Справа №591/2536/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/204/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
01 травня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/2536/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.03.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки ризики є недоведеними, грунтуються на припущеннях, її підзахисний має постійне місце проживання і реєстрації, неповнолітнього сина, матір, яка є особою з інвалідністю, одружений, наміру переховуватися від органу досудового розслідування та перешкоджати кримінальному провадженню не має.
12.03.2025 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, погодженим із прокурором Роменської окружної прокуратури Сумської області, звернувся слідчий в ОВС Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, у тому, що будучи військовослужбовцем, відкрито відмовився виконати наказ начальника в умовах воєнного стану.
11.03.2025 до ЄРДР за № 62025170040004409 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, в цей день ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК і йому було оголошено повідомлення про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тому слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.03.2025 до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн, а також покладені обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, у разі її внесення. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що оголошене ОСОБА_7 повідомлення про підозру є обґрунтованим, існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, запобігти яким можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визнавши при цьому недоведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_9 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від підозрюваного ОСОБА_7 будь-яких клопотань, у тому числі і щодо забезпечення його безпосередньої участі в судовому засіданні, до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Розглянувши клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу та задовольнивши його частково, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_7 саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, у якому підозрюється, і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, додані до клопотання матеріали, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обгрунтованість вказаних вище висновків слідчого судді.
Таким чином, наявні на теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому, незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення, а тому доводи захисника щодо необгрунтованості пред'явленої її підзахисному підозри на увагу не заслуговують.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_7 в силу тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_7 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, зокрема те, що більшість свідків в даному провадженні проходять військову службу разом з підозрюваним, а також процедуру відібрання показів, оскільки відповідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Є вірними і мотиви ухваленого слідчим суддею суду першої інстанції рішення про недоведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б об'єктивно свідчили про можливість вчинення ОСОБА_7 яких-небудь відповідних реальних дій.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, колегія суддів враховує наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків на увагу не заслуговують, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Таким чином, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя суду першої інстанції зробив висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, неповнолітню дитину тощо, то вони хоч і мають місце, але на даній стадії кримінального провадження не є тими безумовними обставинами, які унеможливлюють застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, чи суттєво зменшують наявні ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на теперішній час не може забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні підозрюваного під вартою.
Згідно ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК).
Слідчий суддя суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, цілком обгрунтовано визначив достатню суму застави для забезпечення підозрюваним виконання своїх обов'язків, передбачених КПК.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів приходить висновку про залишення рішення слідчого судді без змін, а поданої апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12.03.2025 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4