22 травня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/2485/17
Провадження № 22-ц/821/310/25
Категорія: 307020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на спадкове майно, у складі головуючого судді Єщенко О. І., повний текст рішення складено 08.12.2022,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь борг у розмірі 20 000,00 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на день ухвалення рішення.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2017 року відкрито провадження у справі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ізмайлівським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС міста Москви 09 вересня 2014 року.
01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі як співвідповідача правонаступника після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка є сестрою померлого та спадкоємцем квартири.
Також ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву у новій редакції, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 20 000,00 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення; у рахунок погашення заборгованості за договором позики у розмірі 20000,00 дол. США, що в у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день подання позову становить 534000,00 грн, звернути стягнення на спадкове майно - на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_3 позичив у нього грошові кошти у розмірі 20 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті на день укладення договору становило 159 800,00 грн, та зобов'язався повернути борг без сплати відсотків у строк до 01 квітня 2016 року, склавши боргову розписку.
Згідно умов договору позики ОСОБА_3 зобов'язався у випадку невиконання зобов'язань з повернення позики зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 та передав останньому правовстановлюючі документи на вказану квартиру.
26 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про продовження строку повернення боргу до 01 січня 2017 року.
В обумовлений договором позики строк ОСОБА_3 не повернув позивачу борг, тому у червні 2017 року останній звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу за цим договором.
22 липня 2017 року позивач з Реєстру прав на нерухоме майно дізнався, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 вже зареєстровано за іншою особою на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2017 року
Із тексту рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2017 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право власності на належну йому квартиру у порядку спадкування за рішенням суду визнано за його сестрою ОСОБА_2
05 жовтня 2017 року він пред'явив вимогу кредитора до спадкоємця боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 шляхом направлення письмової претензії через Уманську міську державну нотаріальну контору. Проте задовольнити вимоги позивача шляхом одноразового платежу спадкоємець ОСОБА_2 відмовилась.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на спадкове майно відмовлено повністю.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті судом згідно з ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2017 року, а саме: скасовано арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Уманським МВ УМВС України у Черкаській області 30.05.1996 року, ІПН НОМЕР_3 у межах заявлених позовних вимог.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем недоведені вимоги, суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять відомостей про коло спадкоємців ОСОБА_3 , про наявність спадкового майна, також склад, місцезнаходження та вартість, хто зі спадкоємців, яку конкретно спадщину прийняв, а також про обсяг одержаного в спадщину майна, його вартість та розмір часток спадкоємців у спадковому майні.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ні позивачем, ні його представником не доведені належним чином вище зазначені обставини, які б давали підстави прийти до висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та їх доведеність.
Суд першої інстанції зазначив, що правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 боргу спадкодавця шляхом звернення стягнення на спадкове майно та визнання права власності на таке майно відсутні, а тому позов не підлягає до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване рішення незаконне, необґрунтоване, винесене за неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, судом не в повній мірі досліджено та оцінено докази, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, просив суд скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 16.04.2013 між ним та померлим ОСОБА_3 було укладено договір позики коштів, згідно якого ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США. Для додаткового підтвердження своїх намірів повернути грошові кошти, боржник ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 документи на квартиру, які підтверджували право власності ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
22.07.2017 ОСОБА_1 стало відомо, що право власності на належну боржнику квартиру АДРЕСА_1 вже зареєстровано на іншу особу на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2017.
Тому скаржник вважає, що відповідач ОСОБА_2 шахрайським шляхом звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на майно своєї матері, збрехала, що це майно належить її матері, а не боржнику, а суд не перевірив зазначених у позові обставин, тому виніс рішення на користь ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Відзив на апеляційну скаргу
Представник ОСОБА_2 - адвокат Пархета А. В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому рішення суду є законним, обґрунтованим, у зв'язку із чим просить залишити рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Зазначив, що позивач пропустив строки звернення до суду, а також що позивач вводить суд в оману, зазначаючи, що померлому ОСОБА_3 на праві власності належана квартира АДРЕСА_1 , оскільки право власності на дану квартиру на ОСОБА_3 не було зареєстровано.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не досліджувалась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , не були з'ясовані відомості щодо кола спадкоємців після смерті останнього. Залучивши до участі у справі в якості відповідача сестру померлого ОСОБА_4 , суд першої інстанції не перевірив, чи приймала вона спадщину після смерті саме ОСОБА_5 та чи звертались інші особи із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , чи були складені останнім заповіти та чи була взагалі відкрита спадкова справа, з тим, щоб залучити всіх правонаступників після смерті відповідача.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи містяться суперечливі відомості щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , на яку позивач просить звернути стягнення в рахунок погашення боргу за договором позики. Судами не надано оцінку свідоцтву про право власності на житло № НОМЕР_4 , виданому відділом житлового господарства Уманського міського виконавчого комітету 24 червня 1993 року.
Вказував, що суду апеляційної інстанції, слід дослідити матеріали цивільної справи № 705/1738/17 з метою усунення суперечностей щодо відомостей про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та встановлення підстав припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
16 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики коштів, відповідно до умов якого останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 дол. США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 159 800 грн, зобов'язався повернути борг до 01 квітня 2016 року. У разі невиконання обов'язків з повернення боргу позичальник зобов'язався зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем, надавши останньому правовстановлюючі документи на вказану квартиру /т.1 а.с. 38-40/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 09 вересня 2014 року Ізмайловським відділом ЗАЦС відділу ЗАЦС міста Москви, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Солнечногорськ Московської області, росія /т.1 а.с. 23/.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 24 червня 1993 року № НОМЕР_4 , виданого Уманським відділом житлового господарства, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 /т. 1 а.с. 41/.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2017 року на праві приватної власності належить ОСОБА_2 /т. 1 а.с. 42/.
05 жовтня 2017 року у порядку ст. 1281 ЦК України ОСОБА_1 звернувся до Уманської міської державної нотаріальної контори з претензією кредитора, у якій повідомив про наявність у померлого ОСОБА_3 невиконаних боргових зобов'язань на суму 20 000,00 дол США, що у гривневому еквіваленті станом на 06 жовтня 2017 року становить 542 000,00 грн та просив повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_3 про їх обов'язок задовольнити вимоги у межах вартості майна, одержаного у спадщину /т. 1 а.с. 44-45/.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
22 травня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Яроміч О. В. про розгляд справи без участі скаржника ОСОБА_1 та його представника. В заяві зазначено, що вимоги апеляційної скарги підтримують в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
У ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві
з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що саме по собі не звернення спадкоємця, який прийняв спадщину, до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Оскільки після смерті боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення кредиту чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання у спадщину жодного майна у особи відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.
Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом ст. 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду
від 27 жовтня 2021 року в справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року
в справі № 295/15702/20, від 27 лютого 2023 року в справі № 572/1497/22.
Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Отже, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
У відповідності до вимог ст. 417 ЦПК України, ухвалою апеляційного суду від 12.02.2025, було витребувано в Уманському міськрайонному суді цивільну справу № 705/1738/17 за позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
24.02.2025 до Черкаського апеляційного суду від Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла цивільна справа № 705/1738/17 за позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.
З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 19 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, та просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.04.2017, (що міститься в цивільній справі № 705/1738/17 а.с.4) ОСОБА_7 було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з ненаданням правовстановлюючого документу який підтверджує право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру.
У відповідності до копії свідоцтва про право власності на житло від 24 червня 1993 року № НОМЕР_4 , виданого Уманським відділом житлового господарства, що міститься в цивільній справі № 705/1738/17 (а.с. 13), квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Згідно заповіту (що міститься в цивільній справі № 705/1738/17 а.с. 14) ОСОБА_6 заповіла своїй дочці ОСОБА_8 належну їй квартиру АДРЕСА_1 , з правом довічного проживання у вищевказаній квартирі її сина - ОСОБА_3 .
Представник Уманської міської ради Черкаської області Щербак Н. Л., який діяв на підставі довіреності від 31.01.2017, просив розглядати справу у його відсутність та проти задоволення позовних вимог не заперечував, що стверджується заявою від 19.06.2016 (цивільна справа № 705/1738/17 а.с. 21).
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2017 (що міститься в цивільній справі № 705/1738/17 а.с. 23) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені та визнано за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
01.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Черкаської області з апеляційною скаргою на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2017 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження (цивільна справа № 705/1738/17 а.с. 29-39).
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14.08.2017 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою у справі за позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно. Роз'яснено право на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду (цивільна справа № 705/1738/17 а.с. 42-44).
Також, у виконання вимог ст. 417 ЦПК України ухвалою апеляційного суду від 12.02.2025, було витребувано з Уманської міської державної нотаріальної контори відомості про те, чи звертався хтось до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини або із заявою про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , чи заведена спадкова справа після смерті останнього, а також, за умови наявності, відомості про те, чи видавались свідоцтва про право на спадщину на майно померлого як за законом, так і за заповітом, чи приймалися рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
25.02.2025 на адресу апеляційного суду від Першої Уманської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка була заведена на підставі претензії Приватбанку від 17.05.2017.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» 17.05.2017 звернулося до Уманської міської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦПК України. Даною претензією ПАТ КБ «Приватбанк» просило повідомити спадкоємців ОСОБА_3 про наявність його заборгованості в сумі 174 102,95 грн, перед Банком.
13.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Уманської міської державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦПК України, та просив повідомити про наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та їх обов'язок задовольнити його вимоги на суму боргу 20 000 дол. США, що станом на 06.10.2017 становить гривневий еквівалент 542 000 грн.
Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався. З заявами про прийняття спадщини спадкоємці не зверталися.
Таким чином колегія суддів, дослідивши матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , та матеріали цивільної справи № 705/1738/17 за позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, встановивши наведені обставини, дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції, незважаючи на не дослідження спадкової справи після смерті ОСОБА_3 та матеріалів цивільної справи № 705/1738/17 за позовом ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, вірно встановлено відсутність кола спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 та що ОСОБА_2 , за встановлених обставин, не є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , а на підставі рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2017 у порядку спадкування є власником квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Апеляційним судом при дослідженні спадкової справи встановлено, що у померлого ОСОБА_3 відсутнє спадкове майно та те, що з заявами про прийняття спадщини після його смерті ніхто не звертався.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 боргу спадкодавця шляхом звернення стягнення на спадкове майно та визнання права власності на таке майно відсутні.
Отже, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 , у спосіб встановлений цивільним законодавством, не отримувала спадщину після ОСОБА_3 , а тому в неї відсутній обов'язок, щодо задоволення вимог кредиторів спадкодавця, зокрема ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
О. В. Карпенко