законодавство, чинне на час, коли здійснюється перерахунок, а не те, яке діяло на час призначення пенсії. Оскільки законодавством не передбачено підстав та умов перерахунку пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, тому у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачки, на яку вона просила її перевести у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців, а відтак не було підстав і для переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ через зменшення розміру отримуваної пенсії.
Таким чином, за наявності права на отримання пенсії згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, проте за відсутності підстав для перерахунку такої пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, вирішальним є саме розмір пенсії, на який матиме право позивач в разі її переведення на таку пенсію у порівнянні із отримуваним нею розміром пенсії за Законом №1058-IV.
При цьому Верховний Суд у постанові від 19 березня 2025 року у справі №300/936/23 вказав, що Рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ зі змінами.
Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов'язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.
Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року №3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії у майбутньому зазнає змін. Однак до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права були викладені у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №520/6418/21.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 13 розділу ХV “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058-ІV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України “Про державну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про статус народного депутата України», “Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до законів України “Про державну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про статус народного депутата України", “Про наукову і науково-технічну діяльність», та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, а також видатки на індексацію зазначених пенсій фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Позивач, якій раніше була призначена пенсія за віком державного службовця, має право на переведення на таку пенсію.
Провівши умовне переведення на пенсію за віком державного службовця за матеріалами пенсійної справи, відповідач 1 здійснив розрахунок пенсійної виплати, яку може отримувати позивач - у розмірі 60 відсотків від заробітної плати 4635,50 грн (тобто у розмірі та із заробітку, з якого пенсія державного службовця була призначена) (а.с.54, 56) та з урахуванням підвищення (індексації), й такий розмір пенсійної виплати у разі переведення становитиме 3594,22 грн (4635,50 грн х 1,197 х 1,0796 х 60%), що не є доцільним з огляду на розмір отримуваної пенсії 4149,84 грн.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що пенсія позивача не може бути перерахована згідно із Законом №3723-XII на підставі довідок Управлінням соціальної та ветеранської політики Володимирської районної державної адміністрації Волинської області від 12 грудня 2024 року, а у разі переведення на пенсію державного службовця за віком розмір пенсійної виплати буде меншим, ніж позивач отримує на цей час відповідно до Закону №1058-ІV, то відсутні правові та фактичні підстави визнавати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 18 грудня 2024 року №907630190554 протиправним, оскільки воно не порушує права позивача на вибір пенсії на вигідніших умовах, що є метою будь-якого перерахунку пенсії.
З урахуванням наведеного у задоволенні позову належить відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Зодчих, будинок 22, ідентифікаційний код юридичної особи 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк