Номер провадження 22-ц/821/820/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/901/25 Булгакова Г. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
22 травня 2025 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідачаНовікова О. М.,
суддів:Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
за участю секретаря Кофанової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюк Олени Олегівни на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
01.02.2025 адвокат Гребенюк О.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.08.2008 Кам'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 70.
24.02.2025 від представника відповідача - адвоката Ніколаєвої Г. Г. надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із розглядом справи про розірвання шлюбу в Сімейному суді провінції Онтаріо, Канада.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2025 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.
Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що у провадженні іншого іноземного суду є справа зі спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав є необґрунтованим.
Вказує, що Позивач та Відповідач є громадянином України. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», вони мають спільний особистий закон подружжя. При цьому Сторони спору зареєстровані на території України, останнім місцем спільного проживання подружжя є Україна, де продовжує проживати Позивач. Отже, з правом України обоє з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Також подружжя спільно не обрали право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таким чином, у даному конкретному випадку (за об'єктом правовідносин, формою та ознаками, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 2709- IV тощо), застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми матеріального права України.
Відповідачем в підтвердження своєї позиції не надано жодного документу, що виходить від органу у сфері судової юрисдикції Канади, оформленим відповідно до Конвенції 1961 року, які б підтверджували факт розгляду судами Канади аналогічного спору про розірвання шлюбу на момент звернення ОСОБА_1 із розглядуваним позовом про розірвання шлюбу.
При цьому, твердження про те, що у сімейному суді провінції Онтаріо Канади розглядається аналогічний спір є однією із підстав, за яких відповідач заперечує проти позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, тому саме на відповідача, в силу ст. 81 ЦПК України, покладений обов'язок доведення такої обставини.
Однак відповідач та її представник не надали суду доказів неможливості самостійно звернутись до відповідного суду Канади за інформацією про стан розгляду справи за її позовом (зверненням), а також надати копію процесуального документу з якого можливо чітко встановити предмет та підстави позову в іноземному суді та відповідно факт розгляду тієї справи на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом. Надана відповідачем копія начебто направленого до суду Канади позову не може бути належним доказом розгляду такої справи в іншому суді, зважаючи також і на те, що суд Канади міг не прийняти його до розгляду та повернути, ОСОБА_3 мала можливість відкликати позов.
Вважає, що суддя суду першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав оцінки тому, чи мали місце обставини (факти), підтверджені належними та допустимими доказами, якими обґрунтовувалося клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та і направити справу для продовження розгляду.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Просила долучити до матеріалів справи апостильовані документи з Канади щодо наявності там судового процесу про розірвання шлюбу, вказавши, що ці документи не могли бути подані раніше, оскільки проставлення апостилю займає близько двох місяців.
Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_2 та її представник в засідання апеляційного суду не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 09.08.2008 Кам'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 70.
Відповідач ОСОБА_2 є громадянкою України, однак з 2022 року разом з неповнолітнім сином проживає в Канаді, що дає суду підстави вважати, що вказана справа про розірвання шлюбу є справою з іноземним елементом.
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Сімейного суду Вищого суду провінції Онтаріо (Канада) із позовом про розірвання шлюбу (номер справи FC-24-00000778-0000). Станом на 19.03.2025 кінцеве рішення у справі не ухвалене.
Відповідно до абз. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
Згідно з ч. 2 ст. 3 ЦПК України якщо міжнародним договором, згода па обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Таким чином, суди України мають першочергово керуватися нормами чинних міжнародних договорів. Суди України повинні дотримуватися міжнародних зобов'язань України, взятих нею, у тому числі, за багатосторонніми конвенціями щодо забезпечення і захисту прав та інтересів дітей.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 75 вказаного закону суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20-ц (провадження № 61-13384св20) зазначено: «згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що суд України позбавлений можливості розгляду цієї справи, оскільки в провадженні іншого іноземного суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апелянта про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що у провадженні іншого іноземного суду є справа зі спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не відповідають зібраним у справі доказам.
Надані суду апеляційної інстанції процесуальні документи про розлучення, на яких наявний апостиль, що підтверджує те, що в Сімейному суді провінція Онтаріо (Канада) є заява ОСОБА_2 про розлучення. Суд приймає вказані документи як доказ, оскільки вважає, що проставлення апостилю дійсно займає тривалий час, і відповідачка не могла вчасно подати ці документи до суду першої інстанції.
Встановлені судом обставини вказують на те, що ОСОБА_1 було відомо про перебування в провадженні суду міста Онтаріо (Канада) відкритого провадження у справі, в склад позовних вимог яких входить вимога ОСОБА_2 про розірвання з ним шлюбу.
За таких обставин, беручи до уваги вищевказані обставини, що у провадженні іншого іноземного суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції позбавлений можливості розглядати цю справу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребенюк Олени Олегівни залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 26 травня 2025 року
Судді: