Справа №760/18696/24 2-а/760/662/25
26 травня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Верещінська І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування. В позові позивач посилається на те, що 04.08.2024 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 було винесено постанову по накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2753056 від 04.08.2024, у виді штрафу в розмірі 20400 грн., згідно якої він нібито порушив п. 2.1 (а) ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП. Із вищевказаною постановою він не згоден, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правила дорожнього руху України він не порушував. Жодного умислу він не мав на вчинення правопорушення, оскільки не був обізнаний про позбавлення його права керування. В оскаржуваній постанові зазначено, що 04.08.2024 він у м. Київ, вул. Ревуцького керував т/з Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.05.2024, чим порушив п.2.1а ПДР України. Однак він не знав про існування вищевказаної постанови. Жодної повістки, смс-повідомлень чи повідомлень електронними засобами зв'язку про розгляд адміністративних матеріалів відносно нього не надходило, в судовому засіданні він присутній не був, будь-яких постанов за місцем проживання не отримував. Тому він вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого п. 4 ст. 126 КУпАП. Доказів правопорушення в його діях постановою не наведено. Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративного порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2753056 від 04.08.2024, про накладення на нього, адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 20 400 гривень, та провадження по справі - закрити.
23.09.2024 ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
04.11.2024 на адресу суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов, в якому відповідач адміністративний позов не визнав та зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2753056 від 04.08.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400 грн. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.05.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн. з позбавленням прав керування транспортним засобом строком на 1 рік. Враховуючи те, що позивач був обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення та справа буде розглядатися судом, тому позивач повинен був вжити заходів щодо участі в судовому засіданні під час розгляду матеріалів та отримання копії постанови. Посилаючись на вимоги чинного законодавства України, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 04.08.2022 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 Громом Д.О. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА № 2753056 від 04.08.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в розмірі 20 400 грн., за порушення п. 2.1 (а) ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16.05.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн. з позбавленням прав керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.
Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).
Позивач не погоджується з обставинами, викладеними в постанові про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.08.2024 серії ЕНА № 2753056, стверджуючи, що не порушував вимоги Правил дорожнього руху, оскільки не знав, що відносно нього була внесена судом постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та він був позбавлений прав керування.
Згідно ч.1, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).
Матеріали справи не свідчать, що позивач, на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, був обізнаний про те, що його було позбавлено права керувати транспортними засобами за рішенням суду.
Отже, за відсутності доказів обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.
Встановлені обставини виключають умисну поведінку ОСОБА_1 на керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами, оскільки, як встановлено судом, він жодним чином не був поінформований про факт його притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік.
Крім того, суд звертає увагу, що за приписами ст. 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
З відеозапису, що був долучений відповідачем до відзиву на позов, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та надав для перевірки посвідчення водія.
Правомірно очікуючи повідомлення про факт винесення того чи іншого рішення в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, позивач здійснював керування транспортним засобом, оскільки про заборону вказаних дій не був поінформований жодним із законодавчо встановлених способів та посвідчення водія у нього вилучено не було.
За відсутності доказів того, що позивач, станом на час притягнення його до адміністративної відповідальності, був обізнаний про позбавлення його права керувати транспортними засобами, неможливо стверджувати про наявність в його діях умислу, як суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Таким чином, виходячи з вище наведених фактів, суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосереднього вчинення позивачем правопорушення, що є підставою для скасування прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було дотримано встановлених положеннями КУпАП процедурних вимог, обов'язкових для виконання особою, що розглядає таку справу, під час розгляду справи судом не надано доказів, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 ч. 4 КУпАП.
Враховуючи вказане вище, у сукупності, обставини встановлені судом в судовому засіданні, суд вважає, що за таких обставин винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. за ч.4 ст. 126 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 139, 211, 241-246, 250, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2753056 від 04.08.2024, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 20400 гривень.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП - закрити.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий).
відповідач - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Верещінська