Справа № 738/554/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/474/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
26 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 категорично відмовився від заміни покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням - обмеженням волі, а пробаційний нагляд, є найбільш м'яким покаранням, визначеним Кримінальним кодексом України у порівнянні з покаранням у виді позбавлення та обмеження волі, виконання якого відбувається за межами установи виконання покарань, беручи до уваги характеризуючи дані засудженого за весь час відбування ним покарання, ту обставину, що засуджений працює незначний проміжок часу та має лише одне заохочення, і дійшов висновку, що посилання засудженого на відбуття ним встановленої частини покарання, яка дає право на звернення з клопотанням про заміну покарання та на належну поведінку не є визначальним при вирішенні такого питання.
Не погодившись із таким рішенням, засуджений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання про заміну йому невідбутої частини покарання у виді тримання під вартою на пробаційний нагляд. В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений зазначив, що місцевий суд помилково в своїй ухвалі вказав, що згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, він має 60 балів, тоді як насправді за результатами він набрав 74 бали, що свідчить про його виправлення. Зазначає, що не одразу його було влаштовано на роботу, так як не було вільних місць, а стан його здоров'я унеможливлював працевлаштування на інші місця, що були вільні. Вважає, що відповідає всім критеріям, які потрібні для застосування до нього ст. 82 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Справа, яку розглянув місцевий суд, стосується виконання вироку. У відповідності до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_7 часткове відбуте покарання за вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 червня 2023 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з 19 травня 2023 року.
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 19 травня 2023 року.
За час перебування в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» порушень встановленого режиму тримання не допускав, розпорядок дня виконував, до суспільно корисної праці не залучався, заохочень та стягнень не мав.
З 15 серпня 2023 року відбуває покарання в ДУ «Менська ВК (№91)», де характеризується позитивно, дотримується норм, що визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня виконує, стягнень не має, на профілактичних обліках не перебуває. З 01 червня 2024 року працевлаштований робітником дільниці з виготовлення МПП, до роботи ставиться добре, за що 15 серпня 2024 року отримав одне заохочення. Заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в дільниці, відвідує, реагує на них позитивно, бере участь у реалізації програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку виконує за планом.
Згідно з довідкою №6/3С-25 від 17 березня 2025 року, виданою директором філії «Менська (№91)» ОСОБА_8 , засуджений ОСОБА_7 на підставі договору цивільно-правового характеру №19/Ц від 01 червня 2024 року (діяв до 31 серпня 2024 року), №82-Ц від 02 вересня 2024 року (діяв до 31 грудня 2024 року) залучався до суспільно корисної праці на дільниці по виготовлення МПП філії «Менська ВК (№91)», де до роботи ставився сумлінно, робоче місце відвідував регулярно, поставлені перед ним завдання виконував вчасно.
Рішенням комісії Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» (протокол №16 від 30 серпня 2024 року) погоджено застосування до засудженого ОСОБА_7 пільги, передбаченої ст.82 КК України, оскільки останній став на шлях виправлення.
Згідно з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, ОСОБА_7 отримав 74 бали.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Згідно роз'яснень п. 2 Постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3ст. 82 КК).
За змістом закону становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
Прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
При цьому, висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Доводи ОСОБА_7 про необхідність застосування до нього покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України є непереконливими.
Фактичне відбуття засудженим більш ніж 1/2 строку покарання, призначеного Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2023 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється.
При цьому, за період відбування покарання ОСОБА_7 дійсно зарекомендував себе з позитивного боку, має заохочення, дотримується норм, що визначають порядок та умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконує, до дисциплінарної відповідальності не притягався, на профілактичних обліках не перебуває, працює на дільниці по виготовленню МПП, до покладених на нього обов'язків відносився старанно та з відповідальністю, залучений до програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», яку реалізовує у вільний від роботи час, відвідує заходи вихованого та культурно-масового характеру, які проводяться у відділенні.
Наведені обставини свідчать про наявність у поведінці засудженого позитивних тенденцій.
Разом з тим, призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого та представників органу, який відає виконанням покарання.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що положення кримінального закону хоча і не містять застережень щодо заміни покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду в порядку ст.82 КК України, проте, в даному випадку застосування до ОСОБА_7 більш м'якого покарання саме такого виду не сприятиме його виправленню та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
Колегія суддів звертає увагу на позицію засудженого, який категорично відмовився від заміни позбавлення волі на інші, крім пробаційного нагляду, покарання (обмеження волі).
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не доводять, що ОСОБА_7 досяг того ступеня виправлення, за якого в суду були б обґрунтовані підстави для заміни призначеного йому найбільш тяжкого виду покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді пробаційного нагляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не установлено.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про необґрунтованість оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419, 537-539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким, пробаційним наглядом - без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4