Провадження № 11-кп/821/42/25 Справа № 697/2906/13-к Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 травня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013250020000391 за апеляційною скаргою заступника начальника відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новий Геташен Мартунинського району, Вірменія, без громадянства, вірменина, раніше судимого Черкаським обласним судом 14.02.2000 за ст.93 п. «а» та «і», ч.3 ст.142 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, 25.10.2010 умовно-достроково звільнений від відбування покарання на невідбутий строк покарання - 2 роки 4 місяці 10 днів, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком, що оскаржується, ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Стороною обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 23.05.2013, близько 01.00 год., керуючи автомобілем «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись від м. Ржищів Київської області до м. Канів Черкаської області по автомобільній дорозі сполученням «Фастів - Митниця - Обухів - Ржищів - Канів», на 148 км. + 400 м., на території Канівського району Черкаської області, у порушення вимог п.2.1.а, п.2.9.а, п.2.3.б, п.31.4.5.г, п.12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), на заокругленій ділянці дороги, виїхав на ліве узбіччя по напрямку свого руху вперед, скоїв наїзд на перешкоду у вигляді стовпа дорожнього знаку 1.4.1 ПДР, після чого допустив перекидання транспортного засобу. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.
Порушення ПДР водієм ОСОБА_7 , знаходяться у причинному зв'язку з ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_9 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
За цим обвинуваченням ОСОБА_7 був виправданий, у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. Запобіжний захід змінити на тримання під вартою. Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави витрати за проведення експертних досліджень в сумі 1543,88 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на незаконність рішення суду, через допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що в порушення вимог ст.ст. 94, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», суд упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, а рішення про невчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 побудував на суперечливих та належно не перевірених доказах. Стверджує, що суд не вказав конкретно, чому взяв до уваги одні докази, і відкинув інші, окрім того викладені висновки суду містять істотні суперечності.
Зазначає, що змінені обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_10 показання в ході судового розгляду, враховуючи їх родинні зв'язки, слід оцінювати критично, оскільки вони спрямовані на уникнення обвинуваченим покарання.
Також звертає увагу, що судом першої інстанції не надано оцінки висновку комплексної судово-медичної транспортно-трасологічної експертизи № 25-к від 16.07.2014, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_7 вірогідно перебував за кермом автомобіля.
Переконаний, що судом не надана належна оцінка ряду показань свідків, які були допитані безпосередньо в судовому засіданні. Вказує, що судом були викривлені та не в повній мірі описані показання експерта ОСОБА_11 , свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_14 .
Позиції учасників судового провадження.
У судове засідання потерпіла, явка якої у судове засідання не є обов'язковою, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду не з'явилася, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК не перешкоджає проведенню розгляду. Надіслала заяву про розгляд справи без її участі, посилаючись на свій вік та стан здоров'я.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції. Крім того просив закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, у разі скасування апеляційним судом виправдувального вироку.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 23 КПК суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Вказані вимоги закону судом належним чином не були виконані, внаслідок чого допущена невідповідність викладених у виправдувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про невинуватість обвинуваченого.
Суд першої інстанції визнаючи невинуватим та виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки досліджені судом докази не доводять поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діянні.
Апеляційний суд не погоджується з вищезазначеним висновком районного суду з огляду на таке.
Як слідує із змісту вироку, місцевий суд дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, фактично обмежився їх перерахунком, не давши їм відповідної правової оцінки, як того вимагає ст.94 КПК України, та не навівши мотиви, з яких відкидає докази обвинувачення, чим порушив вимоги ч.3 ст.374 КПК України, якою регламентовано вимоги до мотивувальної частини виправдувального вироку.
Провівши повторне дослідження доказів, в порядку ч.3 ст.404 КПК України, апеляційний суд прийшов до переконання, що висновки суду першої інстанції, які покладено в основу ухвалення виправдувального вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності.
Визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, суд не прийняв до уваги докази сторони обвинувачення, безпідставно визнавши їх недопустимими, а висновок про непричетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, побудував на нез'ясованих належним чином фактичних обставинах кримінального провадження.
Ці висновки апеляційного суду підтверджуються сукупністю зібраних стороною обвинувачення доказів.
Допитаний у суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, не визнав. Пояснив, що з потерпілою ОСОБА_9 проживав у цивільному шлюбі. 22.05.2013 ОСОБА_9 запропонувала поїхати у гості до її подруги в с.Грищинці. У гостях вживали алкогольні напої. Вночі ОСОБА_9 захотіла їхати додому. Оскільки власного авто, як і посвідчення на право керування він не мав, зателефонував до родича ОСОБА_15 , який проживає в с. Тростянець, з проханням підвезти їх у м.Канів, однак він відмовив йому. Після дзвінка ОСОБА_9 , ОСОБА_15 погодився відвезти їх додому. В автомобілі «OPEL ASTRA» за кермом сидів ОСОБА_15 , він сів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 за ним - на задньому правому пасажирському сидінні. Автомобіль, яким керував ОСОБА_15 занесло на мокрій дорозі, в результаті чого останній втратив керування, транспортний засіб перекинувся на праву сторону, виїхав на ліве узбіччя та скоїв наїзд на стовп дорожнього знаку. Під час ДТП він втратив свідомість та отримав тілесні ушкодження з правої сторони, перелом ребра, забій коліна. Прийшовши до тями, дізнався, що ОСОБА_9 загинула. Перебуваючи в шоковому стані, повідомив, що він був за кермом автомобіля, але як трапилася ДТП не пам'ятає. Обмовив себе на початку досудового розслідування, оскільки ОСОБА_15 є його родичем, має молодий вік та на утриманні малолітніх дітей. Чи отримав ОСОБА_15 тілесні ушкодження не знає. Стверджував, що 23.05.2013 не був за кермом автомобіля «OPEL ASTRA», не вчиняв ДТП, а автомобілем керував ОСОБА_15 , який не заперечує свою вину у ДТП.
Допитаний у суді першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_15 , який є племінником обвинуваченого, пояснив, що 22.05.2013 близько 22.00 год. йому зателефонував ОСОБА_7 , а пізніше ОСОБА_9 з проханням відвезти їх у м.Канів, Черкаської області. На що він погодився. Поїхав на власному автомобілі «OPEL ASTRA» в с.Грищинці, забрав їх. ОСОБА_7 сів на переднє пасажирське сидіння, ОСОБА_9 - на заднє праве пасажирське сидіння. По дорозі, коли був різкий поворот вправо, через сильний дощ, його занесло, автомобіль перевернувся двічі і зупинився на колеса, у поперек дороги, фарами передніми до дороги по зустрічній полосі. Автомобіль був пошкоджений з правої сторони, він не справився з керуванням і потрапив у ДТП, але не отримав значних тілесних ушкоджень, оскільки був пристебнутий паском безпеки, забив лише коліно, отримав царапина на лобі, до лікарів не звертався. Після ДТП намагався допомогти ОСОБА_7 , якого він витягнув через двері, та ОСОБА_9 , яка не подавала ознак життя. Двері з її сторони не відчинялись. Не міг знайти свій телефон, тому побіг за допомогою до сестри ОСОБА_16 у м.Канів, якій повідомив про ДТП. Повернувся до місця події на автомобілі сестри із зятем ОСОБА_17 , на місці вже були ШМД, ДСНС та поліція, якій він повідомив, що саме він був за кермом. ОСОБА_7 на той час вже повідомив, що за кермом був він. У поліції його допитували як свідка, слідчий експеримент за його участі не проводився. Стверджує, що його показання дані на досудовому розслідуванні є неправдивими. Вдома він обговорював з дружиною, що це несправедливо, він морально страждав від того, що його вину взяла на себе інша людина, не міг з цим змиритись та добровільно в усьому зізнався вже у суді, про що написав відповідну заяву.
Допитана в суді першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_18 , яка є співмешканкою ОСОБА_15 , пояснила, що 22.05.2013 вночі до ОСОБА_15 дзвонили ОСОБА_7 і його дружина, просили забрати їх із с.Грищинці, на що той погодився. Пізніше родичі повідомили, що сталася ДТП, внаслідок якого загинула ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_15 прийшов додому, у нього була царапина на обличчі та забій коліна, у лікарню не звертався, був у шоці. Їй відомо, що ОСОБА_7 взяв вину в ДТП на себе, проте за кермом автомобіля був ОСОБА_15 , він сам їй про це повідомив, коли повернувся після ДТП. Правдиві показання ОСОБА_15 почав давати для того, щоб ОСОБА_7 безпідставно не ніс кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст. 327 КПК, прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
Апеляційним судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків щодо забезпечення участі свідків у суді апеляційної інстанції, проте допитати їх не представилось можливим з таких причин: перебування за кордоном, станом здоров'я. В подальшому обвинувачений та сторона обвинувачення відмовились від їх допиту.
Враховуючи вказане апеляційний суд перевірив показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та потерпілої ОСОБА_14 шляхом прослуховування їх показань під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_14 , яка є матір'ю загиблої ОСОБА_9 , пояснила, що 22.05.2013 дочка зателефонувала та повідомила, що вони з ОСОБА_7 їдуть в гості до знайомої в с.Грищинці. Вранці 23.05.2013 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що її дочка загинула в ДТП. Хто був за кермом в момент ДТП, їй достовірно не відомо. Вказала, що був випадок, коли ОСОБА_7 , перебуваючи за кермом автомобіля привозив дочку та чоловіка до неї гостювати. Також додала, що після ДТП до неї приходив ОСОБА_21 і сестра ОСОБА_7 , котра просила пробачення за те, що вчинив останній, та пропонувала кошти. Вважає, що ОСОБА_7 і ОСОБА_15 не вжили належних заходів, щоб вчасно надати медичну допомогу її доньці, просила суд встановити справедливість та покарати винного.
Вказані показання потерпілої ОСОБА_14 спростовують доводи сторони захисту та суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не вміє керувати автомобілем і ставлять під сумнів правдивість показання обвинуваченого і свідків сторони захисту.
Свідок ОСОБА_16 у суді першої інстанції пояснила, що вночі у кінці травня 2013 року, до неї прибіг її брат ОСОБА_15 і повідомив, що він потратив у ДТП, де були також ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_9 . З його слів вона зрозуміла, що він був за кермом, відвозив їх до м.Канева на власному автомобілі. Брат був у паніці, потім вийшов на вулицю і не повернувся. Пізніше брат повідомив, що ОСОБА_7 взяв на себе провину у цій ДТП, проте в подальшому ОСОБА_15 зізнався у вчиненому.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_19 , яка є сестрою обвинуваченого ОСОБА_7 пояснила, що 23.05.2013 сталася ДТП, де загинула співмешканка брата ОСОБА_9 , брат із травмами потрапив у лікарню. Через день після ДТП ОСОБА_7 повідомив, взяв вину за ДТП на себе тому, що у ОСОБА_15 троє дітей. Зазначила, що брат ніколи не мав посвідчення водія, навичок керування транспортними засобами теж не мав. Вказала, що особисто від себе відшкодувала збитки потерпілій в розмірі 10000 грн.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 , який є чоловіком сестри обвинуваченого, пояснив, що у травні 2013 року він дізнався про ДТП. Після ДТП особисто ОСОБА_15 до нього не приїздив. Підтверджує, що ОСОБА_7 ніколи не мав автомобіля та посвідчення водія, не вміє керувати транспортними засобами. Після ДТП ОСОБА_7 і ОСОБА_15 до нього не зверталися за допомогою.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_20 , який є водієм ДСНС, пояснив, що вночі 23.05.2013 він та інші співробітники виїжджали на ДТП, яка сталася на автодорозі біля повороту на с.Бобрицю (виїзд з м.Канева). На узбіччі стояв автомобіль темного кольору, перпендикулярно дорозі, швидка допомога приїхала, коли вони вже були на місці. На задньому сидінні автомобіля перебувала жінка, яка не подавала ознак життя. Чи були поряд сторонні особи не пам'ятає. Хто був за кермом автомобіля йому не відомо.
В той же час апеляційний суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_12 надані ним у суді першої інстанції, оскільки він не був очевидцем події та фактично дав показання з чужих слів отриманих під час здійснення ним кримінального провадження, отже з урахуванням положень ч.7 ст.97 КПК наведені показання свідка не можуть бути допустимими доказами винуватості обвинуваченого.
Показання обвинуваченого, потерпілої та вказаних свідків не спростовують обвинувачення, адже в апеляційному суді досліджено письмові докази, які були предметом безпосереднього дослідження судом апеляційної інстанції, що не підтверджують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 23.05.2013 зі схемою та фототаблицею було оглянуто та зафіксовано місце ДТП, яке знаходиться на автодорозі Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів 148км + 400м. Встановлено, що подія відбулась за участю автомобіля «OPEL ASTRA» д.н.з. НОМЕР_1 , на якому наявні сліди зіткнення із стовпом дорожнього знаку 1.4.1 ПДР та із перешкодою у виді дерева, Автомобіль має механічні пошкодження по всьому периметру: пошкоджено дах автомобіля, передній бампер, передні крила, кришка капоту моторного відсіку. На задньому пасажирському сидінні автомобіля виявлено труп особи жіночої статі. З місця пригоди вилучені: свідоцтво про реєстрацію автомобля «OPEL ASTRA», страховий поліс та транспортний засіб «OPEL ASTRA» д.н.з. НОМЕР_1 , який направлений на територію Канівського МВ УМВС (к.п. а.с.7-18).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , 1993 р.в., червоного кольору є ОСОБА_22 (к.п.а.с.26).
Згідно з полісом №АВ 8941169 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальником автомобіля «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_15 (к.п.а.с. 27).
Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №4 від 23.05.2013, складеному о 03.00 год. вбачається, що ОСОБА_7 мав гостру алкогольну інтоксикацію (к.п.а.с.20).
Відповідно до висновку експерта №421 від 23.05.2013, причиною смерті ОСОБА_9 , 1966 р.н., є поєднана травма грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що ускладнилось гострою крововтратою та привела до недокрів'я внутрішніх органів (к.п.а.с.33-35).
Відповідно до висновку експерта № 4/213 від 02.08.2013 та фототаблицею до нього за результатами проведення автотехнічної експертизи вбачається, що до моменту ДТП робоча гальмівна система, ходова частина та рульове керування автомобіля OPEL ASTRA- д.н.з. НОМЕР_2 знаходились в працездатному стані. На передній вісі автомобіля встановлено шини з різним типом малюнка протектора (права - універсальна ліва - зимова), різниця між залишковою висотою малюнка протектора складає близько 4мм, що могло призвести до втрати керованості транспортним засобом під час маневрування та не відповідає вимогам п.31.4.5.г ПДР, що передбачає заборону експлуатації (к.п.а.с 52-68).
Разом з тим матеріалами кримінального підтверджується наявний причинний зв'язок між порушеннями водієм Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 п.п.12.1, 12.2.; 12.6.ґ ПДР та наслідками, що наступили.
Зазначене підтверджується висновком експерта № 4/257 від 29.08.2013 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи встановлено, що у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог пп.12.1.; 12.2.; 12.6.ґ ПДР.
Під час проведення експертизи була розрахована швидкість руху автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 з урахуванням найдовшого сліду бокового ковзання 82-89 км/год є мінімальною, оскільки під час розрахунків не враховувались витрати кінетичної енергії при наїзді на перешкоду та подальше перекидання транспортного засобу у зв'язку з відсутністю апробованої методики. Виходячи із розрахунків максимально допустима швидкість руху на даній ділянці заокруглення дороги по умовам бокового юзу становить 141-151 км/год. В дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, з технічної точки зору в діях водія автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_23 , вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР. В дорожній обстановці, яка склалась на момент ДТП, та при обставинах, які викладені у постанові слідчого про призначення автотехнічної експертизи та за умови, що швидкість руху автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 розрахована без урахування витрати кінематичної енергії при наїзді на перешкоду та подальше перекидання транспортного засобу, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП знаходиться недотримання водієм автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 безпечної швидкості руху, з урахуванням дорожніх умов та стану транспортного засобу (к.п.а.с.78-84).
Основним питанням цього кримінального провадження не є вирішення питання порушення водієм автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 пп.12.1.; 12.2.; 12.6.ґ ПДР, що спричинило загибель людини, оскільки стороною захисту з цього приводу не наведене заперечень. У даному випадку значущим є встановлення, котра особа перебувала за кермом вказаного автомобіля, оскільки стороною обвинувачення встановлено, що цією особою є ОСОБА_7 , у той же час, стороною захисту це заперечувалось та зазначалось, що цією особою є ОСОБА_15 .
На підтвердження версії сторони обвинувачення, за якою винуватою особою є ОСОБА_7 , надані такі висновки експертиз.
Відповідно до висновку експерта № 1424 від 29.10.2013 за результатами проведення судово-медичної експертизи, у ОСОБА_7 згідно з даними медкарти мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому 8-го ребра справа, забою правої легені, наслідком якого став обмежений гідроторакс (вихід вільної рідини в плевральну порожнину). Вказані ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи, тобто під час ДТП та відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я (к.п.а.с. 127).
Згідно з висновком експерта №25-к №749/14-23 від 26.07.2014 за результатами комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи вбачається, що з урахуванням морфологічних особливостей тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , а саме перелому 8 ребра справа з забоєм правої легені та проведеного огляду пошкоджень автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 , де виявлено: передня права частина автомобіля деформована, ліва бокова частина кузова автомобіля значних деформацій не має, спинки передніх сидінь та рульове колесо не ушкоджене, можливо дійти висновку про те, що на момент пригоди, він, вірогідно, знаходився за кермом автомобіля. З урахуванням морфологічних особливостей тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 , а саме вони більш численніші та тяжчі, в порівнянні з ушкодженнями ОСОБА_7 , наявність джерел зовнішньої кровотечі (ран на голові та кінцівках), а також на момент огляду місця події її труп знаходився на задньому пасажирському сидінні та проведеного огляду пошкоджень автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 , де виявлено: задні праві двері деформовані, зусиллям направленим зліва направо, тобто із салону назовні, мається значне забруднення внутрішньої частини даху над задніми сидіннями автомобіля, спинки передніх сидінь знаходяться у положенні близькому до вертикального та самовільно не складаються і не розкладаються, тобто утримуються відповідними механізмами, можливо дійти висновку про те, що на момент пригоди, вона, вірогідно, знаходилась на задньому пасажирському сидінні (т.1 а.с.121-124).
Висновки цієї експертизи у суді апеляційної інстанції були підтверджені одним з експертів, що її проводив - ОСОБА_11 , котрий пояснив, що комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертизи проводилися ним у групі експертів за наданими матеріалами кримінального провадження, які були надані у достатньому обсязі. Підтвердив свій висновок. Вказав, що слово «вірогідно» допускається у висновку, тобто це вказує на високий відсоток цього випадку, в той же час категорія «маловірогідно» вказує на низький відсоток. Враховуючи, що автомобіль перекинувся на право, відповідно і ОСОБА_7 має тілесні ушкодження з правої сторони. Матеріали справи не містили даних про наявність третьої особи у автомобілі. В апеляційному суді експерт уточнив, що у разі перебування ОСОБА_7 на передньому пасажирському місці, той би мав більші тілесні ушкодження, адже удар автомобіля прийшовся у його праву сторону. Можливість перебування Мовсісяна на передньому пасажирському місці малоймовірна. Якщо б ОСОБА_7 був пристебнутий, той би мав тілесні ушкодження на голові, тілесних ушкоджень було б більше, через те, що удар автомобіля був боковий. Перелом ребер міг бути отриманий від різкого струсу, цебто не обов'язково від удару.
Аналізуючи висновки експертиз та пояснення експерта у судовому засіданні, апеляційний суд не вбачає істотних порушень під час призначення та проведення вищевказаних експертиз, в тому числі і комплексної судово-медична та транспортно-трасологічна експертизи №25-к №749/14-23 від 26.07.2014, котрі вплинули чи могли б вплинути на висновок експертів.
Колегія суддів вважає, що висновки цієї та інших експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованим та досвідченим експертами, на підставі наданих їм матеріалів.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.05.2023 у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про недопустимість висновку експертів №25-к №749/14-23 від 26.07.2014, оскільки такий побудований на припущеннях, з огляду на положення статей 86, 87 КПК такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Як видно з наявного в справі висновку комплексної судово-медична та транспортно-трасологічна експертизи №25-к №749/14-23 від 26.07.2014, комісії експертів для здійснення дослідження були надані матеріали кримінального провадження №697/2906/13-к, які містили: висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_7 № 1424 від 29.10.2013; висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 №421 від 23.05.2013; протокол огляду місця події від 23.05.2014
Аналізуючи вказаний висновок, апеляційний суд бере до уваги, що перш за все водій є особою, яка найбільш зафіксована в транспортному засобі, зокрема безпосередньо за рахунок керма, яке не дає переміщатися тілу, а тому менш ймовірно отримати тілесні ушкодження грудей та черепно-мозкової травми. Пасажири автомобіля менш зафіксовані та в момент зіткнення і перекидання вони переміщаються в салоні автомобіля, а тому ймовірність більша, що вони отримають тяжчі травми і локалізація травм також більша.
Апеляційний суд уважає необґрунтованими аргументи суду першої інстанції та сторони захисту, що вказана експертиза не доводить винуватість обвинуваченого, оскільки містить припущення, адже експерти підтвердили можливість перебування ОСОБА_7 на місці водія автомобіля в момент ДТП.
Враховуючи вказане, апеляційний суд вбачає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, як на підставу для ухвалення виправдувального вироку.
Апеляційним судом встановлено, що версія сторони захисту щодо перебування ОСОБА_15 на місці водія є неспроможною, оскільки спростовується вищевказаним висновком комплексної судово-медична та транспортно-трасологічна експертизи №25-к №749/14-23 від 26.07.2014, де вказано, що саме ОСОБА_7 міг знаходитися за кермом автомобіля Опель-Астра д.н.з. НОМЕР_2 .
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні підстави вважати вказані висновки експертів необґрунтованими, неналежними чи такими, що суперечить іншим матеріалам справи або викликають інші обґрунтовані сумніви в їх правильності, а тому підстав для призначення повторних експертиз - немає.
Доводи ОСОБА_7 про те, що він не був за кермом автомобіля, колегія суддів розцінює як спосіб захисту від кримінальної відповідальності за скоєне.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про необхідність скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК є обґрунтованими.
У цьому кримінальному провадженні встановлено сплив строків притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 , після роз'яснення йому положень ст. 49 КК заявив клопотання про закриття кримінального провадження через сплив строків притягнення його до кримінальної відповідальності.
Також щодо цього слід зважити на позицію Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, за якою визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 10 років.
Вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.286 КК, в силу ст. 12 КК є тяжким злочином, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років позбавлення волі, і з дня його вчинення 23.05.2013, минуло понад 10 років, а отже обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за наведених підстав, а кримінальне провадження за ч.2 ст. 286 КК закриттю.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК.
Відповідно до ст. 124 КПК процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 1543,88 грн. необхідно залишити за рахунок держави, що узгоджується зі сталою судовою практикою, зокрема Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 02.12.2024 у справі 686/1699/20.
Керуючись ст.ст. 405, п.5 ч.1 407, 411, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника начальника відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 , яким його було виправдано за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі ст.49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Процесуальні витрати у справі в сумі 1543,88 грн. за проведення експертиз залишити за рахунок держави.
Речові докази у кримінальному провадженні: переднє ліве колесо автомобіля «OPEL ASTRA» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль «OPEL ASTRA» д.н.з НОМЕР_1 - повернути власнику.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4