Справа № 758/12534/24
Категорія 36
(ЗАОЧНЕ)
11 березня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,-
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22.08.2022 року між ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ТОВ «Грейн ХАБ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №19426318-02-10-01, відповідно до умов якого ТОВ «Грейн ХАБ» застрахував у позивача майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 ».
17.01.2023 о 23:18 год. у м. Києві по вул. Луговій мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 » , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda Insight» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до рахунку №СР00-001116 від 19.01.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 » склала 258 269 грн. 20 коп.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг», яка здійснила виплату ПАТ «СК «ВУСО» в межах ліміту передбаченого полісом №ЕР209176009 з вирахуванням розміру франшизи та розміру фізичного зносу деталей згідно умов полісу страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 127500 грн. 00 коп.
ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 258 269 грн. 20 коп., а відтак, непокритою виявилася сума 130 769 грн. 20 коп.
15 квітня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №15/04/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПрАТ «СК «ВУСО» відступає, а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги про відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договору страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування за договором страхування №19426318-02-10-01 від 22.08.2022 року.
Посилаючись на те, що 30.04.2024 року та повторно 15.05.2024року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про відступлення права вимоги та просив сплатити суму відшкодування в розмірі 130 769 грн. 20 коп., однак жодних дій для відшкодування збитків вчинено не було, позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 130 769 грн. 20 коп. на відшкодування шкоди, 1 307 грн. 69коп. судового збору та 16 352 грн. витрат на правову допомогу.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, від представника до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся відповідно до ч.7 ст. 128 ЦПК України за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи за його відсутності, про причини неявки, відзив на позовну заяву від відповідача не надходили.
Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, з можливістю постановлення заочного рішення по справі (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 22.08.2022 року між ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ТОВ «Грейн ХАБ» укладено договір № №19426318-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого ТОВ «Грейн ХАБ» застрахував у ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» автомобіль «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 » (а.с.14-17).
17.01.2023 року у м. Києві по вул. Луговій мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу «Honda Insight» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.26).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою постановою суду у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до рахунку № СР00-001116 від 19.01.2023 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 » складає 258 269,20 грн. (а.с.38-39).
ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» згідно копії платіжної інструкції №4704 від 02.02.2023 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 258 269,20 грн. (а.с.40).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ТДВ «СГ «Оберіг», №ЕР209176009, який покрив суму збитків ПАТ «СК «ВУСО» в розмірі 127 500,00 грн. (а.с. 41).
15 квітня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №15/04/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПрАТ «СК «ВУСО» відступає, а ФОП ОСОБА_1 отримує право вимоги про відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договору страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування за договором страхування №19426318-02-10-01 від 22.08.2022 року.
Не покритою виплатою залишається сума 130 769 грн. 20 коп. (258 269,20 грн. - 127 500,00 грн.), у зв'язку з чим 30.04.2024 року та повторно 15.05.2024 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 130 769грн. 20 коп. (а.с.44-45).
Станом на день розгляду справи ОСОБА_2 не вжив заходів щодо відшкодування збитків позивачу.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За п.1 ч. 1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи, що виплачена ТДВ «Оберіг» сума відшкодування є значно меншою від оціненої майнової шкоди, адже ТДВ «Оберіг» здійснило виплату лише 127 500,00 грн. (з урахуванням франшизи та розміру фізичного зносу деталей), суд дійшов висновку, що непокрита страховою виплатою шкода в розмірі 130 769,20 грн. має бути відшкодована відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На користь такого висновку суд свідчать правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові №755/18006/15 від 04.07.2018, у постанові від 12.12.2018 у справі №758/2356/17-ц та постанові від 15.10.2020 у справі №755/7666/19, відповідно до яких володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
Вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту - це різні суми, які не слід ототожнювати, тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про ОСЦПВ» має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: копію договору про надання правничої допомоги №25-05 від 25.05.2024, копію додаткової угоди №1/0907 до договору про надання правничої допомоги №25-05 від 25.05.2024, акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №25-05 від 25.05.2024.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. На переконання суду такий розмір є розумним та справедливим розміром зазначених витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути понесений судовий збір у розмірі 1 307 грн. 69 коп.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК Украйни, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , приміщення 78, код НОМЕР_4 ) 130769,20 грн. на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, 1307,69 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. В. Войтенко