Провадження № 11-кп/821/184/25 Справа № 703/2725/24 Категорія: ст. 126-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 травня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла Черкаської області, українця, громадянина України, в силу ст.89 Кримінального кодексу України (далі - КК) визнається таким, що не має судимість, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ст.126-1 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
На підставі ст.91-1 КК застосовано обмежувальний захід у виді направлення на проходження пробаційної програми строком на 3 місяці
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що він в порушення вимог ст. 28 Конституції України, перебуваючи з 18.03.2024 по теперішній час, на превентивних обліках Національної поліції (в базі інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України) за категорією «Кривдник», неодноразово протягом 2023 року, знаходячись у с. Велика Яблунівка Березняківської територіальної громади Черкаського району Черкаської області, безпричинно, умисно, систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , яке виражалося у вчиненні сварок, заподіянні ударів по тулубу, що не спричинило тілесних ушкоджень, висловлюванні нецензурною лайкою. Тим самим спричинивши ОСОБА_8 психотравмувальні дії, що погіршували її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань та змін, а саме страх за своє життя і здоров'я, тривожні очікування, почуття приниженої гідності та образи, обмеженість повноцінного відпочинку, знижений та нестійкий настрій.
Зокрема, 22.02.2023, 02.09.2023, 29.10.2023 ОСОБА_7 , вчиняв домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , за що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Окрім цього, ОСОБА_7 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності, 28.03.2024, близько 00.30 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку з співмешканкою ОСОБА_8 , під час якої стягнув її з ліжка і почав здавлювати шию, не заподіявши тілесних ушкоджень, ображаючи її нецензурною лайкою, викликавши у останньої побоювання за своє фізичне здоров'я, що призвело до психологічних страждань, які виявилися у формі негативних переживань та емоційної невпевненості.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка їх подала.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор просить змінити вирок. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вказаного вироку посилання на застосування до ОСОБА_7 обмежувального заходу - направлення обвинуваченого для проходження пробаційної програми. На підставі п.5 ст.91-1 КК застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід - направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці. У решті вирок залишити без змін.
Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор вважає, що судом при ухваленні цього вироку не у повній мірі дотримано положення кримінального закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання, через неправильне його застосування.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції під час постановлення вироку неправильно застосовано норму ст. 91-1 КК в частині направлення обвинуваченого для проходження пробаційної програми.
Звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХ від 13.07.2023, у п.5 ч.1 ст. 91-1 КК виключено такий вид обмежувального заходу, як направлення для проходження пробаційної програми.
Враховуючи вказане, вважає, що суд мав застосувати щодо ОСОБА_7 такий обмежувальний захід, як направлення засудженого для проходження програми для кривдників, тобто застосувати Закон України про кримінальну відповідальність в тій редакції, яка була чинною на день ухвалення вироку.
Позиції учасників судового провадження.
У судове засідання обвинувачений та потерпіла, явка яких у судове засідання не є обов'язковою, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду не з'явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перешкоджає проведенню розгляду.
Обвинувачений надіслав заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що не заперечує щодо апеляційної скарги зі змінами прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, яка підтримала вимоги зміненої апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі зі змінами доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
Доводи апеляційної скарги зі змінами прокурора в частині неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно ч.2 ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч.2 ст. 52 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі № 634/609/15-к визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Окрім наведеного у постанові від 09.10.2018 (справа 756/4830/17-к) Верховний Суд дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з вироку, суд, призначив ОСОБА_7 покарання за ст. 126-1 КК в межах санкції у виді громадських робіт на мінімальний термін.
Водночас судом першої інстанції застосовано обмежувальний захід у виді направлення на проходження пробаційної програми строком на 3 місяці.
Місцевим судом не взято до уваги, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХ від 13.07.2023, у п.5 ч.1 ст. 91-1 КК виключено такий вид обмежувального заходу, як направлення для проходження пробаційної програми. Утім суд першої інстанції застосував такий обмежувальний захід.
Вказане неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність можливо виправити в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення шляхом зміни вироку в частині призначення ОСОБА_7 обмежувальних заходів та з призначенням покарання в межах відповідної санкції, з урахуванням положень ст.91-1 КК.
За змістом ч.1 ст.91-1 КК в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов'язки визначені законом, у тому числі направлення для проходження програми для кривдників. Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
У свою чергу програма для кривдника передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Метою такої корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною у суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство є порушенням прав людини, яке карається відповідно до законодавства.
Завданнями програми для кривдників є сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню знаннями про основні норми законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, конгнітивні фільтри, помилки емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Застосування обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК, з огляду на положення зазначеної статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.
Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_7 протягом тривалого часу (з березня 2023 до травня 2024 року) систематично перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вчиняв домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 , такі дії обвинуваченого відповідно до висновку експерта №250 від 07.05.2024 є істотно психотравмувальними, погіршували її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань та змін: страх за своє життя та здоров'я, тривожні очікування почуття приниженої гідності та образи, обмеженість повноцінного відпочинку, зниження та нестійкий настрій. Цебто вказані дії призвели до психологічних страждань особи, потерпілої від домашнього насильства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_7 строком на 3 місяці, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із висновками Верховного Суду в постановах від 25.06.2024 (справа №167/871/23) та від 07.08.2024 (справа №161/17404/23).
Таким чином з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, незастосування місцевим судом обмежувальних заходів у виді проходження програми для кривдників є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що є підставою для зміни вироку суду першої інстанції у цій частині та задоволення апеляційної скарги зі змінами прокурора.
Керуючись ст. 404, 407, 409, 413, 420 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначення обмежувальних заходів.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування до ОСОБА_7 обмежувального заходу - направлення обвинуваченого для проходження пробаційної програми.
На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК застосувати до ОСОБА_7 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до суду касаційної інстанції, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4