Справа№ 515/1079/23 Провадження по справі № 1-кп/514/51/25
26 травня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Бессарабське у режимі відеоконференції з Київським районним судом м. Одеси за участю захисника ОСОБА_5 та з Васильківським міськрайонним судом Київської області за участю обвинуваченого ОСОБА_4 кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120221622400014772 від 29.12.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків Київської області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого водієм у ПрП «ТРАНСОЛ ГРУП», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
29 грудня 2022 року приблизно о 08 годині 48 хвилин ОСОБА_6 , керував технічно справним сідловим тягачем марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів знаходиться в користуванні ПП «Трансоіл груп» у світлу пору доби та в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїжджої частини вул. Василя Тура в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, з боку м. Одеса в напрямку м. Рені Одеської області по смузі руху в напрямку м. Рені.
На зазначеній ділянці проїжджої частини організовано двосторонній рух, одна смуга руху у напрямку м. Рені, одна смуга руху у напрямку м. Одеса, напрямки руху поділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України).
Під час руху по смузі руху в напрямку м. Рені по вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_4 зупинив керований ним сідловий тягач марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 перед нерегульованим пішохідним переходом, про який його інформували інформаційно-вказівні дорожні знаки 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальна розмітка біло-червоного кольору 1.14.2 «зебра» біля магазину ТОВ «АТБ Маркет», який розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Василя Тура, 13-Г, Білгород-Дністровського району Одеської області та почав пропускати пішоходів, які рухалися по нерегульованому пішохідному переходу справа на ліво по ходу його руху.
В цей же час, тобто 29 грудня 2022 року, приблизно о 08 годині 48 хвилин, на нерегульований пішохідний перехід, вийшла пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала його справа наліво в безпосередній близькості до передньої частини нерухомого сідлового тягача марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 та яку водій міг об'єктивно виявити.
Відповідно до п. 4.16. Правил дорожнього руху «Пішохід має право:
а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора».
Надалі, водій ОСОБА_4 , проявляючи злочинну недбалість, допустивши неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не виконавши покладені на нього обов'язки, як на водія, не маючи перешкод технічного та фізичного характеру, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, не дочекавшись коли пішохід залишить нерегульований пішохідний перехід по вул. Василя Тура, поновив рух транспортного засобу, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив наїзд передньою центральною частиною вантажного автомобіля нерухомого сідлового тягача марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_7 , яка перебувала на смузі його руху, з послідуючим переїздом пішохода ОСОБА_7 .
Своїми діями водій сідлового тягача марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримала наступні тілесні ушкодження:
а) закрита травма грудної клітки: закриті осколкові переломи 2-7 правих ребер по середньоключичній та середній пахвовій лініям, закриті осколкові переломи 3, 4, 6, 10 лівих ребер по середньоключичній та середній пахвовій лініям, закритий перелом 12 лівого ребра по лопатковій лінії, закритий перелом рукоятки грудини на межі з тілом;
б) закрита травма клубу: закритий уламковий внутрішньосуглобовий перелом тіла та крила правої клубової кістки з переходом на крижово-клубове зчленування справа, центральний вивих голівки правої стегнової кістки, закритий уламковий перелом лівої лонної кістки, закритий перелом лівої сідничої кістки;
в) травма лівої нижньої кінцівки: відкритий переломо-вивих лівого гомілковостопного суглобу зі зміщенням стопи дозаду, уламковий внутрішньосуглобовий перелом зовнішньої кісточки лівої малогомілкової кістки.
Вказані тілесні ушкодження складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми грудної клітки, клубу та лівої нижньої кінцівки, який був небезпечний для життя, викликав шок ІІ-ІІІ ступеню. Виходячи з п. 4.9.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р., дана поєднана травма за критерієм небезпеки для життя, згідно п. 2.1.2., п. 2.1.3 «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні даного злочину визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначив, що дійсно він 29.12.2022 р. приблизно о 08 год. 48 хв. керував технічно справним сідловим тягачем марки «MAN» з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною по вул. Василя Тура в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, з боку м. Одеса в напрямку м. Рені Одеської області по смузі руху в напрямку м. Рені. Під час руху по смузі руху в напрямку м. Рені по вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області він зупинив транспортний засіб перед нерегульованим пішохідним переходом та почав пропускати пішоходів. В цей же час на нерегульований пішохідний перехід вийшла потерпіла ОСОБА_8 , яка перетинала його справа наліво близько до кабіни автомобіля і він її не побачив та поновив рух транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_7 .
У вчиненому розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник адвокат ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Цивільний позов просили залишити без задоволення, оскільки будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 не мають у зв'язку з тим, що останній відшкодував потерпілій завдані збитки.
Окрім повного визнання вини, винність обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині повністю доведена і підтверджується зібраними по справі в порядку ст.ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами, дослідження яких відповідно до ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, враховуючи покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Суд звертає увагу, що диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна.
Злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, зокрема порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків та перебувають із ними у причинно-наслідковому зв'язку.
Відповідно, об'єктивна сторона вчиненого обвинуваченим складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (тяжкі тілесні ушкодження), причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Протиправне діяння обвинуваченого полягає в порушенні правил дорожнього руху, зокрема шляхом вчинення дій, заборонених правилами (керування транспортним засобом у стані сп'яніння, перевищення швидкості руху транспорту) та у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху .
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків - заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
Об'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
Показами обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що 29.12.2022 р. приблизно о 08 год. 48 хв. він керував технічно справним сідловим тягачем марки «MAN» з під'єднаним спеціалізованим напівпричепом-цистерною по вул. Василя Тура в місті Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, з боку м. Одеса в напрямку м. Рені Одеської області по смузі руху в напрямку м. Рені. Під час руху по смузі руху в напрямку м. Рені по вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області він зупинив транспортний засіб перед нерегульованим пішохідним переходом та почав пропускати пішоходів. В цей же час на нерегульований пішохідний перехід вийшла потерпіла ОСОБА_8 , яка перетинала його справа наліво близько до кабіни автомобіля і він її не побачив та поновив рух транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілу ОСОБА_7 .
Таким чином, з урахуванням показів обвинуваченого, який вину у вчиненому злочині визнав повністю, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_4 вимог п. п. 1.3., 1.5., 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли в суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Так, до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 в силу ст. 66 КК України суд відносить щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 в силу ст.67 КК України, відсутні.
Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, шкоду потерпілій відшкодував, остання будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає, обставини, що пом'якшують його покарання, а також враховуючи висновок органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі і вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке покарання відповідатиме тяжкості злочину і буде сприяти виправленню обвинуваченого.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, суд враховує думку прокурора та потерпілої, які просили не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання та приходить до висновку про недоцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, з наступних підстав.
Так, з аналізу характеру та обсягу допущених порушень Правил дорожнього руху, враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також той факт, що діяльність обвинуваченого пов'язана з керуванням транспортним засобом суд приходить до висновку про можливість не застосувати до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 працює до теперішнього часу водієм у ПП «ТРАНСОІЛ ГРУПП», що є єдиним джерелом його доходів.
Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Крім цього, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданого потерпілою ОСОБА_7 цивільного позову до ПП «ТРАНСОІЛ ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з відмовою від позову, оскільки потерпіла ОСОБА_7 примирилась з обвинуваченим ОСОБА_4 та будь-яких претензій до нього немає, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою, наданої представником потерпілої адвокатом ОСОБА_9 .
Відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи у розмірі 5133 гривні 36 копійок.
Долю речових доказів у справі необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
В силу ч. 4 ст. 174 КПК України з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений арешт майна на підставі ухвали слідчого судді Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.01.2023 року та 10.05.2023 року.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язок:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 5133 (п'ять тисяч тридцять три) гривні 36 (тридцять шість) копійок.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ПП «ТРАНСОІЛ ГРУП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
В силу положень ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто 26 травня 2025 року.
В силу ч. 4 ст. 174 КПК України з набранням вироком законної сили арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.01.2023 року у справі № 495/17/23 (1-кс/495/2/2023), а саме на:
- сідловий тягач марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває в користуванні ПП «ТРАНСОІЛ ГРУП» ( с. Святопетрівське, вул. Зоряна, 20, Києво-Святошинського району Київської області);
- спеціалізований напівпричеп н/пр-цистерна марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває в користуванні «ТРАНСОІЛ ГРУП» ( АДРЕСА_2 );
- відеозапис з камери відеоспостереження, зроблений в період часу з 08 години 46 хвилин до 08 години 48 хвилин 29.12.2022 на якому відображено проїжджу частину вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, який було вилучено у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який скопійовано на оптичний диск «СД» та поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет №1» - скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
- сідловий тягач марки «MAN» TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває в користуванні ПП «ТРАНСОІЛ ГРУП» ( с. Святопетрівське, вул. Зоряна, 20, Києво-Святошинського району Київської області);
- спеціалізований напівпричеп н/пр-цистерна марки «OZGUL», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу перебуває в користуванні «ТРАНСОІЛ ГРУП» ( с. Святопетрівське, вул. Зоряна, 20, Києво-Святошинського району Київської області) де місцем яких зберігання є територія КП «Водопостачальник» Татарбунарської міської ради Білгород - Дністровського району Одеської області за адресою: м. Татарбунари, вул. Степова, 3, Білгород - Дністровьского району Одеської області - повернути користувачу ПП «ТРАНСОІЛ ГРУП» ( с. Святопетрівське, вул. Зоряна, 20, Києво-Святошинського району Київської області).
Речові докази у справі, а саме відеозапис з камери відеоспостереження, зроблений в період часу з 08 години 46 хвилин до 08 години 48 хвилин 29.12.2022 на якому відображено проїжджу частину вул. Василя Тура в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, який було вилучено у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який скопійовано на оптичний диск «СД» та поміщено до паперового конверту з маркуванням «Пакет №1», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, відомості за яким внесені до ЄРДР за №12022162240001472 від 29.12.2022 року - залишити в матеріалах кримінального провадження, відомості за яким внесені до ЄРДР за №12022162240001472 від 29.12.2022 року.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 , не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Копію вироку обвинуваченому, потерпілій та прокурору вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1