іменем України
20 травня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/8292/24
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/874/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ «СК «Країна», ОСОБА_2 , в якому просила: стягнути з АТ «СК «Країна» на її користь у відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу «VOLKSWAGEN ID.4», номерний знак НОМЕР_1 , 54 975,02 грн недоплаченої суми страхового відшкодування; 4 157,38 грн пені та 239 грн 3 % річних за період з 09 серпня по 01 жовтня 2024 року; стягнути з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу «VOLKSWAGEN ID.4», номерний знак НОМЕР_1 , різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 48 232,65 грн та витрати на проведення оцінки збитку в сумі 3 700 грн.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що у результаті ДТП, яка сталася 23 березня 2024 року за участю транспортного засобу «SKODA Yeti» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , її автомобілю марки «VOLKSWAGEN ID.4» реєстраційний номер НОМЕР_3 було завдано механічних ушкоджень. Винність дій відповідача у порушенні ПДР підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2024 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правову відповідальність транспортного засобу «SKODA Yeti» було застраховано у АТ «СК «Країна». Цією страховою компанією позивачці проведено часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 105 024,98 грн. Ліміт відповідальності страховика за договором ОСЦПВВНТЗ становить 160 000 грн за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого. Позивачка вважала, що страхова компанія безпідставно не доплатила їй 54 975,02 грн страхового відшкодування, а отже, крім цієї суми, відповідно до ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач має сплатити штрафні санкції у вигляді пені та 3 % річних з дати виникнення заборгованості - 09 серпня 2024 року.
ОСОБА_1 зазначала, що оскільки ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , а вартість майнового збитку, завданого пошкодженням належного позивачці автомобіля, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Селюх А.В., вважаючи рішення суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що АТ «СК «Країна» не погоджувало з позивачкою розмір страхового відшкодування, як це передбачено п. 2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач перерахував кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 , не повідомивши її про прийняте рішення та не надіславши документи, на підставі яких здійснено розрахунок майнової шкоди.
Сторона позивача зазначає, що за заявою ОСОБА_1 , яка мала сумніви щодо об'єктивності оцінки вартості майнової шкоди, 08 червня 2024 року проведено авто-товарознавче дослідження, за висновком якого вартість відновлювального ремонту належного позивачці автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників та за мінусом 20 % ПДВ становить 171 847,03 грн, що є більше, ніж ліміт страхової суми по договору ОСЦПВВНТЗ. Вважає, що висновок незалежного експерта ОСОБА_3 , який особисто оглядав пошкоджений автомобіль, є належним письмовим доказом заподіяної позивачці майнової шкоди, а дії страхової компанії щодо навмисного заниження розміру страхового відшкодування свідчать про недобросовісність страховика.
Наголошує на тому, що наданий відповідачем до відзиву на позов акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 28 березня 2024 року складено ОСОБА_4 , який не має відношення до страховика. Саме на підставі цього акту ФОП ОСОБА_5 виконано звіт про оцінку КТЗ від 08 травня 2024 року. Таким чином встановлено, що експертом здійснено розрахунок заподіяної майнової шкоди без проведення безпосереднього огляду пошкодженого автомобіля позивачки. Матеріали справи не містять даних про спеціальність та займану посаду ОСОБА_6 та про те, чи мав він право, як представник страховика, оглядати транспортний засіб в контексті відповідного законодавства, зокрема, ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Розділом IV указаної Методики визначено вимоги до оцінки КТЗ та викладення її результатів. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт, можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. Таких вимог ФОП ОСОБА_5 при складанні звіту не дотримано.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що саме експерт ОСОБА_3 , оглянувши її автомобіль, зафіксував в акті огляду пошкодження та здійснив вірний розрахунок заподіяної шкоди, порахував витрати на ремонт транспортного засобу без зносу, із зносом, а також розрахував величину ПДВ і втрату товарної вартості для подальшої можливості визначити обсяг вимог до винуватця ДТП та окремо до страхової компанії.
Зазначає, що вартість майнового збитку, завданого позивачці пошкодженням її автомобіля під час ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , перевищує розмір страхової виплати, яку в цілому має провести страхова компанія ОСОБА_1 , тому, зважаючи на приписи ст. 22, 1192 ЦК України, а також чинне страхове законодавство, винуватець ДТП має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу) та неотриманим страховим відшкодуванням.
У наданому відзиві АТ «СК «Країна», не погоджуючись з доводами апеляційної скарги та вважаючи рішення суду таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, просить відмовити у її задоволенні.
Обґрунтовуючи доводи відзиву, відповідач зазначає, що проведення розслідування страхового випадку здійснювалося з чітким дотриманням вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, 28 березня 2024 року було проведено огляд автомобіля «VOLKSWAGEN ID.4» та складено акт огляду, який позивачка підписала без зауважень та заперечень, тобто, погодилася з достовірністю викладених в акті даних. Надалі на замовлення АТ «СК «Країна» оцінювачем ФОП ОСОБА_5 складено звіт про оцінку КТЗ від 08 травня 2024 року, за яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 119 492,33 грн. Факт виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 105 024,98 грн, тобто, за мінусом податку на додану вартість, скаржницею не оспорюється.
Указує, що страховиком дотримано вимоги п. 34.2 ст. 34 Закону щодо своєчасного проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, а отже позивачка не набула права на самостійне замовлення експертного дослідження, а відтак, і права вимагати від страхової компанії відшкодування витрат на проведення такого дослідження. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 295/6973/16-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 199/9377/18 та від 09 грудня 2020 року у справі № 759/5414/17.
Вважає неналежним доказом наданий ОСОБА_1 висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 08 червня 2024 року, оскільки в акті огляду автомобіля від 04 червня 2024 року експертом ОСОБА_3 не зафіксовано доаварійні деформації кузова, а при розрахунку вартості відновлювального ремонту (з урахуванням зносу пошкодженого авто) допущено чисельні неточності та порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Наголошує, що відповідно до ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності саме на страховика покладено обов'язок визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди. Пунктом 34.4 ст. 34 Закону передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники, також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти. Отже, Закон не встановлює жорстких вимог щодо визначення страховиком розміру страхового відшкодування лише на підставі висновків судових експертів науково-дослідних установ, в тому числі і не зобов'язує проводити огляд пошкодженого транспортного засобу такими експертами. Тобто, АТ «СК «Країна» правомірно залучає до проведення відповідних дій інших осіб, які мають кваліфікацію оцінювача до огляду пошкодженого авто. Проведення оцінки збитку страховиком відповідно до Закону є обов'язковою, а виплата страхового відшкодування на підставі рахунку СТО скаржника Законом не передбачена.
АТ «СК «Країна» вважає заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції у 10 000 грн завищеним та таким, що не відповідає складності справи та критерію розумної необхідності таких витрат, оскільки звернення до суду є передчасним.
У наданому відзиві ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи відзиву зводяться до правильності висновків суду першої інстанції про те, що виплата страховиком коштів в сумі 105 024,98 грн відповідає виконаному відповідно до чинного законодавства звіту про оцінку від 08 травня 2024 року, складений експертом ОСОБА_3 висновок не відповідає вимогам Методики, а позивачкою не надано доказів здійснення ремонтно-відновлювальних робіт її автомобіля.
Відповідач погоджується як з висновком районного суду, так і з позицією страхової компанії щодо відсутності у ОСОБА_1 підстав для звернення до експерта Громового А.М. з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням належного їй автомобіля, а також про неможливість прийняття складеного 08 червня 2024 року висновку в якості належного доказу у справі. Проведення експертом огляду автомобіля здійснено без погодження зі страховиком та без участі його представника. Указаний висновок автотоварознавця ОСОБА_3 є суб'єктивною думкою останнього, а не належним доказом.
Згідно з приписами ст. 1194 ЦК України шкода компенсується страховиком у межах ліміту (у даному випадку - в межах суми 160 000 грн), далі - винуватцем ДТП. Страхова компанія виконала свої зобов'язання за страховим полісом повністю, отже, відповідач не має нести додаткового майнового зобов'язання.
ОСОБА_2 не погоджується із заявленим позивачкою розміром витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, зважаючи на фактичні обставини справи, характер позовних вимог, наявність орфографічних і фактологічних помилок в текстах позовної заяви та апеляційної скарги, а також надмірно емоційних та знецінювальних формулювань.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача Випинашка Г.Р., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що 28 березня 2024 року страховиком проведено огляд автомобіля VOLKSWAGEN та складено акт огляду, який підписано позивачкою без відповідних заяв та зауважень, що свідчить про її згоду з правильністю викладених в акті даних. На виконання приписів ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині дотримання порядку оцінки розміру збитків, завданих внаслідок ДТП, на замовлення АТ «СК «Країна» оцінювачем ФОП ОСОБА_5 складено звіт про оцінку належного позивачці транспортного засобу від 08 травня 2024 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 119 492,33 грн.
Районний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів проведення ОСОБА_1 ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, що було б правовою підставою для стягнення визначеного розміру податку на додану вартість. Страховиком визначено розмір страхового відшкодування, яке сплачене позивачці, у сумі 105 024,98 грн, виходячи з того, що 14 467,35 грн є розміром податку на додану вартість та складовою часткою розміру майнової шкоди відповідно до звіту про оцінку від 08 травня 2024 року. Отже, АТ «СК «Країна» належно, в строк та повністю виконало зобов'язання перед позивачкою за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд визначив неналежним доказом висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 120 від 08 червня 2024 року, виконаний на замовлення ОСОБА_1 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 через наявність в ньому чисельних неточностей та порушень вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, указавши, що експерт не зафіксував доаварійні деформації складових кузова автомобіля, не розрахував показник фізичного зносу замінних складових та безпідставно розрахував величину втрати товарної вартості, у зв'язку з чим була збільшена сума матеріального збитку на величину втрати товарної вартості.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля марки VOLKSWAGEN ID.4 реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с. 12).
23 березня 2024 року о 17 год у м. Чернігові по вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 1 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом SKODA Yeti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виїжджаючи з паркувальної стоянки ТРЦ «Голівуд», на ділянці дороги, де черговість проїзду не обумовлена Правилами дорожнього руху, не надав переваги у русі транспортному засобу, який наближався з правого боку та рухався прямо, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN ID.4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цими діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.11 ПДР України.
Наведені вище обставини підтверджуються постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2024 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с. 13). Указане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу SKODA Yeti, реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СК «Країна» відповідно до полісу № АР6957730 від 20 липня 2023 року (а.с. 14, 75 зворот). Відповідно до п. 5 полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн.
26 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
28 березня 2024 року в присутності позивачки ОСОБА_7 проведено огляд транспортного засобу VOLKSWAGEN, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , та цього ж дня складено акт огляду (дефектну відомість), у якому міститься перелік наявних у автомобіля пошкоджень (а.с. 76). Наведений акт засвідчено підписом ОСОБА_1 .
Відповідно до звіту про оцінку КТЗ № 159983 від 08 травня 2024 року, виготовленого ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, в тому числі з ПДВ на запасні частини, становить 119 492,33 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ на запасні частини становить 105 024,98 грн (а.с. 77-91).
04 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до експерта-товарознавця ОСОБА_3 з метою проведення автотоварознавчого дослідження легкового транспортного засобу VOLKSWAGEN, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП, що сталася 23 березня 2024 року.
За висновком № 120 експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ від 08 червня 2024 року, складеним ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 23 березня 2024 року, з урахуванням суми ПДВ 20 % - 34 369,41 грн у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, становить 206 216,44 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , внаслідок його пошкодження у ДТП 23 березня 2024 року, у тому числі з урахуванням втрати товарної вартості в сумі 36 385,62 грн, становить 242 602,06 грн (а.с. 17-33).
Згідно зі страховим актом АТ «СК «Країна» від 05 серпня 2024 року сума страхового відшкодування, належного до виплати ОСОБА_1 у зв'язку з настанням 23 березня 2024 року страхового випадку, визначена страховиком у розмірі 105 024,98 грн (а.с. 91 зворот).
08 серпня 2024 року на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_6 АТ «СК «Країна» перераховано 105 024,98 грн в рахунок страхового відшкодування, що підтверджується випискою по картці/рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 16).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
За змістом ст. ст. 979, 980 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, ЗУ «Про страхування» інших законодавчих актів. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування може бути, в тому числі, відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ч. 1 ст. 1194 ЦК України).
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 даного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 34.2. ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Відповідно до п. 34.4. цієї статті для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
За змістом 36.2. ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Згідно з п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.
За матеріалами справи встановлено, що 23 березня 2024 року у м. Чернігові по вул. 77-ї Гвардійської дивізії сталася ДТП за участю автомобіля марки SKODA Yeti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 , яка є власником автомобіля. У результаті ДТП транспортний засіб позивачки зазнав механічних пошкоджень.
Винність дій ОСОБА_2 у порушенні ПДР України встановлено постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2024 року. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у АТ «СК «Країна», яка здійснила ОСОБА_1 виплату страхового за полісом № АР6957730 від 20 липня 2023 року у розмірі 105 024,98 грн.
Сторони не оспорюють факт ДТП, винність відповідача ОСОБА_2 та отримання позивачкою від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 105 024,98 грн. Предметом спору є недостатність, на думку позивачки, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна (транспортного засобу).
Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «СК «Країна» належно, в установлений строк та повністю виконало зобов'язання перед позивачкою за страховим полісом, указавши, що страхове відшкодування в сумі 105 024,98 грн виплачено страховиком на підставі складеного 08 травня 2024 року оцінювачем ФОП ОСОБА_5 звіту про оцінку КТЗ, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без врахування ПДВ становить 105 024,98 грн.
За змістом п. 34.4 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» доля визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їхні працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Матеріали справи містять два звіти щодо визначення вартості заподіяних позивачці збитків внаслідок пошкодження належного їй автомобіля, розмір яких суттєво відрізняється.
Страховик, обґрунтовуючи розмір виплаченого позивачці страхового відшкодування, посилається на акт огляду транспортного засобу від 28 березня 2024 року, підписаний ОСОБА_1 , та звіт про оцінку КТЗ від 08 травня 2024 року, складений на підставі наведеного акту. Оцінюючи ці надані відповідачем докази на предмет належності та достовірності, суд виходить з такого.
Акт огляду свідчить про те, що 28 березня 2024 первинний огляд автомобіля марки VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , проводив ОСОБА_7 . І в акті огляду, і в матеріалах цієї справи відсутня інформація про особу, яка його проводила, зокрема, займану посаду, належність до страховика, наявність відповідної кваліфікації для проведення технічного огляду транспортного засобу. Отже, твердження відповідача про те, що огляд проведено відповідно до п. 34.2, 34.4. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не відповідають обставинам цієї справи з огляду на те, що доказів належності ОСОБА_7 до представників (працівник або експерт) страховика відповідачем не надано. Відповідно доводи відповідача про те, що позивачка підписом засвідчила наявні у акті пошкодження транспортного засобу, правового значення для вирішення цього спору не мають.
На замовлення страхової компанії ФОП ОСОБА_5 08 травня 2024 року виготовлено звіт № 159983 про оцінку КТЗ, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без урахування ПДВ становить 105 024,98 грн.
Колегія суддів відхиляє твердження сторони позивача про належність зазначеного звіту оцінки КТЗ, як доказу розміру завданої позивачці майнової шкоди, з огляду на те, що суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 особисто огляд пошкодженого транспортного засобу марки VOLKSWAGEN ID.4 не проводився. Посилання у звіті на те, що огляд об'єкту оцінки відбувся 24 березня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 (адресою місця реєстрації позивачки), не узгоджуються з іншими обставинами справи.
Так, ДТП за участю автомобіля ОСОБА_1 та автомобіля під керуванням ОСОБА_2 відбулася 23 березня 2024 року. З повідомленням про настання страхового випадку позивачка звернулася до АТ «СК «Країна» 25 березня 2024 року, що відображено у страховому акті від 05 серпня 2024 року. Огляд транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4 проводився ОСОБА_7 у присутності позивачки 28 березня 2024 року, що сторонами не заперечується. Отже, оцінювач ОСОБА_5 фактично не міг провести огляд автомобіля 24 березня 2024 року - до часу звернення позивачки до страхової компанії.
Виходячи з того, що оцінювач ФОП ОСОБА_5 особисто пошкоджений автомобіль марки VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , не оглядав, висновок про вартість завданого матеріального збитку у результаті ДТП ним здійснено на підставі складеного ОСОБА_7 , який не є працівником або експертом страховика, акту огляду (дефектною відомістю). Таким чином, звіт № 159983 про оцінку КТЗ ФОП ОСОБА_5 виконано з порушенням вимог п. 5.1 Методики, за яким визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки. Наведених обставин страховою компанією належними доказами не спростовано.
Апеляційний суд погоджується з доводами позивачки про те, що за наведених обставин ОСОБА_1 набула право на самостійне обрання експерта для визначення розміру завданої транспортному засобу шкоди.
04 червня 2024 року експерт-товарознавець ФОП ОСОБА_3 , діючи на підставі звернення ОСОБА_1 , особисто, у її присутності, оглянув транспортний засіб VOLKSWAGEN ID.4 та склав акт технічного огляду КТЗ (а.с. 21), в якому указав перелік наявних у автомобіля як пошкоджень, що виникли внаслідок ДТП, так і пошкоджень, які не були пов'язані з ДТП. Наведений акт засвідчено позивачкою власним підписом.
За висновком № 120 експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ від 08 червня 2024 року, виготовленим ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 23 березня 2024 року, з урахуванням суми ПДВ 20 % - 34 369,41 грн у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, становить 206 216,44 грн.
Суд першої інстанції необґрунтовано визнав складений ОСОБА_3 висновок № 120 експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ від 08 червня 2024 року неналежним доказом на підтвердження розміру заподіяної позивачці шкоди, навівши недоліки, які, на думку суду, він містить. Страховик клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру збитку, завданого транспортному засобу ОСОБА_1 в результаті ДТП, не заявляв. Отже, наданий цей стороною позивача доказ відповідачем в належний спосіб не спростовано, а тому, не маючи спеціальних знань, районний суд безпідставно вдався до оцінки змісту висновку.
Таким чином, доводи позову ОСОБА_1 про те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4, державний реєстраційний знак НОМЕР_5 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 23 березня 2024 року, з урахуванням суми ПДВ 20 % - 34 369,41 грн у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, становить 206 216,44 грн, знайшли підтвердження за обставинами справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 цієї норми визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 указав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з АТ «СК «Країна» та ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з того, що відповідно до п. 5 полісу ОСЦПІВНТЗ від 20 липня 2023 року, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн. За висновком експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ від 08 червня 2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4, необхідного для усунення пошкоджень, з урахуванням суми ПДВ 20 % - 34 369,41 грн у вартості робіт, складників та ремонтних матеріалів, становить 206 216,44 грн. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, необхідного для усунення пошкоджень, без врахування суми ПДВ 20 % з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складників, становить 171 847,03 грн, і є більшою, ніж ліміт страхової суми по договору ОСЦПІВНТЗ.
Таким чином, АТ «СТ «Країна» відповідно до чинного страхового законодавства, зважаючи на вже сплачену суму страхового відшкодування у розмірі 105 024,98 грн, повинно сплатити позивачці різницю між страховою сумою у розмірі 160 000 грн та виплаченими коштами, що складає 54 975,02 грн.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Страхове відшкодування ОСОБА_1 виплачено страховиком 08 серпня 2024 року, тобто, з 09 серпня 2024 року виникло прострочення виплати страхового відшкодування у передбаченому законом розмірі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Період заборгованості ОСОБА_1 визначила з 09 серпня по 01 жовтня 2024 року, а розмір пені - 4 157,38 грн розраховано, виходячи з суми боргу у розмірі 54 975,02 грн, ставки НБУ 13 % та кількості днів прострочення - 53 днів. Розрахунок 3 % річних, сплата яких у разі прострочення виконання грошового зобов'язання передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, проведено позивачкою за період з 09 серпня по 01 жовтня 2024 року, розмір визначено у сумі 239 грн.
Апеляційний суд погоджується з наведеними розрахунками штрафних санкцій, стягнення яких передбачено законом та проведено з дотриманням вимог законодавства, і які відповідачами в належний спосіб не спростовані.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За даними проведеного 08 червня 2024 року автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 23 березня 2024 року, у тому числі з урахуванням розміру втрати товарної вартості в сумі 36 385,62 грн, станом на дату оцінки становить 242 602,06 грн. Відомості про здійснений позивачкою ремонт належного їй транспортного засобу в матеріалах цієї справи відсутні.
У даному випадку страховик АТ «СК «Країна» мало сплатити ОСОБА_1 160 000 грн страхового відшкодування в межах страхової суми. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачці пошкодженням її автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує необхідний до виплати позивачці розмір страхового відшкодування, то з ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 48 232,65 грн (242 602,06 грн (вартість матеріального збитку) - 34 369,41 грн (20 % ПДВ) - 160 000 грн (сума страхової виплати).
Вартість послуг експерта ОСОБА_3 за проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу VOLKSWAGEN ID.4 у розмірі 3 700 грн підтверджується актом здачі-прийому роботи по проведенню автотоварознавчого дослідження від 08 червня 2024 року (а.с. 34). Наведені кошти сплачені ОСОБА_1 відповідно до платіжної інструкції № 176 від 11 червня 2024 року (а.с. 35), які підлягають стягненню на користь позивачки з ОСОБА_2 .
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди. Беручи до уваги неправильне застосування норм матеріального права, апеляційний суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши на користь позивачки з АТ «СК «Країна» майнову шкоду у загальному розмірі 59 371,4 грн, а з ОСОБА_2 - 51 932,65 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Звернувшись з позовними вимогами про відшкодування майнової шкоди у загальному розмірі 111 304,05 грн, ОСОБА_1 сплачено 1 211,20 грн судового збору із розрахунку ціни позову та відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (а.с. 43). За подачу апеляційної скарги позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 816,80 грн (а.с. 160).
Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (111 304,05 грн) та їх задоволення до кожного з відповідачів, у пропорційному відношенні судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» на 53,34 % (стягнута сума 59 371,40 грн), а позовні вимоги до ОСОБА_2 - на 46,66 % (стягнута сума 51 932,65 грн).
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та повністю скасовує рішення суду, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених позивачкою, пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з АТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 646,05 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції і 969,08 грн - за розгляд справи судом апеляційної інстанції, а з ОСОБА_2 стягнути на користь позивачки 565,15 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції і 847,72 грн - за розгляд справи апеляційним судом.
Вирішуючи заявлене у позові клопотання сторони позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представництво інтересів позивачки у суді першої інстанції адвокат Селюх А.В. здійснював на підставі договору про надання правової допомоги від 12 серпня 2024 року (а.с. 37) та ордеру серії СВ № 1100233 від 13 вересня 2024 року (а.с. 39).
За змістом договору про надання правової допомоги адвокат зобов'язався надати клієнту ОСОБА_1 правову допомогу та виступати представником з усіх питань, пов'язаних з відшкодуванням матеріальної шкоди, завданої ДТП, яка відбулася 23 березня 2024 року у м. Чернігові за участю автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням клієнта (п. 2.1 договору). Згідно з п. 2.3 клієнт зобов'язався здійснити оплату правової допомоги в розмірі 10 000 грн сам особисто або через уповноважених осіб. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє невизначений час до моменту вступу в законну силу судового рішення по цивільній справі за позовом клієнта про відшкодування шкоди (п. 3.1 договору).
З наявного у справі розрахунку понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги від 13 вересня 2024 року (а.с. 40) вбачається, що 12 серпня 2024 року адвокат Селюх А.В. витратив 3 год. на надання юридичної консультації, вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, укладення з ОСОБА_1 договору. Протягом 12 та 13 вересня 2024 року адвокат здійснив правовий аналіз дій позивачки; підготував правову позицію по справі; вивчив судову практику; опрацював чинне страхове законодавство; підготував необхідні процесуальні документи та розрахунки; підготував, склав та оформив позовну заяву та додатки до неї в кількості учасників справи. Адвокатом заплановано написання відповіді на відзив на позов, додаткових пояснень та участь у судових засіданнях у суді першої інстанції. На перелічені послуги адвокатом заплановано витратити 7 год.
12 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката Селюха А.В. 10 000 грн в рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору, що підтверджується копією платіжної інструкції від 12 серпня 2024 року № 198 (а.с. 42).
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Селюхом А.В. в інтересах ОСОБА_1 підготовлені та подані до суду: позовна заява (а.с. 1-8), додаткові письмові пояснення у справі (а.с. 118-122). Справа розглядалася районним судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Як у поданих відзивах на позовну заяву, так і під час апеляційного розгляду відповідачі наголошували на необґрунтованості заявленого розміру витрат на правничу допомогу та необхідності його зменшення. Проте, апеляційний суд зважає на те, що заперечення страховика є загальними і не містять конкретних доводів щодо неспівмірності наданих адвокатом послуг, а доводи відповідача ОСОБА_2 зводяться до наявності у позовній заяві і апеляційній скарзі орфографічних помилок та описок, а також надмірно емоційних формулювань.
Беручи до уваги наявність документально підтверджених доказів понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн, специфіку правовідносин між сторонами, об'єм і зміст складених адвокатом процесуальних документів, кількість позовних вимог та їх обґрунтування щодо кожного з відповідачів, проведення відповідних розрахунків щодо розміру стягнення, колегія суддів вважає надані адвокатом послуги співмірними зі складністю справи та ціною позову у розмірі 111 304,05 грн. Апеляційний вважає за можливе стягнути з відповідачів пропорційно до задоволених щодо кожного з них вимог на користь позивачки 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції. Зазначений стороною позивача розмір, на думку суду, відповідає критеріям реальності витрат на правові послуги та розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2025 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 54 975 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 02 коп. недоплаченої суми страхового відшкодування; 4 157 (чотири тисячі сто п'ятдесят сім) грн 38 коп. пені; 239 (двісті тридцять дев'ять) грн 3 % річних; 646 (шістсот сорок шість) грн 05 коп. судового збору та 5 334 (п'ять тисяч триста тридцять чотири) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 932 грн (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот тридцять дві) грн 65 коп. у відшкодування майнової шкоди, 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн 15 коп судового збору та 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 08 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 847 (вісімсот сорок сім) грн 72 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», адреса місця знаходження: вул. Електриків, 29-а, м. Київ, 04176, ЄДРПОУ 20842474.
ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова