Провадження № 11-сс/803/868/25 Справа № 932/2739/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю
представників осіб,
щодо майна яких
вирішується питання про арешт ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047150000105 від 14.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року задоволено клопотання дізнавача СД ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025047150000105.
Накладено арешт на особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301267», заповнену на ім'я « ОСОБА_13 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_13 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301258», заповнену на ім'я « ОСОБА_9 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301224», заповнену на ім'я « ОСОБА_8 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301214», заповнену на ім'я « ОСОБА_12 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_12 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301270», заповнену на ім'я « ОСОБА_11 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301247», заповнену на ім'я « ОСОБА_10 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що для збереження речових доказів по справі, якими є вищевказані медичні документи, задля подальшого проведення з ними відповідних слідчих дій та можливих експертних досліджень, для доведення чи спростування події кримінального проступку та вини особи, яка можливо використовувала підроблений документ, є доцільним накладення на вказані речі арешту у вигляді заборони на розпорядження, відчуження та користування.
Крім того вказав, що досудове слідство тільки розпочато, необхідні слідчі дії ще не проведенні, існують ризики у вигляді можливого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення майна його володільцем.
В апеляційній скарзі представник осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301258», заповнену на ім'я « ОСОБА_9 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301224», заповнену на ім'я « ОСОБА_8 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301214», заповнену на ім'я « ОСОБА_12 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_12 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301270», заповнену на ім'я « ОСОБА_11 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301247», заповнену на ім'я « ОСОБА_10 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладання арешту на майно, зобов'язати повернути майно власникам.
В обгрунтування поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що копія повного тексту ухвали була отримана особами, інтереси яких вона представляє, лише 09.04.2025 року, у зв'язку з чим не було можливості своєчасно подати апеляційну скаргу, оскільки не були відомі мотиви суду.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з недотриманням норм кримінально-процесуального законодавства.
Вказує, що слідчим суддею не було перевірено точний час подання даного клопотання про арешт майна та розглянуто клопотання з порушенням строку.
Зазначає, що дізнавачем не було доведено необхідність залучення до матеріалів кримінального провадження саме оригіналів документів, відсутні докази щодо призначення судових експертиз та взагалі не наведено підстав, що дане майно має ознаки речових доказів.
Також вказує, що органом дізнання було порушено законодавство під час здійснення огляду місця події, а саме огляд місця подій відбувся (14.03.2025 року) без письмової згоди власника майна та фактично дізнавачем було здійснено обшук з грубим порушенням кримінального процесу. У зв'язку із цим вважає, що вилучені документи є недопустимими доказами.
Вказує, що ухвала слідчого судді не містить конкретних підстав для арешту майна та обгрунтування можливості використання цього майна як речового доказу.
В апеляційній скарзі представник особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на особисту медичну книжку із серійним номером «2 Серія ААЕ № 301267», заповнену на ім'я « ОСОБА_13 » та медичну карту огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я на ім'я « ОСОБА_13 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладання арешту на майно, зобов'язати повернути майно власнику.
В обгрунтування поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що копія повного тексту ухвали була отримана ОСОБА_13 лише 09.04.2025 року у зв'язку з чим не було можливості своєчасно подати апеляційну скаргу, оскільки не були відомі мотиви суду.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена без дотримання норм кримінально-процесуального законодавства.
Вказує, що слідчим суддею не було перевірено точний час подання даного клопотання про арешт майна та розглянуто клопотання з порушенням строку.
Зазначає, що дізнавачем не було доведено необхідність залучення до матеріалів кримінального провадження саме оригіналів документів, відсутні докази щодо призначення судових експертиз та взагалі не наведено підстав, що дане майно має ознаки речових доказів.
Також вказує, що органом дізнання було порушено законодавство під час здійснення огляду місця події, а саме огляд місця подій відбувся (14.03.2025 року) без письмової згоди власника майна та фактично дізнавачем було здійснено обшук з грубим порушенням кримінального процесу. У зв'язку із цим вважає, що вилучені документи є недопустимими доказами.
Вказує, що ухвала слідчого судді не містить конкретних підстав для арешту майна та обгрунтування можливості використання цього майна як речового доказу.
Заслухавши суддю-доповідача; представників осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, які, кожен окремо, апеляційні скарги підтримали, на їх задоволенні наполягали з викладених у них підстав; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Вирішуючи клопотання апелянтів про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне їх задовольнити, оскільки копію повного тексту ухвали було отримано ОСОБА_13 09.04.2025 року, доводи апелянтів матеріалами справи не спростовуються, в матеріалах наявна розписка ОСОБА_13 від 09.04.2025 року про отримання копії ухвали, а отже є підстави для висновку, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини та підлягає поновленню.
Аналізуючи доводи апеляційних скарг по суті порушеного питання, які є ідентичними, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів вбачається, що сектором дізнання ВП № 4 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025047150000105 від 14.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.03.2025 приблизно о 10:57, під час відпрацювання території Шевченківського району міста Дніпра, а саме за адресою: м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети ІІ, буд. 2 в закладі «Гастро» невстановлена особа використала документи з явними ознаками підробки, а саме: особисту медичну книжку «2 Серія ААЕ № 301267» заповнену на ім'я « ОСОБА_13 » з додатком - медичною картою; особисту медичну книжку «2 Серія ААЕ № 301258» заповнену на ім'я « ОСОБА_9 » з додатком - медичною картою; особисту медичну книжку «2 Серія ААЕ № 301424» заповнену на ім'я « ОСОБА_8 » з додатком - медичною картою; особисту медичну книжку «2 Серія ААЕ № 301214» заповнену на ім'я « ОСОБА_12 » з додатком - медичною картою; особисту медичну книжку «2 Серія ААДЕ № 301270» заповнену на ім'я « ОСОБА_11 » з додатком - медичною картою; особисту медичну книжку «2 Серія ААЕ № 301247» заповнену на ім'я « ОСОБА_10 » з додатком - медичною картою.
Постановами дізнавача від 14.03.2025 року вищевказані документи визнано речовими доказами та передано на зберігання до камери ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Зі змісту клопотання дізнавача про арешт майна вбачається, що порушується питання про накладення арешту на майно, перелік якого наведено в клопотанні та ухвалі слідчого судді, оскільки воно має особливо важливе доказове значення, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, існує необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході проведення обшуку майно, а тому його збереження відповідатиме завданням досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, на даний час наявні правові підстави, визначені п.1 ч.2 та ч.3 ст.170 КПК, для накладення арешту на майно, оскільки воно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, що узгоджується з положеннямич. 10 ст. 170 КПК, оскільки слідчим належним чином у своєму клопотанні доведено, а слідчим суддею вірно встановлено необхідність такого арешту майна.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді арешт накладено на документи, підробленість яких є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, що об'єктивно обгрунтовує наявність у них статусу речових доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що не доведено необхідність залучення до матеріалів кримінального провадження саме оригіналів документів, відсутні докази щодо призначення судових експертиз та не наведено підстав, що дане майно має ознаки речових доказів, оскільки в клопотанні слідчого обґрунтовані підстави щодо арешту відповідного майна, а також у матеріалах провадження містяться постанови про визнання їх речовими доказами. Таким чином, їх арешт як речових доказів не є вочевидь безпідставним.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що слідчий суддя на цій стадії кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді обвинувачення по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для встановлення винуватості або невинуватості особи у вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей з'ясувати, чи існує вагома вірогідність того, що певні речі та документи можуть бути використані як докази у даному провадженні, або наявні інші підстави для їх арешту.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні доводи про те, що вилучені документи є недопустимими доказами у зв'язку з тим, що огляд місця події (14.03.2025 року) було проведено із порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також про те, що вони не мають доказового значення для кримінального провадження, - не можуть бути прийняті до уваги як передчасні.
Посилання апелянтів на те, що клопотання про арешт майна, вилученого 14.03.2025 року, було подане до суду лише 17.03.2025 року, в той час як за правилами ч. 5 ст. 171 КПК України воно мало бути подане протягом 48 годин з моменту тимчасового вилучення майна, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки 14.03.2025 року є п'ятницею, а відтак подання клопотання про арешт майна наступного робочого дня, у понеділок 17.03.2025 року, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Недотримання слідчим суддею строку розгляду клопотання про арешт майна, передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України, не свідчить про незаконність та/або необгрунтованість по суті оскаржуваної ухвали, а відтак не є підставою для її зміни або скасування.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_13 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047150000105 від 14.03.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4