Провадження № 11-кп/803/1681/25 Справа № 204/10299/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Воскресенівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора, зокрема продовжено запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, на строк на 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року включно. Визначено стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400,00 гривень.
Мотивуючи прийняте рішення, суд з огляду на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно висунутого обвинувачення скоєні у період воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, тяжкості покарання, що загрожує останньому у разі визнання винуватими, вагомості наявних доказів вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень, конкретних обставин інкримінованих дій, зухвалості та характеру насильницьких дій відносно потерпілого, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, відсутність сталих соціальних зв'язків та будь-яких зв'язків з державою, дійшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду в частині продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та застосувати цілодобовий домашній арешт.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що в ухвалі суду не зазначено жодних доказів і підстав щодо спростування доводів сторони захисту.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, проживає в багатодітній родині, без батька, мати перебуває в декретній відпустці, його рідний брат з 2014 року по даний час служить в ЗСУ, має державні нагороди й неодноразово був поранений, а цей обвинувачений фактично забезпечував грошовими коштами і продуктами харчування свою родину. Наголошує на тому, що обвинувачений переніс операційне втручання та на даний час перебуває на реабілітаційному періоді.
Також зазначає, що в березні 2025 року в умовах СІЗО помер його інший підзахисний ОСОБА_9 , який не скаржився на здоров'я, а ОСОБА_8 з моменту затримання не надано належної медичної допомоги. Крім того вказує, що всі інші обвинувачені у даному провадженні під вартою не утримуються, при цьому прибувають до суду і не перешкоджають розгляду справи.
Вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу є необґрунтованим, а заявлені у ньому ризики є недоведеними, також не обґрунтовано і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні з викладених у ній підстав; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
?наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
?наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
?недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався не у повній мірі, а доводи сторони захисту щодо необгрунтованості ухвали суду у цій частині, викладені в апеляційній скарзі та у судовому засіданні, знайшли своє підтвердження.
Так, у межах апеляційного перегляду встановлено, що в провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024040000000262, за обвинуваченням групи осіб, зокрема ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України.
Колегія суддів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на те, що воно не є вочевидь необґрунтованим і підтверджується достатньою мірою для вирішення питання про запобіжний захід.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Висновки суду першої інстанції щодо існування відносно ОСОБА_8 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді можливості його переховування від суду з метою уникнення покарання та незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших обвинувачених, колегія суддів вважає в цілому правильними, втім вважає за необхідне зазначити, що існування таких ризиків обумовлене головною мірою тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим.
Європейський суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», пп. 162-165.
ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення є неправомірним.
ЄСПЛ у справах «Москаленко проти України», «Хайредінов проти України», неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Відтак встановлені ризики хоча і існують, втім не є достатньо вагомими для продовження тримання цього обвинуваченого під вартою, з огляду на наступне.
Так, відповідно до наданих матеріалів, 23.03.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357 КК України. 28.08.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України.
24.03.2024 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З наведеного вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні утримується під вартою більше одного року, що об'єктивно свідчить про зменшення вагомості ризиків, врахованих при застосуванні до нього найбільш обтяжливого запобіжного заходу.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого та інших обвинувачених, на який посилається прокурор, хоча і може існувати, втім не має істотного характеру, оскільки стороною обвинувачення належних доказів на підтвердження вказаного ризику не надано.
Також приймається до уваги, що цей обвинувачений раніше не судимий, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Крім того, до інших обвинувачених у тому самому кримінальному провадженні, обсяг та вагомість ризиків щодо яких, виходячи зі змісту обвинувачення та відомостей про їх особи, не перевищує обсягу та вагомості ризиків, встановлених щодо ОСОБА_8 , застосовані менш обтяжливі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, при цьому сторона обвинувачення не вказує на їх недостатню дієвість.
У зв'язку із вищенаведеним колегія суддів не вважає переконливими доводи прокурора щодо необхідності продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою і можливості усунення встановлених щодо ОСОБА_8 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб, та приходить до висновку про те, що менш обтяжливий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку цього обвинуваченого та буде дієвим у запобіганні заявленим ризикам.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню.
Одночасно колегія суддів, беручи до уваги те, що судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення у справі та судовий розгляд триває, а також враховуючи положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону та вжиття необхідних заходів щодо розгляду справи по суті протягом розумного строку.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 181, 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, - скасувати в частині продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Постановити у цій частині нову ухвалу, якою клопотання прокурора - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 01 червня 2025 року включно, за місцем його постійного проживання: АДРЕСА_2 , поклавши на обвинуваченого наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- цілодобово не залишати місце фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до житла;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному проводженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 .
Обвинуваченого ОСОБА_8 - звільнити з-під варти негайно.
В іншій частині ухвалу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4