Справа №752/16705/24
Провадження № 2/752/2082/25
Іменем України
09.01.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»
про визнання кредитного договору недійсним
1.Описова частина
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача АТ «СЕНС БАНК», у якому просить визнати недійсним договір від 16.09.2021 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, укладеного між АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
1.1. Стислий виклад позиції позивача
У 2024 році ОСОБА_1 дізналась про те, що між нею та АТ «СЕНС БАНК» (колишня назва АТ «Альфа Банк») було укладено кредитний договір від 16.09.2021 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію на суму 143 000, 00 грн з процентною ставкою 35,99 %.
Позивач вказує, що такий договір з відповідачем вона не укладала, оскільки на момент його підписання вона перебувала на території АР Крим, де відсутній мобільний зв'язок між операторами мобільного зв'язку російської федерації та України, а тому вона не могла відправити одноразовий ідентифікатор для підписання електронного кредитного договору.
1.2. Стислий виклад позиції учасників справи
У письмових поясненнях АТ «СЕНС БАНК» заперечило проти заявлених позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість, безпідставність та недоведеність.
Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого Договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Зокрема 25.05.2023 кредитний договір від 16.09.2021 було реструктуризовано шляхом укладення нового кредитного договору №500771983.
Вимоги позивача викладені в даній позовній заяві не обґрунтовані належними доказами, твердження є хибними, а сам факт звернення позичальника до суду є спробою уникнути виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
1.3. Заяви, клопотання учасників справи
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позивачем подано клопотання про витребування у Адміністрації Державної прикордонної служби інформації щодо перетину нею кордону та витребування у відповідача інформації та оригіналів документів щодо отримання грошових коштів та умов підписання оскаржуваного договору.
1.4.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя С. О. Чекулаєв.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 07.08.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 07.08.2024 витребувано в Державній прикордонній службі України довідку про перетин державного кордону України (у тому числі з тимчасово окупованими територіями) гр. ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2021 по 01.01.2022. Витребувано в АТ «СЕНС БАНК: оригінали документів про отримання ОСОБА_1 кредитних карток за договором від 16.09.2021 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, які містять власноручний підпис ОСОБА_1 ; відомості про те, яким чином ОСОБА_1 підписала договір від 16.09.2021 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Державна прикордонна служба України надіслала на адресу суду лист №19-61558/18/24 від 09.09.2024, у якому вказано, що для надання довідки про перетин державного кордону України необхідно отримати інформацію щодо громадянства ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ «СЕНС БАНК» 19.11.2024 надіслало на адресу суд витребувані докази.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 16 вересня 2021 року між АТ «альфа Банк» , правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК» та ОСОБА_1 було укладено акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого ОСОБА_1 надано 143 000, 00 грн з максимальною сумою кредиту до 200 000,00 грн.
Відповідно до оферти на укладення угоди про надання кредиту від 16.09.2021, сторони домовились про укладання угоди про надання кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту.
Кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, позивач була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору.
Підписанням акцепту позивач підтвердила, що він попередньо ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацію про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки значенням абсолютного подорожчання кредиту, в тому числі інформацією, надання якої передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз'яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення, та з якими вона цілком згодна.
Підписуючи вказану Акцепт пропозиції, позивач підтвердила свою згоду на те, що вказана анкета-заява разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi, складає між ним та банком кредитний договір.
Позивач прийняла умови публічної оферти, а також Банк видав кредит позивачу, а відповідно пропозиція прийнята, договір укладений.
25.05.2023 кредитний договір від 16.09.2021 було реструктуризовано шляхом укладення нового кредитного договору № 500771983.
На виконання ухвали суду від 07.08.2024 у справі № 752/16705/24 AT «СЕНС БАНК» надано наступні документи:
копію Акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.09.2021 року,
копія паспорту споживчого кредиту від 16.09.2021 року,
копія довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб,
копія оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500771983 від 25.05.2023 року,
копія акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500771983 від 25.05.2023 року,
копія додатку №1 до угоди про надання кредиту № 500771983 від 25.05.2023 року,
копія паспорту споживчого кредиту від 25.05.2023 року,
копія довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб,
довідка про ідентифікацію.
2.2. Застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.ст.215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, згідно ч. ? ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями15 і 23 цього Закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Згідно частини першої статті 626, частини першої статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Окрім цього, цього Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
2.3. Мотиви, з яких виходить суд
З матеріалів справи вбачається, що умови договору погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов'язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у Графіку платежів, що є невід'ємною частиною договору.
Зазначені документи зберігаються в особистому кабінеті позивача, як позичальника на сайті відповідача, до якого останній має постійний доступ.
Як вбачається з кредитного договору від 16.09.2021, в розділі «реквізити та підписи сторін» під реквізитами позикодавця містяться електронні дані кредитора в електронній формі. Під реквізитами позичальника містяться електронні дані ОСОБА_1 , введені позивачем у відповідне вікно на сторінці сервісу, які призначені для ідентифікації позивача.
Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 як клієнта АТ «СЕНС БАНК», остання підписала кредитний договір № 500771983 за допомогою ідентифікатора 3915 2023-05-25 13:23:03, відправлений з номеру телефона НОМЕР_1 .
Наведені електронні дані позивача та відповідача відповідають вимогам до електронного підпису, встановленим ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис», а також вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» щодо підписів у сфері електронної комерції.
Оскільки ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» допускає використання під час вчинення електронних правочинів як електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, так і електронного підпису, доводи позивача про те, що він не накладав свій ЕЦП на підписання кредитного договору є безпідставними та не спростованими останнім.
Наявними у матеріалах справи копіями кредитних договорів від 16.09.2021 та від 25.05.2023 підтверджується наявність у текстах електронних підписів позивача та відповідача.
Через особливість укладення договору позики в електронній формі, тобто з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», яке здійснюється дистанційно, виключається прямий контакт позичальника з позикодавцем та можливість спонукання позичальника до укладення договору, застосування до позичальника фізичного чи психологічного тиску, встановлення тяжких для позичальника обставин, які можуть впливати на волевиявлення останнього.
Згода позивача з умовами надання кредиту на погоджених умовах та встановленням з відповідачем правових відносин підтверджена тією обставиною, що після отримання від кредитора суми кредиту на власну банківську картку, позивачем не здійснено зворотного переказу коштів відповідача як помилково одержаних.
Оспорюваними умовами кредитного договору не порушуються права позивача, виключно у захисті яких полягає завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Оспорюваний позивачем договір не містить будь-якої відповідальності позивача за порушення ним грошового зобов'язання, наявність якої могла б бути розцінена як встановлення жорстких обов'язків споживача в розумінні пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживача».
У свою чергу, встановлення процентів та комісії, в тому числі у підвищеному розмірі, є платою за користування чужими грошовими коштами, в тому числі понад погоджені сторонами терміни (строки), і не є в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» компенсацією за невиконання зобов'язань за договором.
Таким чином, умови кредитного договору не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача і не є несправедливими. Принцип рівності сторін не порушений укладанням договором позики.
Сам по собі факт неможливості позивача виконати свої зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для висновку про визнання кредитного договору недійсним.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, про те, що укладення кредитного договору на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі, позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.
Доводи позивача щодо недійсності правочину є узагальненими неконкретизованими, а відтак необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
Позивач не довела, що станом на 16.09.2021 вона перебувала за межами України, на території АР Крим.
Таких доказів не було отримано судом у ході розгляду справи.
Також вбачається, що позивачем були вчинені всі дії для отримання кредитних коштів, а іншого в спростування доводів відповідача не було надано суду.
Позивач ознайомилась та погодилась на умови договору, що дозволяє дійти висновку, що позивач будучи повнолітньою, дієздатною особою в повній мірі розуміла взяття на себе зобов'язань та настання наслідків за їх не виконання.
Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення укладання такого договору шляхом вчинених дій зазначених вище.
Позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів, не скористалась.
3. Висновки суду
На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з його необґрунтованістю.
4.Судові витрати
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, а позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати по сплаті судового збору суд відносить на рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства №СЕНС БАНК» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв