Справа № 761/31063/23
Провадження № 2-а/761/232/2025
19 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В. М.,
при секретарі: Курній І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Київській області, поліцейського патрульної поліції у Київській області батальйону 3 роти, капрала Кашталанова Дмитра Олеговича, треті особи: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Євген Володимирович про поновлення строку; скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення; визнання дій протиправними; відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної поліції у Київській області сержанта поліції Кашталанова Д.О., треті особи: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Є.В. про визнання дій протиправними, скасування постанови та відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023р. визначено головуючого суддю Сіромашенко Н.В.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024р. провадження по справі було закрито, на підставі п. 8) ч. 1 ст. 238 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено; апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024р. - скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2024р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024р. вказаний адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
24 травня 2024р. на адресу суду надійшов позов та заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 01 квітня 2024р.
Відповідно до виправленої редакції позову (а.с. 13-25 т. 2), позивачем було визначено новий суб'єктний склад, а саме пред'явлено вимоги до відповідачів: Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач 1), Управління патрульної поліції у Київській області (далі по тексту - відповідач 2), поліцейського патрульної поліції у Київській області батальйону 3 роти, капрала Кашталанова Д.О. (далі по тексту - відповідач 3), треті особи: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Є.В., у виправленій редакції позову позивач просив суд:
- визнати протиправною (незаконною) постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6752975 та накладення штрафу (далі по тексту - вимога № 1);
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6752975 та накладення штрафу (далі по тексту - вимога № 2);
- визнати протиправними (незаконними) дії поліцейського патрульної поліції у Київській області, батальйон 3 рота, капрала Кашталанова Д.О., щодо винесення стосовно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6752975 та накладення штрафу (далі по тексту - вимога № 3);
- постановити окремі ухвали, згідно ст. 249 КАС України (далі по тексту - вимога № 4);
- вирішити питання щодо понесених судових витрат та, або стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, або за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 28000,0 грн., інші витрати, повернення сплачених коштів за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_4 у розмірі 1462,62 грн. та відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 14000,0 грн. (далі по тексту - вимога № 5).
Одночасно, за змістом позову, позивачем було заявлено клопотання про поновлення йому процесуального строку для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 серпня 2023р. о 13:04 год., згідно даних веб-порталу «ДІЯ» на його ім'я надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження.
21 серпня 2023р. він ознайомився з виконавчим провадженням, та дізнався, що він є боржником у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4, яке перебуває в провадженні головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є.В. Виконавчим документом, за яким було відкрито зазначене виконавче провадження є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6752975 від 30 березня 2023р.
На думку позивача його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності з недотриманням встановленого порядку; зазначена вище постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є незаконною (протиправною) та містить ознаки підробки, які були вчинені, на думку сторони позивача безпосередньо - відповідачем 3, адже до цієї постанови були внесені неправдиві відомості, зокрема про особу, яка керувала 30 березня 2023р. автомобілем «Renault Laguna 2.0» д.н.з. НОМЕР_1 , та особу, яка скоїла адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а відтак позивач вважає, що постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною, винесеною без доказів та підлягає скасуванню.
Крім того, протиправна поведінка відповідача 3, яка полягала в безпідставному притягненні позивача до адміністративної відповідальності, спричинила йому моральну шкоду, яку він оцінив, враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, у розмірі 14000,0 грн. Крім того, позивачу також була заподіяна матеріальна шкода, яка полягає у витратах, які позивач поніс, внаслідок сплати штрафу, послуг банку, витрат виконавчого провадження. До того ж, позивачем під час розгляду його адміністративного позову в суді були додатково понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,0 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2024р. відкрито провадження в даній справі, призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
07 серпня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача 1 (а.с. 70-75, т. 2), в якому відповідач Департамент патрульної поліції проти позову заперечив, зазначивши, що провадження по справі слід закрити, оскільки рішенням заступника командира БПП м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Мінасяна С. від 09 січня 2024р. оскаржувану постанову серії ЕАС № 6752975 було скасовано, а справу про адміністративне правопорушення, відносно позивача було закрито на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, а тому сторона відповідача вважає, що відсутній предмет позову. Крім того, на думку сторони відповідача, позивачем необґрунтовано розмір моральної шкоди, та безпідставно заявлено вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи те, що позивач є професійним адвокатом.
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024р. клопотання ОСОБА_1 про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення; здійснено перехід з розгляду справи, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2025р. провадження по справі закрито, в частині позовних вимог про повернення позивачу сплачених коштів за виконавчим провадженням № НОМЕР_4, з примусового виконання постанови серії ЕАС 6752975 від 30 березня 2023р.
В судовому засіданні 17 лютого 2025р. позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції, в судовому засіданні 10 березня 2025р. проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов.
В судове засідання 17 квітня, 19 травня 2025р., сторони, треті особи 1, 2, не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, сторона позивача клопотала про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав зазначених у позові. Решта учасників процесу, поважності причин неявки не повідомили. Суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін та третіх осіб 1, 2.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 березня 2023р. відповідачем 3 - службовою особою капралом, Кашталановим Д.О. була винесена постанова серії ЕАС № 6752975 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,0 грн. на користь держави.
Зазначеною постановою встановлено, що 30 березня 2023р. о 09:05:03, в м. Борисполі, вул. Київський шлях, 2, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Laguna 2.0» д.н.з. НОМЕР_1 , користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 22 т. 1).
09 січня 2024р. рішенням заступника командира БПП в м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Мінасяна С постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6752975 від 30 березня 2023р. було скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (постанова серія ЕАС № 6752975 від 30 березня 2023р.) - закрито, на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 63-65 т. 1).
Щодо клопотання сторони позивача про поновлення процесуального строку, то суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, з поважних причин, враховуючи час отримання ним оскаржуваної постанови (19 серпня 2023р.), та такий строк підлягає поновленню.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, позивач звертаючись до суду з вимогами № 1 і № 3, зазначав, що під час винесення оскаржуваної постанови, відповідач 3, не врахував тієї обставини, що позивач не є суб'єктом складу адміністративного правопорушення, відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, оскільки 30 березня 2023р. позивач не перебував за кермом автомобіля «Renault Laguna 2.0» д.н.з. НОМЕР_1 , який ніколи не перебував в його володінні, користуванні, та був відсутнім взагалі цього дня в м. Борисполі Київської області.
В судовому засіданні представник Департаменту патрульної поліції, визнав той факт, що відповідачем 3 при винесенні оскаржуваної постанови, невірно було вказано номер посвідчення водія, який здійснював керування автомобілем «Renault Laguna 2.0» д.н.з. НОМЕР_1 , та помилково притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, який дійсно зазначено адміністративного правопорушення не вчиняв.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами (ч.ч.1, 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, ч. 1, 2, 3, 4, 6, 7 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні знання відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 122 КУпАП, визначено: перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскаржувана постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача № 1 і № 3, є обґрунтованими і підлягають задоволенню, при цьому судом враховано, що на підтвердження незаконності оскаржуваної постанови, позивачем були надані до суду належні і допустимі докази того, що 30 березня 2023р. в 09:05:03 (час вчинення адміністративного правопорушення, згідно постанови), позивач не міг фізично перебувати у м. Борисполі Київської області та керувати автомобілем «Renault Laguna 2.0» д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Київський шлях 2. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - відповідачем 3, з дотриманням вищезазначених норм законодавства.
Щодо вимоги позивача № 2, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки після пред'явлення позивачем до суду адміністративного позову, - суб'єктом владних повноважень 09 січня 2024р. вже було прийнято рішення, яким постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6752975 від 30 березня 2023р. було скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (постанова серія ЕАС № 6752975 від 30 березня 2023р.) - закрито, на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с. 63-65 т. 1).
Згідно ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В даному випадку за наслідками судового розгляду цієї справи суд не вбачає передбачених статтею 249 КАС України підстав для постановлення окремих ухвал, а тому вимога позивача № 4 не підлягає задоволенню.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 січня 2025р. по справі № 335/6977/22, в п. 74-76, 78-85, «Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов'язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.
Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності».
«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).
Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров'я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Третім обов'язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, - є причинно-наслідковий зв'язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц).
Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019р. у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020р. у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок (як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційним факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами».
В судовому засіданні позивач наголошував, що відповідачем 3, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були грубо порушенні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, положення КУпАП, розгляд справи відбувся у відсутність сторони позивача, який не вчиняв адміністративного правопорушення взагалі, при цьому відповідач 3, фактично «призначив» його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, позивач акцентував увагу суду, що він фактично був позбавлений права на захист на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення, був позбавлений можливості надати пояснення, подати клопотання, на оскарження винесеної відносно нього постанови ЕАС № 6752975 від 30 березня 2023р., оскільки її не отримував, а про існування зазначеної постанови довідався після відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання цієї постанови.
Крім того, в судовому засіданні, позивач акцентував увагу суду, що протиправні дії відповідача 3, мають прямий причинний зв'язок, з спричиненою йому моральною шкодою, оскільки після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови, він зазнав додаткових страждань, у зв'язку зі сплатою штрафу, витрат виконавчого провадження, послуг банку, оскільки був занепокоєний тим, що в межах виконавчого провадження може бути накладений арешт на його грошові кошти, які обліковуються на банківських рахунках, що позбавить позивача та членів його сім'ї, до існування, як на території України, так і за кордоном.
Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Суд виходить з того, що спричинена в даному випадку позивачу моральна шкода повинна відшкодовуватись на загальних підставах, визначених ст. 1174 ЦК України, саме такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019р., справа № 920/715/17.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує характер правопорушення, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого порушеного права. Зокрема, що відносно позивача мало місце неправомірне здійснення адміністративного провадження з боку посадової особи державного органу, в той час, коли такий орган та його посадові особи, в першу чергу, зобов'язані гарантувати дотримання конституційних принципів захисту прав людини і громадянина, не допускати порушення таких прав, з дня притягнення позивача до адміністративної відповідальності і до дня скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, пройшло більше дев'яти місяців, при цьому захист порушеного права в суді триває по теперішній час. Все це, безумовно, призвело до зміни звичного укладу його життя, необхідності докладання додаткових зусиль для поновлення своїх прав, що, на думку суду, викликало у позивача відповідний психоемоційний дискомфорт, спричинило душевні переживання.
Суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.
Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.
З наведених підстав, суд дійшов висновку, з огляду на обставини справи, що справедливим буде присудження відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 10000,0 грн., виходячи з засад розумності та справедливості, що буде співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому немайнової шкоди. Стягнення у такому розмірі не є надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу, а тому з метою захисту прав позивача слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000,0 грн., при цьому судом враховані правові позиції Верховного Суду Наведені у постановах): від 14 вересня 2022р. у справі № 415/1009/21; від 20 листопада 2018р. у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019р. у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019р. у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019р. у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019р. у справі № 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020р. у справі № 553/2759/18 (пункт 35)); від 27 листопада 2019р. у справі № 242/4741/16-ц (пункти 30, 44)); від 25 березня 2020р. у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020р. у справі № 9901/845/18 (пункт 38); від 09 грудня 2020р. у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
Стосовно вимог позивача, в частині стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28000,0 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих позивачем процесуальних документів, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку слід стягнути з відповідача 1, і яка підлягає зменшенню до 10000,0 грн., є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести позивач у цій справі.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 132, 134, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 19, 62 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України; ст. 7, 9, 122, 245, 251, 280, 284 КУпАП; ст. ст. 8, 23, 62 Закону України «Про Національну поліцію» суд, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Шухевича, 4), поліцейського патрульної поліції у Київській області батальйону 3 роти, капрала Кашталанова Дмитра Олеговича (місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Шухевича, 4), треті особи: Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 35008087, місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 76-А), Головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Євген Володимирович (місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 76-А) про поновлення строку; скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення; визнання дій протиправними; відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення на Рябенка Петра Константиновича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6752975.
Визнати незаконними дії поліцейського патрульної поліції у Київській області, батальйон 3 рота, капрала Кашталанова Дмитра Олеговича, щодо винесення стосовно ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАС № 6752975.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000,0 /десять тисяч/ грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,0 /десять тисяч / грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: