печерський районний суд міста києва
Справа № 757/58177/24-к
11 грудня 2024 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024000000002383 від 20.11.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження за
№ 12024000000002383 від 20.11.2024 про обрання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
В обґрунтування клопотання вказано, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000002383 від 20.11.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених . 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
10.04.2024 відповідно п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби, ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Старокозаче» у напрямку виїзду о 14:41 год. 14.04.2024.
24.05.2024 Головним слідчим управлінням Національної поліції України оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_6
24.05.2024 досудове розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України у зв'язку із переховуванням підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
01.08.2024 досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42023000000001573 від 26.09.2023 відновлено у зв'язку із потребою проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
13.08.2024 постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023000000001573 від 26.09.2023 продовжено до трьох місяців.
09.09.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/40268/24-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001573 від 26.09.2023 продовжено до шести місяців.
13.09.2024 у зв'язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 на підставі ч. 1 ст. 42, ст. 111-112, ч. 2 ст. 135, 276-278 КПК України повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри направлено поштою за адресою його останнього місця проживання. Водночас, не встановленням місця перебування ОСОБА_6 на території України позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру у день його складення.
20.11.2024 у зв'язку із необхідністю матеріали досудового розслідування з кримінального провадження № 42023000000001573 від 26.09.2023 за підозрою ОСОБА_6 виділено в окреме кримінальне провадження з номером № 12024000000002383 від 20.11.2024.
20.11.2024 досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000002383 від 20.11.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв'язку із оголошенням в розшук підозрюваного.
02.12.2024 зважаючи на те, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 не відоме, останній перебуває за межами України, тобто переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього оголошено в розшук, в тому числі міжнародний, про що винесено відповідну постанову.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий вказував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
На даний час встановити місцезнаходження ОСОБА_6 не представилось можливим, за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання не з'являється, інші причини, що перешкоджають ОСОБА_6 з'явитися до слідчого, органу досудового розслідування не відомі.
З метою здійснення міжнародного розшуку підозрюваного виникла необхідність у отриманні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
Позиції сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник, адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання.
Норми права, які підлягають до застосування
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України).
З огляду на зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 332 КК України незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів - карається позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
У статті 27 КК України визначено види співучасників, зокрема:
ч. 2 визначає, що виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.
ч. 3 організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.
Згідно ч. 3 ст. 28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Згідно з ч. 5. ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Обставини, встановлені слідчим суддею, та мотиви слідчого судді
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді необхідно в межах доводів відповідного клопотання дослідити, зокрема, обставини наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. 276-279 КПК України; наявності та достатності доказів на підтвердження факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку; наявності ризиків, які можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати.
Щодо обґрунтованості підозри
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя об'єктивно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Так, з клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні
№ 12024000000002383 від 20.11.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Під час досудового розслідування установлено, що не пізніше лютого 2024 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 , розуміючи, що на території України діє правовий режим воєнного стану, усвідомлюючи, що відповідно до вимог вказаних вище нормативно-правових актів, перетин державного кордону поза межами пунктів пропуску не допускається, переслідуючи мету незаконного збагачення, будучи жителем с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області, яке розташоване на україно-молдовському кордоні у контрольованій прикордонній зоні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року за
№1199 «Про контрольовані прикордонні райони», а саме у Роздільнянському району Одеської області, а також будучи обізнаним про місця розташування пунктів пропуску державного кордону, маршрути руху працівників Державної прикордонної служби у контрольованій прикордонній зоні Роздільнянського району Одеської області, діючи умисно, з корисливих мотивів вирішив організувати систематичне незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза межами пунктів прикордонного контролю.
Усвідомлюючи, що вчинення запланованих протиправних дій потребує знань та навичок різних осіб, ОСОБА_8 було прийнято рішення про створення організованої групи з метою об'єднання зусиль декількох осіб, при цьому детально розподілити між ними обов'язки, забезпечити взаємозв'язок та координацію їх дій, направлених на досягнення злочинного результату.
У подальшому ОСОБА_8 повідомив про свій злочинний намір особам, з якими він має родинний зв'язок, та раніше знайомим йому особам, які користуються його довірою та володіють відповідними навичками, а саме іншим підозрюваним особам ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам, та запропонував їм приєднатися до складу організованої групи з метою вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
У свою чергу, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_12 та інші невстановлені слідством особи, усвідомлюючи кримінальну караність та протиправність пропозиції ОСОБА_8 , заздалегідь, тобто до початку вчинення кримінальних правопорушень, на неї погодились, домовившись про спільне вчинення злочинних дій відповідно до розробленого плану, таким чином увійшовши до складу організованої групи.
Продовжуючи готування до здійснення злочинної діяльності, ОСОБА_8 довів до відома залучених ним осіб детальний план протиправної діяльності, яким визначено конкретні ролі та функції кожного співучасника, направлені на успішне виконання цього плану, спрямованого на систематичне вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Розроблений ОСОБА_8 загальний план злочинної діяльності спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України передбачав наступне:
- створення каналів у месенджері Telegram та розміщення оголошень про надання послуг з перетину державного кордону України в незаконний спосіб за грошову винагороду;
- відшукання осіб, що мають намір за грошову винагороду незаконно перетнути державний кордон України;
- транспортування осіб, що погодились на перетин державного кордону в незаконний спосіб поза межами пункту пропуску до місця тимчасового перебування та подальше транспортування до прикордонної зони;
- спостереження за пересуванням уповноважених осіб Державної прикордонної служби України вздовж кордону, з метою безперешкодного переправлення осіб через державний кордон поза пунктом пропуску;
- супроводження осіб до причальної стійки водойми з подальшим їх транспортування за допомогою плавзасобу через державний кордон України поза пунктом пропуску в напрямку самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки.
Розподіл функцій учасників здійснювався в залежності від особистих якостей членів організованої групи, таких як обізнаність прикордонної території, що уможливило б пересування до кордону без виявлення уповноваженими особами Державної прикордонної служби України, наявності необхідних засобів для перетину кордону поза межами пунктів пропуску (автотранспортних засобів, тимчасових сховищ, засобів маскування та зв'язку тощо).
Так, відповідно до визначеної структури організована група складалася із:
- керівної ланки, до якої входили безпосередньо співорганізатори ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , що мали між собою родинні зв'язки, визначали напрямки злочинної діяльності, розробляли плани вчинення злочину і доводили їх до виконавців, координували їх злочинну діяльність згідно з ієрархічною побудовою групи, приймали рішення про включення до складу організованої групи нових членів, здійснювали контроль за їх діяльністю, особисто приймали участь у вчиненні злочинів, розподіляли отримані злочинним шляхом кошти, та отримували основний дохід від вчинення злочинної діяльності;
- до другої ланки належали виконавці ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та інші невстановлені особи, які діяли згідно розробленого плану злочинної діяльності направленого на переправлення осіб через державний кордон України поза пунктом пропуску, та отримували за це свою частку грошових коштів.
Для реалізації плану злочинної діяльності організованої групи між учасниками її організатором, тобто ОСОБА_8 , були розподілені ролі кожного.
Відповідно до цього розподілу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишали за собою функції керівництва та повинні були:
- ініціювати вчинення конкретних злочинів, визначати учасників організованої групи чи інших осіб, які повинні брати участь у їх учиненні, а також розподіляти між ними злочинні ролі;
- координувати дії учасників організованої групи чи інших осіб;
- особисто брати участь у вчиненні злочинів;
- забезпечувати взаємозв'язок між учасниками організованої групи та схиленими до вчинення злочинів іншими особами;
- особисто підшукувати осіб, які погодяться увійти до складу організованої групи та вчиняти злочини у її складі;
- забезпечувати фінансування злочинної діяльності, а також розподіл грошових коштів отриманих внаслідок учинення злочинів, між учасниками злочинної діяльності та іншими особами;
- слідкувати за дотриманням загальних правил поведінки, та конспірації учасниками організованої групи.
ОСОБА_14 була відведена роль транспортування осіб до прикордонної зони, а також надання інформації про місце розташування працівників Державної прикордонної служби України іншим учасникам організованої групи.
ОСОБА_12 була відведена роль транспортування осіб до прикордонної зони, а також надання інформації про місце розташування працівників Державної прикордонної служби України іншим учасникам організованої групи.
ОСОБА_10 була відведена роль транспортування осіб до прикордонної зони, а також надання інформації про місце розташування працівників Державної прикордонної служби України іншим учасникам організованої групи.
Невстановленій в ході проведення досудового розслідування особі була відведена роль пішого проведення осіб в прикордонній зоні до причальної стійки водойми з подальшим очікуванням плавзасобу, а також надання інформації про місце розташування працівників Державної прикордонної служби України іншим учасникам організованої групи.
Таким чином, ОСОБА_8 створив та очолив організовану групу зі стабільним складом, до якої увійшли, окрім нього - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та інші невстановлені слідством особи, які заздалегідь зорганізувались у стійке об'єднання, після чого у період з лютого 2024 року по 09 квітня 2024 року (до моменту припинення працівниками правоохоронних органів їх діяльності), вчинили тяжкі злочини у сфері недоторканості державних кордонів.
При цьому ОСОБА_8 , діючи як керівник організованої групи, в разі необхідності залучав для вчинення окремих злочинів осіб, що не входять до складу організованої групи.
Так, 25.03.2024 приблизно о 21 год. 40 хв. на південній околиці с. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області на напрямку с. Кучурган (Україна) -
с. Первомайськ (Республіка Молдова) в районі пп/зн 0536 на відстані 400 метрів до лінії державного кордону Україна, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було викрито та затримано уповноваженими особами відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Державної прикордонної служби України, чим припинено протиправну діяльність членів організованої злочинної групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 та ОСОБА_12 з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Крім того, 09.04.2022 приблизно о 22 год. 40 хв. на березі Кучурганського водосховища неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 на відстані 500 метрів до лінії державного кордону України, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 було викрито та затримано уповноваженими особами відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Державної прикордонної служби України, працівниками Служби безпеки України та Національної поліції України, чим припинено протиправну діяльність членів організованої злочинної групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 та ОСОБА_12 , з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується доказами здобутими під час проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових), процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні, а саме:
- протоколом огляду місця події від 09.04.2024, а саме території неподалік будинку
АДРЕСА_2 , де були затримані особи, які намагалися незаконно перетнути державний кордон України поза межами пунктів пропуску;
- протоколом обшуку від 09.04.2024 проведеного у порядку ч. 3 ст. 233, ст. 234 КПК України за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протоколом обшуку від 09.04.2024 проведеного у порядку ч. 3 ст. 233, ст. 234 КПК України за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протоколом обшуку від 09.04.2024 проведеного у порядку ч. 3 ст. 233, ст. 234 КПК України за адресою: АДРЕСА_3 ;
- протоколом обшуку від 09.04.2024 проведеного у порядку ч. 3 ст. 233, ст. 234 КПК України за адресою: АДРЕСА_4 ;
- протоколами допитів свідків осіб, які намагалися перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску: ОСОБА_22 від 10.04.2024, ОСОБА_23 від 10.04.2024, ОСОБА_24 від 10.04.2024, ОСОБА_21 від 10.04.2024,
ОСОБА_20 від 10.04.2024;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій
№ 14/3/2-5096 від 29.03.2024, № 14/3/2-7816 від 17.05.2024, № 14/3/2-5974 від 15.04.2024, № 14/3/2-5973 від 16.04.2024 та інші;
- протоколом огляду предметів, а саме вилучених мобільних телефонів від 01.05.2024 на яких зберігалася інформація яка має значення для досудового розслідування;
- іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_6 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, а виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз наданих матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про обрання запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Щодо порядку вручення підозри
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому
ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Матеріалами клопотання підтверджено, що 10.04.2024 о 02:45 год. ОСОБА_6 особисто вручено повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277, 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Щодо оголошення підозрюваного в міжнародний розшук
Зі змісту ч. 6 ст. 193 КПК України слідує, що під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повинен, зокрема, з'ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується таке питання, у міжнародний розшук. При цьому, слідчий суддя не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.
Так, постановою слідчого від 02.12.2024 підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено в міжнародний розшук.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у обліках Інтерполу, але визначає необхідність оголошення такого розшуку, що в даному випадку і було здійснено слідчим шляхом прийняття постанови про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
Отже, на момент звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу та його розгляду підозрюваний ОСОБА_6 уже був оголошений у міжнародний розшук у зв'язку з прийняттям слідим такого рішення, а дії правоохоронного органу щодо направлення відповідних запитів до компетентних органів за наслідком прийняття цього рішення є лише його виконанням та не впливає на констатацію факту оголошення підозрюваного у розшук.
Щодо ризиків кримінального провадження
Вирішуючи питання про наявність ризиків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України, як конкретні, небажані для кримінального провадження, наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні посилалися на існування ризиків того, що він може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Вирішуючи наявність існування вказаного ризику слідчий суддя виходить з того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 серед іншого, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Утім, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик переховування підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Вирішуючи питання щодо можливого переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (не з'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. При з'ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим, та яка зобов'язана з'являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
В ході розгляду клопотання встановлено, що 10.04.2024 відповідно п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України ОСОБА_6 особисто повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби, ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Старокозаче» у напрямку виїзду о 14:41 год. 14.04.2024.
Після вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру останній на виклики до органу досудового розслідування та суду не прибував, змінив адреси проживання та контактні номери телефону та за відомостями Держприкордонслужби виїхав за межі України, що свідчить про вчинення підозрюваним свідомих активних дій, спрямованих від переховування органів досудового розслідування та суду, а тому вказаний ризик є доведеним.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається з того, що на даній стадії провадження існують підстави вважати, що слідством виявлено та зібрано не повний обсяг речей і документів, що мають значення для кримінального провадження, та про такі предмети, документи, місця їх приховання можуть знати лише особи, які безпосередньо вчиняли інкриміновані діяння. Підозрюваний може знати про достовірне знаходження не вилучених на даний час речей та документів, що можуть бути знаряддями вчинення злочинів, мають значення речових доказів. У зв'язку з вказаним, слідчий суддя вбачає реальні ризики того, що зазначені предмети можуть бути знищені, спотворені тощо, що оцінено в сукупності із даними про особу підозрюваного.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
З урахуванням інкримінування вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, його роль у такій групі згідно з повідомлення про підозру (організатор), слідчий суддя вважає наявними ризики незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків. Зокрема, ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може особисто вчинити дії чи схиляти останніх до вчинення дій, спрямованих на примушення вказаних осіб до надання неправдивих показань, здійснювати на них тиск та залякування, в тому числі підкуп.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та обвинувачених та дослідження їх судом.
Мотиви слідчого судді щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об'єднана палата вважає, що такий імперативний обов'язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.
У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.
Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.
Аналогічні висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ВС від 4 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_6 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України, перебуває у міжнародному розшуку, слідчий суддя, з урахуванням ч. 6 ст. 193 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_6 такий запобіжний захід за його відсутності.
Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, доставити підозрюваного до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 16.12.2024 о 08 год. 50 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1