Справа № 761/47007/19
Провадження № 1-кп/761/2839/2025
22 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100100006888 від 19.07.2019, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сватова Луганської області, громадянки України, яка здобула середню освіту, не працює, незаміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №12019100100006888 від 19.07.2019 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою від 19 березня 2025 року обвинуваченій ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 травня 2025 року включно.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 . Так, у своєму клопотанні прокурор вказує, що обвинувачена, усвідомлюючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років та його невідворотність у раз визнання її судом винуватою, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, ОСОБА_4 не має визначеного місця проживання, офіційно не працевлаштована, не має міцних соціальних зв'язків, тобто відсутні запобіжники, які б унеможливили залишення нею території м. Києва.
Разом з тим, прокурор вважає, що у разі застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, буде наявний ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілу ОСОБА_8 , а також свідків, яким відомі обставини вчинення інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення. Таким чином, ОСОБА_4 може шляхом погроз, підкупом, вмовляннями чи в інший спосіб схилити вказаних осіб до дачі неправдивих свідчень, відмови від раніше наданих показань, що зашкодить встановленню істини.
Крім того, враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, та з огляду на характеризуючі дані обвинуваченої, прокурор переконаний, що наявний ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, зокрема, щодо життя та здоров'я. Таким чином, враховуючи вищевикладене, застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не є достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, а відтак, існує необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, вказуючи на можливість застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту у нічний час доби, оскільки підзахисна бажає працювати. Водночас, адвокат вказав на необґрунтованість заявлених прокурором ризиків та звернув увагу, що всі докази перебувають у розпорядженні суду. Також захисник ставить під сумнів кваліфікацію стороною обвинувачення дій ОСОБА_4 . Зауважив, що підзахисна утримується під вартою тривалий час.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні зауважила, що утримується під вартою 5 років і 9 місяців, за цей час не здійснювала жодного впливу чи тиску на потерпілу та свідків. Після описаної в обвинувальному акті події сама викликала працівників поліції та не мала наміру переховуватися. Враховуючи наведене, просила змінити їй запобіжний захід на домашній арешт із адресою проживання: АДРЕСА_2 .
Вислухавши думки сторін судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також наявні у розпорядженні суду матеріли кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_4 , яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, покарання у виді позбавлення на строк від семи до п'ятнадцяти років, яке загрожує останній у разі визнання її судом винуватою, та усвідомлення нею цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування ризику переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.
Так, суд враховує той факт, що потерпіла та свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх. При цьому, суд сприймає доводи сторони обвинувачення стосовно наявності в обвинуваченої реальної можливості незаконно впливати на останніх шляхом погроз, підкупу, вмовляннями чи в інший спосіб з огляду на наявність інформації про місце їх перебування.
З'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 , на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та чи переважають характеризуючі дані щодо обвинуваченої ці ризики, суд враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Водночас, суд, враховуючи фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, незаміжня, не працює, утримується під вартою тривалий час - 5 років 9 місяців, вважає доведеними твердження прокурора про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Однак суд зауважує, що, на переконання колегії суддів, є недоведеними доводи прокурора щодо неможливості запобігти вказаним у клопотанні ризикам у разі застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема пропонованого стороною захисту - домашнього арешту.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відтак, суд звертає увагу, що у ході судового розгляду стороною захисту доведено, що застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а саме - домашнього арешту - буде достатнім запобіжником для виконання останньою покладених на неї судом обов'язків. Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченої та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище тверджень, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором не доведено, що при застосуванні до обвинуваченої ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можна буде запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої з метою дотримання розумних строків розгляду даного кримінального провадження.
Так, в силу положень ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Як вбачається зі змісту пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, остання вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушення, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Відтак, пропонований стороною захисту запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 .
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що наявна необхідність у застосуванні до обвинуваченої ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту із зобов'язанням обвинуваченої ОСОБА_4 прибувати до суду за першим викликом, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, здати на зберігання свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України визначити строк тримання обвинуваченої ОСОБА_4 під домашнім арештом до 22 червня 2025 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 181, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора - залишити без задоволення.
Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у нічний період доби, а саме з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, окрім часу переміщення до найближчого укриття під час повітряної тривоги та необхідності отримання невідкладної медичної допомоги.
Зобов'язати обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- прибувати до суду за першим викликом;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом визначити до 22 червня 2025 року.
Виконання ухвали покласти на орган поліції за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченою, її захисником.
Повний текст ухвали оголосити 25 квітня 2025 року о 13 год. 20 хв.
Судді: