Справа № 750/6331/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/256/25
Категорія - тримання під вартою Доповідач ОСОБА_2
26 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
захисника - адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2025 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кучинівка Корюківського району Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Задовольняючи подання, слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваного, який розуміючи тяжкість можливого покарання може ухилитися від слідства та суду, впливати на свідків, у разі обрання більш м'якого виду запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про застосування іі підзахисному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити, застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування.
Не заперечує, що дійсно ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, але кримінальний закон при цьому не забороняє застосовувати щодо обвинувачених інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, або ж призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене санкцією інкримінуємої статті за правилами ст. 69 КК України. Отже, само по собі посилання на тяжкість можливого покарання є не зовсім актуальним, а також не повинно бути визначальним при застосуванні такого найбільш суворого запобіжного заходу.
Щодо твердження слідчого судді про ризик впливу на свідків, в тому числі й на колишню співмешканку ОСОБА_8 , то цей ризик є безпідставним, адже ОСОБА_9 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, вже надала показання слідчому, а встановлені обставини вказують на те, що підозрюваний не спілкується зі свідком та не має можливостей впливати на неї, навіть у випадку появи такого бажання.
Вказаному ризику можливо буде запобігти шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації в с.Рогізки, де підозрюваний буде позбавлений можливості навіть вірогідної зустрічі із потерпілим та свідками, які проживають в м. Чернігові.
Ризик спотворення чи знищення речового доказу не може бути обґрунтованим тільки виходячи з того, що на даний момент слідчому невідоме місце перебування бити, адже ОСОБА_8 дійсно забрав биту з місця події та повернув її власнику, що не позбавляє слідчого можливості її вилучити.
Вказує на те, що ОСОБА_8 співпрацює зі слідством, після конфлікту він дійсно поїхав з місця пригоди, але після дзвінка ОСОБА_9 , яка повідомила, що викликала поліцію, повернувся на таксі та чекав на приїзд слідчо-оперативної групи. В подальшому надав показання, приймав участь у слідчому експерименті.
Зазначає про те, що на обґрунтування існування ризику продовження злочинної діяльності слідчим взагалі не наведено даних, яких в дійсності не існує, оскільки ОСОБА_8 раніше не судимий, один раз притягувався до адміністративної відповідальності, але цей факт не може свідчити про систематичність такої поведінки, а відтак не є підставою для визнання підозрюваного асоціальною особистістю.
За місцем проживання ОСОБА_8 виключно позитивно характеризується, не зловживає спиртними напоями, ввічливий у спілкуванні зі старшими, громадський порядок не порушує, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, як про це безпідставно вказав слідчий. При цьому, підозрюваний має сталі соціальні зв'язки, виховувався у багатодітній родині, до знайомства з ОСОБА_9 проживав за місцем реєстрації з матір'ю, яка є матір'ю-одиначкою, та молодшою сестрою, у родині доброзичливі стосунки, є відповідальність та взаємодопомога. За кожної можливості ОСОБА_8 працював, хоча й неофіційно, та ніколи не займався протиправною діяльністю.
Враховуючи те, що до знайомства з ОСОБА_9 підозрюваний був абсолютно благополучною особою, а події, що відбувалися спровоковані сильними емоціями образи та приниження, що пов'язані із стосунками з ОСОБА_9 , що вказує на відсутність підстав вважати, що підозрюваний продовжить злочинну діяльність.
Крім того, на початок повномасштабного вторгнення в Україну ОСОБА_8 проходив строкову службу, згодом підписав контракт та продовжив службу у Національній Гвардії України, приймав участь у бойових діях, має відповідний статус, отримував поранення та контузії під час захисту Батьківщини, має грамоту за сумлінне виконання своїх службових обов'язків, проявлення мужності, рішучості та героїзму під час виконання бойових завдань.
Заслухавши доповідача, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила про обрання ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який буде достатнім та цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку її підзахисного, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, звернув увагу на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , обставини його вчинення та особу підозрюваного, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з подання слідчого та матеріалів провадження, ОСОБА_8 підозрюється у тому, що 10 травня 2025 року, близько 22 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у ході конфлікту, що виник на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи у руках дерев'яну биту, наніс нею не менше одного удару в область голови ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної гематоми, що відповідно до п. б ст. 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
За даним фактом слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області 11 травня 2025 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340001405 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
11 травня 2025 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі ст. 208 КПК України, був затриманий ОСОБА_8 ..
У цей же день ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального та судового проваджень вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання до восьми років позбавлення волі, отже розуміючи невідворотність та тяжкість можливого покарання підозрюваний може ухилитися від явки до слідчого, слідчого судді або суду.
Крім того, колегія суддів не може проігнорувати інформацію, яка вказує на те, що не зважаючи на всі бойові заслуги підозрюваного та його бойовий досвід, про які вказує захисник, ОСОБА_8 перебуває у розшуку, який оголошений Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, яка особа, яка самовільно залишила військову частину, що підвищує ступінь заявленого ризику про його можливість ухилитися від слідства та суду, адже навіть усвідомлюючи наслідки, які загрожують нашій країні в результаті ворожого вторгнення військ російської федерації, він ухилився від військової служби.
Таким чином, його поведінка свідчить про схильність до невиконання обов'язків, покладених на нього законом, що, в подальшому, може призвести до невиконання ним обов'язків підозрюваного, в тому числі й щодо прибуття до органу досудового розслідування та суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків обґрунтовується тим, що один із головних свідків обвинувачення є колишньою співмешканкою підозрюваного, що не виключає можливості тиску на неї з боку ОСОБА_8 з метою зміни нею своїх показань на його користь задля уникнення покарання, при цьому, такий вплив може бути здійснений, як безпосередньо самим підозрюваним так і іншими особами на його прохання.
Більш того, підозрюваний обізнаний про місце проживання потерпілого, свідка, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження може встановити місце проживання інших свідків, що вказує на наявність заявленого слідчим ризику та, який, як вірно визначив слідчий суддя є актуальним і йому неможливо запобігти шляхом обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, той факт, що потерпілий та свідки допитані та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, не нівелює наявність вказаного ризику, як пор це помилково вказує захисник, адже ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого/свідків та дослідження їх судом.
На даному етапі досудового розслідування доведеним є й ризик можливості знищення або спотворення речового доказу - дерев'яної бити, якою були спричинені тілесні ушкодження потерпілому, яку з місця події ОСОБА_8 передбачливо забрав, та яка на час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не була відшукана.
Не приймаються до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_11 повернув биту її власнику та слідчий в будь-який момент може її вилучити, оскільки на час судового розгляду клопотання підозрюваний категорично заперечував факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, при цьому відомості про те, що він повідомляв орган досудового розслідування про місце перебування дерев'яної бити в матеріалах відсутні, як не надані такі відомості й стороною захисту.
Факт співпраці ОСОБА_8 з органом досудового розслідування не підтверджується належними матеріалами, та навіть у разі якщо він буде встановлений, це не може бути визнано обставиною, яка гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного, як безпідставно намагається довести суду сторона захисту.
Дані щодо особи підозрюваного, які його позитивно характеризують, не спростовують встановлених обставин про те, що ОСОБА_8 не одружений, не працює, на даний час розшукується органом досудового розслідування м. Полтави за ухилення від військової служби, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства по відношенню до іншої особи, тому є реальними та обґрунтованими ризики, які були заявлені стороною обвинувачення та перевірені слідчим суддею.
Наведені захисником відомості щодо біографічних та характеризуючих даних щодо підозрюваного не приймаються до уваги, адже слідчий суддя не вирішував питання про призначення міри покарання ОСОБА_8 , коли ці відомості мають важливе значення та об'єктивно можуть вплинути на строк можливого покарання. У даному провадженні слідчий суддя розглядає відомості щодо підозрюваної особи з огляду на те, яким чином вони можуть запобігти встановленим у провадженні ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Жодних відомостей, які б могли вказувати, що заявленим ризикам можливо було б запобігти шляхом застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу захисником не наведено.
Наявність зареєстрованого місця проживання, матері та сестри, з якими ОСОБА_8 останній час спільно не проживав, не вказують на міцність його соціальних зв'язків, а тим більше не є достатніми підставами, які б могли запобігти настанню вказаних ризиків, в тому числі й ризу ухилення та переховування від органу досудового розслідування та суду.
Отже, на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що встановлені обставини дійсно викликають підозру в тому, що ОСОБА_8 дотримуватиметься належної процесуальної поведінки та утворюють реальні ризики, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, з чим погодився слідчий суддя та погоджується колегія суддів.
Усі наведені захисником обставини не спростовують тих встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, які ставлять під сумнів виконання ОСОБА_8 всіх покладених на нього процесуальних обов'язків при обранні більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення із застосуванням насильства до іншої особи, отже, саме в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ, який переважає над правами підозрюваного задля забезпечення безпеки суспільства та окремих його громадян від незаконного посягання на своє життя та здоров'я.
Отже, як слідчим у поданні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно названі та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності усі обставини, на підставі яких був обраний запобіжний захід, особливо з врахуванням особи підозрюваного та його процесуальної поведінки, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2025 року про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14