іменем України
21 травня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/995/19
Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/810/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
скаржник: ОСОБА_1 ,
боржник: ОСОБА_2 ,
суб'єкти оскарження: головний державний виконавець Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Лідія Василівна, начальник Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог Ірина Валентинівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , до якої приєдналася начальник Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог Ірина Валентинівна, на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Лідії Василівни, начальника Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог Ірини Валентинівни.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії головного державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Л.В., начальника Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В., в якій просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 грудня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Л.В. в межах виконавчого провадження №59665661;
- визнати незаконною та скасувати постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 22 січня 2025 року, винесену начальником Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В.;
- зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії по виконанню виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області №2/742/606/19, виданого 25 липня 2019 року в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Скаргу мотивовано тим, що на примусовому виконанні у Прилуцькому відділі ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало ВП № 59665661 з виконання виконавчого листа № 2/742/606/19 по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальної суми боргу за договором позики в розмірі 7 850 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами в сумі 1 251 доларів США, 3% річних за порушення зобов'язання в сумі 55 доларів США із перерахунком указаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти (курс НБУ на 25 березня 2019 року становить 1 дол. США - 26,96 грн) стягнути загальну суму 9156 доларів США х 26,96 грн = 246 845,76 грн, судові витрати у розмірі 2 468,46 грн. 12 грудня 2024 року постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено у зв'язку з його фактичним повним виконанням.
Скаржник, вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною, указував, державний виконавець безпідставно не провів розрахунок суми стягнутих коштів за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів на рахунок стягувача, внаслідок чого виконавчий лист № 2/742/606/19 від 25 липня 2019 року виконано не повністю. За розрахунком стягувача залишок нестягнутого боргу становить 2 966,08 доларів США, тобто підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. із скаргою на дії приватного виконавця щодо передчасного закінчення виконавчого провадження, проте за результатами перевірки отримав постанову, яка, на думку скаржника, є формальною відпискою на скаргу та підлягає скасуванню.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 грудня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Л.В. в межах виконавчого провадження № 59665661.
Визнано незаконною та скасовано постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 22 січня 2025 року, винесену начальником Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В.
Зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії по виконанню виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області № 2/742/606/19, виданого 25 липня 2019 року в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необгрунтованою, просить її повністю скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що постанову про закінчення виконавчого провадження винесено державним виконавцем 12 грудня 2024 року, проте ОСОБА_1 не доведено її отримання саме 30 грудня 2024 року. Скаржник зазначає, що станом на 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 було відомо про закінчення виконавчого провадження, про що свідчить його заява від 12 грудня 2024 року. При цьому, як стягувач у ВП № 59665661, мав право на доступ до документів виконавчого провадження у АСВП. Вважає, що за таких обставин ОСОБА_1 пропустив визначений ЦПК України строк для оскарження постанови державного виконавця і суд першої інстанції мав залишити його скаргу без розгляду.
ОСОБА_2 наголошує на тому, що рішенням суду від 03 червня 2019 року у справі № 742/992/19 передбачено можливість стягнення з боржника коштів як в гривнях, так і в доларах США. ОСОБА_1 із цим погодився, звернувшись із заявою про відкриття виконавчого провадження та указавши в ній суму до стягнення з боржника у розмірі 246 845,76 грн. Отже, сплатою цієї суми на користь стягувача виконавче провадження обґрунтовано завершено.
Вважає оскаржувану ухвалу некоректною та необґрунтованою через те, що суд не визначив, які саме дії зобов'язаний провести державний виконавець по виконанню виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області № 2/742/606/19, виданого 25 липня 2019 року, та розмір невиконаного зобов'язання.
У наданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Драчук В.В., не погодившись із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Обгрунтовуючи відзив, сторона стягувача зазначила, що скаргу до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області подано у строк, передбачений ст. 449 ЦПК України. Отримання ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження саме 30 грудня 2024 року підтверджується інформацією із офіційного сайту АТ «Укрпошта», копія поштового конверта з номером поштового відправлення № 1750706291060 міститься у матеріалах справи. Подачу скарги на постанову про закінчення виконавчого провадження до відділу ДВС саме 08 січня 2025 року підтверджено описом вкладення до поштового відправлення № 1750000095063, накладною АТ «Укрпошта» № 1750000095063 від 08 січня 2025 року та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» до поштового відправлення № 1750000095063 від 08 січня 2025 року.
Вважає, що боржник безпідставно посилається на визначену стягувачем у заяві про відкриття провадження суму боргу у гривнях, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено вжиття заходів примусового виконання рішень у спосіб та порядок, які встановлені виконавчим документом, а не заявою стягувача, яка є способом пред'явлення до виконання виконавчого документа до органу примусового виконання рішень.
25 квітня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява начальника Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. про приєднання до апеляційної скарги, поданої ОСОБА_2 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року.
Обгрунтовуючи заяву про приєднання до апеляційної скарги, ВДВС зазначає, що у період з 20 червня 2023 року по 12 грудня 2024 року на депозитний рахунок відділу ДВС надходили кошти, стягнуті з ОСОБА_2 на погашення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Постанова про закінчення виконавчого провадження є законною та відповідає Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі № 2/742/606/16 від 25 липня 2019 року та заяві ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження указано суму до стягнення у перерахунку на національну валюту - гривні, зокрема 246 845,76 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників боржника та стягувача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постанова головного державного виконавця Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Л.В. про закриття виконавчого провадження від 12 грудня 2024 року та постанова начальника Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. від 22 лютого 2025 року про результати перевірки виконавчого провадження, винесені з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2019 року у справі № 742/995/19 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу за договором позики у розмірі 7 850 доларів США, відсотки за користування грошовими коштами у сумі 1 251 доларів США, 3% річних за порушення зобов'язання у сумі 55 доларів США, із перерахунком вказаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти (курс НБУ на 25 березня 2019 року становить 1 дол. США 26,96 грн) стягнути загальну суму 9156 доларів США х 26,96 грн = 246845,76 грн, судові витрати у розмірі 2 468,46 грн.
На виконання наведеного рішення суду 25 липня 2019 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 2/742/606/19 (а.с. 30).
27 липня 2019 року до Прилуцького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, в якій стягувач просив прийняти до виконання виконавчий лист № 2/742/606/19 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на загальну суму 246 845,76 грн та судові витрати у розмірі 2 468,46 грн; просив копію постанови про відкриття виконавчого провадження згідно з Законом України «Про виконавче провадження» та всю подальшу кореспонденцію надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 29).
29 липня 2019 року постановою старшого державного виконавця Прилуцького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Ложніковою А.Ю. відкрито виконавче провадження № 59665661 (а.с. 19).
12 грудня 2024 року головним державним виконавцем Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іваненко Л.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення (а.с. 7).
08 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив провести перевірку законності ВП № 59665661, за результатами проведеної перевірки ВП скасувати постанову про закінчення ВП № 59665661 від 12 грудня 2024 року, а також зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 8-9).
22 січня 2025 року постановою начальника Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 (а.с. 11).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , до якої приєдналася начальник Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В., колегія суддів виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні у Прилуцькому відділі державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/742/606/19 по стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальної суми боргу за договором позики в розмірі 7850 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами в сумі 1251 доларів США, 3% річних за порушення зобов'язання в сумі 55 доларів США із перерахунком вказаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти (курс НБУ на 25 березня 2019 року становить 1 дол. США - 26,96 грн) стягнути загальну суму 9156 доларів США х 26,96 грн = 246845,76 грн, судові витрати у розмірі 2468,46 грн.
12 грудня 2024 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Не погодившись із постановою про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС зі скаргою на дії державного виконавця, за результатами перевірки якої у її задоволенні було відмовлено, про що начальником Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. 22 січня 2025 року винесено постанову.
Звернувшись з цією скаргою, ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення провадження № 59665661 від 12 грудня 2024 року, а також постанову за результатами перевірки його скарги від 22 січня 2025 року, оскільки рішення виконано не повністю. Як зазначив скаржник, державним виконавцем не проведено розрахунок суми стягнутих коштів за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів на його рахунок, в результаті чого частина боргу залишилась не стягнутою, а підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
Заперечуючи проти скарги, державний виконавець посилався на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є законною та відповідає Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому листі № 2/742/606/16 від 25 липня 2019 року та заяві ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження зазначено суму до стягнення у перерахунку на національну валюту - гривню (246 845,76 грн), яку і було стягнуто з боржника повністю.
Приймаючи оспорювану постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець виходив з того, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 0,00 грн, сума стягнутого судового збору/сума стягнутої винагороди - 24 931,42 грн.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) вказано: «…якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення»; «Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права»; «Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення» (пункти 60, 61, 64).
Не відповідають обставинам справи твердження ОСОБА_2 та начальника Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. про те, що у виконавчому листі № 2/742/606/16 від 25 липня 2019 року визначено до стягнення суму боргу у розмірі 246 845,76 грн, а не у валюті США, тобто стягувачу обґрунтовано перераховано кошти у наведеному розмірі та закінчено виконавче провадження.
Колегія суддів виходить з того, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, виданим Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області на підставі рішення цього суду від 03 червня 2019 року у справі №742/995/19, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу за договором позики, відсотки за користування грошовими коштами, 3% річних за порушення зобов'язання в іноземній валюті із визначенням еквіваленту в гривні за офіційним курсом НБУ станом на час ухвалення рішення.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, суд вирішив стягнути з боржника грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
У цій справі державний виконавець, вчиняючи дії з примусового виконання судового рішення від 03 червня 2019 року, примусово списала з боржника суму у гривнях, визначену за офіційним курсом НБУ станом на час ухвалення рішення, а не за курсом НБУ на дату кожного з платежів в ході виконання судового рішення. Цих висновків суду першої інстанції боржником не спростовано.
Зазначення стягувачем суми боргу у гривнях у заяві про відкриття виконавчого провадження правового значення для вирішення спору не має, оскільки державний виконавець відповідно до положень ЗУ «Про виконавче провадження» має вживати заходи примусового виконання рішення у спосіб та порядок, які встановлені виконавчим документом, а не заявою стягувача.
Установивши, що оскаржувані ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 грудня 2024 року та за результатами перевірки виконавчого провадження від 22 січня 2025 року, є незаконними та не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги.
Доводи апеляційної скарги Пуговкіна А.С. про те, що, Колодюк В.Л., скеровуючи до суду скаргу на дії державного виконавця, пропустив визначений законом десятиденний строк на звернення до суду, не знайшли підтвердження та спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України передбачено, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2024 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку того ж дня державним виконавцем направлено Колодюку В.Л. на адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 89).
За інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошти» 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження, на підтвердження чого останнім надано копію поштового конверту з номером відправлення (трекінг) 1750706291060 (а.с. 88 зворот). Доказів протилежного суб'єктами оскарження не надано.
Стягувач 08 січня 2025 року звернувся до начальника Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В. із скаргою на дії державного виконавця, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 1750000095063, накладною АТ «Укрпошта» № 1750000095063 від 08 січня 2025 року та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» до поштового відправлення № 1750000095063 від 08 січня 2025 року (а.с. 87 зворот, 88).
22 січня 2025 року винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження (а.с. 11), яку державний виконавець направив адвокату Драчуку В.В. на адресу: АДРЕСА_3 (а.с. 12 зворот).
За інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошти», 29 січня 2025 року адвокат Драчук В.В. отримав копію постанови про результати перевірки виконавчого провадження (а.с. 92), що засвідчено також копією поштового конверту з номером відправлення (трекінг) 1750706298595 (а.с. 12). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Отримавши від відділу ДВС відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, стягувач 10 лютого 2025 року (згідно з відбитком штампу поштового відправлення - а.с. 17), тобто у строк, передбачений ст. 449 ЦПК України, звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області зі скаргою,
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 , як стягувач у ВП № 59665661, мав право на доступ до документів виконавчого провадження у АСВП, отже дізнався про закінчення виконавчого провадження у день винесення цієї постанови, тобто 12 грудня 2024 року. Матеріалами справи підтверджено, що, звернувшись із заявою про відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 просив всю кореспонденцію надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . За цією адресою державним виконавцем направлено ОСОБА_1 постанову про закінчення виконавчого провадження, яку ним отримано 30 грудня 2024 року та у десятиденний строк подано до відділу ДВС скаргу на дії державного виконавця.
Посилання боржника на обізнаність ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження станом на 12 грудня 2024 року через наявність відповідної заяви стягувача від того ж числа, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 у заяві від 12 грудня 2024 року просив надати інформацію про суму стягнутих з ОСОБА_2 коштів в межах ВП № 59665661 станом на 12 грудня 2024 року, а також розрахунок, згідно з яким державним виконавцем проводив погашення боргу за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Зміст цієї заяви не свідчить про те, що ОСОБА_1 відомо про закінчення виконавчого провадження, навпаки стягувач просив надати інформацію по ВП № 9665661 та повідомив, що у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» буде вимушений звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду зі скаргою на дії державного виконавця (а.с. 58).
Зважаючи на викладене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що відповідно до ст. 375 ЦПК України ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року належить залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася начальник Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог І.В., - без задоволення.
Вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції адвокат Драчук В.В. здійснював на підставі ордеру серії СВ № 1115992 від 10 лютого 2025 року, виданого Адвокатським бюро «Вячеслава Драчука» (а.с. 6), договору про надання правничої допомоги № 0201/2025 від 02 січня 2025 року (а.с. 92 зворот - 93) і з урахуванням додаткової угоди № 2 від 18 березня 2025 року (а.с. 93 зворот).
За умовами п. 2.2., 3.1 укладеного між ОСОБА_1 (далі клієнт) та Адвокатським бюро «Вячеслава Драчука» в особі керуючого - Вячеслава Драчука (далі бюро) договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2025 року, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Драчук В.В. Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, та порядок його сплати визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у письмовій формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
18 березня 2025 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Вячеслава Драчука» в особі керуючого - Вячеслава Драчука підписано додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої допомоги № 0201/2025 від 02 січня 2025 року, за яким вартість послуг у фіксованому розмірі становить 8 500 грн, до яких входить (а.с. 93 зворот): ознайомлення з апеляційною скаргою та надання усної консультації; дослідження нормативно-правових актів, що регулюють відносини, з яких виник спір; пошук та дослідження судової практики; побудова та відпрацювання правової позиції захисту інтересів клієнта; визначення переліку документів, що можуть бути доказами у справі; підготовка відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву до суду; підготовка та подання інших заяв по суті, заяв з процесуальних питань, клопотань (за необхідності); представництво інтересів клієнта в суді, участь адвоката в судових засіданнях.
Під час судового засідання апеляційного суду представник ОСОБА_2 - адвокат Вакуленко А.М. просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, вважаючи визначену стягувачем суму - 8 500 грн завищеною, необгрунтованою, та такою, що не відповідає умовам співмірності.
Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені процесуальні норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
На думку колегії суддів, витрати адвоката на ознайомлення з апеляційною скаргою та надання усної консультації, дослідження нормативно-правових актів, що регулюють відносини, з яких виник спір, пошук та дослідження судової практики, побудова та відпрацювання правової позиції захисту інтересів клієнта, визначення переліку документів, що можуть бути доказами у справі, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву до суду за своєю суттю є послугами, що дублюються, складовими одного завдання, а тому заявлена сума витрат не може бути відшкодована стягувачу повністю. Позиція та доводи ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Драчук В.В., в ході розгляду справи не змінювалася.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Драчук В.В.. брав участь у одному судовому засіданні апеляційного суду 21 травня 2025 року в режимі відеоконференції, яке тривало 1 год. 05 хв та завершилось ухваленням постанови.
Оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених до суду адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний суд вважає, що заявлена ОСОБА_1 сума в розмірі 8 500 грн являється неспівмірною зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, а отже, сума витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з урахуванням заперечень сторони боржника, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 5 000 грн.
Отже, з ОСОБА_2 , Прилуцького ВДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 належить стягнути по 2 500 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася начальник Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Молібог Ірина Валентинівна - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2025 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , Прилуцького відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 по 2 500 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Прилуцький відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 17500, м. Прилуки, вул. Пушкіна, 73, код ЄДРПОУ 34913375.
Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: О.Є. Мамонова
О.І. Онищенко