26.05.25
33/812/216/25
Провадження № 33/812/216/25 Головуючий у першій інстанції Усіков О. В.
Категорія ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О.
26 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
у складі: головуючої - судді Ямкової О. О.,
за участю: секретаря Колосової О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою захисника Ліпатова С. В. на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, -
Згідно постанови суду, 30 березня 2025 року о 23 год 40 хв у місті Вознесенську по вулиці Михайлівській, 3 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з порушенням вимог пункту 2.9а ПДР України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. На місці зупинки транспортного засобу зі своєї згоди пройшов огляд за допомогою алкотестера Драгер 6810, яким у ОСОБА_1 відповідно до тесту №4517 встановлено стан алкогольного сп'яніння з результатом в 2.05 проміле, що зафіксовано за допомогою відеозапису.
Під час керування 30 березня 2025 року о 23 год 45 хв у місті Вознесенську водій ОСОБА_1 рухався на транспортному засобу марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Соборності, де на перехресті з вулицею Михайлівською, виконуючи поворот праворуч при виїзді з перехрещення проїзних частин, в порушення пункту 10.5 ПДР України, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_2 , який стояв по вулиці Михайлівській. За наслідками ДТП транспортні засоби механічні пошкодження.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за статтею 124 і частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Ліпатов С. В. просить постанову суду скасувати та закрити провадження з підстав відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, яка ухвалена поверхнево, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. У змісті скарги ретельно наводить диспозиції норм КУпАП та положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 № 1452/735, посилається на практику ЄСПЛ та ВС в складі КАС.
Вказує на те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, а саме поясненням ОСОБА_1 у суді, показанням запрошеного до суду свідка ОСОБА_3 та розписки потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування на її користь заподіяних збитків та перебування за кермом особи жіночої статі.
Сам ОСОБА_1 у суді пояснив, що в той день випивав зі своїми побратимами, але до нього звернулася сусідка ОСОБА_3 , у якої погано почувалася бабуся і вона попросила його відвезти її до бабусі. ОСОБА_1 відмовився, а сусідка сказала, що вона сяде за кермо, але водійського посвідчення у неї нема. Після ДТП, ОСОБА_3 залишила автомобіль і пішла до бабусі, так як за неї сильно хвилювалася. ОСОБА_1 залишився в автомобілі, але ним не керував.
Аналогічні показання надала в суді і свідок ОСОБА_3 .
Тому поліцейськими було порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння, внаслідок чого складені на його підставі протоколи про адміністративні правопорушення є неналежними доказами.
Вказав про неможливість збору судом доказів обвинувачення та обґрунтування обставин справи на припущеннях.
Посилаючись на ці обставини, захисник вважав, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Справу у суді апеляційної інстанції розглянуто за відсутністю захисника Ліпатова С. В. та ОСОБА_1 , як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки їх участь при розгляді справи є необов'язковою.
ОСОБА_1 та його захисник Ліпатов С.В. повідомлені про дату та місце розгляду справи належним чином, про що захисником додатково зазначено у поданій ним заяві про відкладення слухання справи, у зв'язку з його хворобою. При подачі заяви про відкладення, захисником доказів на підтвердження поважності причини його неявки не надано.
Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення справи за інших причин не надходило.
Тому, враховуючи вимоги статті 294 КУпАП про те, що: апеляційний розгляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи; арґументи та доводи викладені захисником у поданій ним апеляційній скарзі; нових клопотань, які робили б неможливість розгляду справи у призначену судом дату, ним не заявлено; та поважність причини неявки захисника до суду не підтверджена, суд апеляційної інстанції вважав відсутніми підстави для відкладення слухання справи.
За такого перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. 2.9а, 10.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статтею 130 КУпАП, є правильними.
Ці висновки суду першої інстанції ґрунтуються на усій сукупності доказів, що зібрані уповноваженими органами і додані до матеріалів справ про адміністративні правопорушення, та не спростовані ОСОБА_1 та його захисником за допомогою нових доказів, що надані ними до місцевого суду, і якими вони обґрунтовують доводи поданої апеляційної скарги.
Так, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою доказів, якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який у відповідності до статті 251 КУпАП є доказом у справі.
За такого постанова, згідно до положень статті 283 КУпАП, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Тому в обґрунтування своїх висновків, суд, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, правильно послався на дані протоколів про адміністративні правопорушення, відеозапис події та інші письмові матеріали справи, згідно яких ОСОБА_1 не заперечував проти вчинення ним ДТП з порушенням правил проїзду перехрестя з поворотом та виїздом на зустрічну смугу руху, а також проти проходження ним огляду на стан сп'яніння, та поводив себе, як водій транспортного засобу, і не заявляв про іншу особу, яка керувала його автомобілем, але залишила місце ДТП, так як хвилювалася за свою бабусю. Внаслідок своєї беззаперечної причетності до ДТП та відсутності у нього можливості «вирішити добровільне питання» з поліцейськими, водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння. Стан сп'яніння підтверджено тестом з показником в 2,05 проміле, з результатом якого він погодився, а отже, за складеними протоколами ОСОБА_1 порушено положення пунктів 10.5 і 2.9а ПДР України.
Самі протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам статті 256 КУпАП, та щодо місця і суті адміністративних правопорушень повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписі здійсненому працівниками поліції та постанові від 31.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 126 КУпАП, акті огляду та направленні водія на огляд, схемі ДТП, поясненнях потерпілої ОСОБА_2 (а.с.4-7, 20-22).
З відеозапису події вбачається, що на місці дорожньо-транспортної пригоди перебуває водій ОСОБА_1 в своєму автомобілі, потерпіла ОСОБА_2 з невідомим чоловіком біля свого автомобіля. При тому потерпіла категорично та обурливо вказує поліцейським саме на ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, який в стані сп'яніння вчинив ДТП, зокрема, «я стояла на світлофорі, а він (показуючи на ОСОБА_1 ) в нас врізався», «воно «готове» повертало» (запис о 22.54 та о 22.57). Відповідаючи на ці закиди потерпілої ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою без наведення заперечень, що це був не він, а якійсь інший водій чи особа, яка хвилювалася за бабусю та керувала його транспортним засобом, не маючи посвідчення водія, та пішла, бо знову ж хвилювалася більше за бабусю, ніж за розбиті автомобілі та сусіда, якого залишила одного в належному йому автомобілі, натомість, поводив себе, як водій - іншій учасник пригоди, характеризуючи себе як обізнаного у справах «мента» (а.с.7).
В подальшому на відеозаписі зафіксована згода ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу - учасника ДТП, на проходження огляду на стан сп'яніння та його згоду з результатами тесту, та подальший виклик до нього іншого тверезого водія, а не особи, що хвилювалася за свою бабусю, та намагався увесь час «порешати» чи «заплатити штраф» поліцейському, незважаючи на його повідомлення поліцейським про здійснення відеозапису події з одночасним попередження про наслідки дачі неправомірної вигоди посадовій особі, та посилався на те, що він «сам мент» і йому не можна залишитися без прав на керування транспортним засобом (запис о 22.57, 22.59, 23.03, 23.15) (а.с.7).
З відеозаписом, на якому зафіксована подія вчинених правопорушень, узгоджуються усі інші письмові докази, що зібрані уповноваженими органами відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП, а саме:
-приєднані до справи та підписані без зауважень ОСОБА_1 , як водієм транспортного засобу, протоколи про адміністративні правопорушення, тест та акт про проходження огляду на стан сп'яніння, надання згоди з результатами огляду на стан сп'яніння, направлення і відмова від огляду у медичному закладі, схема ДТП із зазначенням механічних пошкоджень транспортних засобів (а.с.1-3, 4-6, 20-21);
-копія постанови від 31.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, як водія транспортного засобу, за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП з накладенням штрафу;
-відеозапис, на якому на місці події не зафіксована безпосередня або опосередкована присутність ОСОБА_3 в будь-якому вигляді або фіксація будь-якого згадування про неї, як іншого водія - учасника ДТП, зокрема, під час підписання водіями складеної схеми ДТП без зауважень;
-пояснення, відібрані від потерпілої ОСОБА_2 про механізм ДТП, в якому нема посилань на керування автомобілем іншою особою жіночої статті, якою не є водій ОСОБА_1 , а з огляду на усні пояснення потерпілої, зафіксовані на відеозаписі, ОСОБА_2 чітко вказано на ОСОБА_1 , як іншого учасника ДТП та водія іншого транспортного засобу.
Тобто уся сукупність зібраних представниками поліції доказів свідчить про керування ОСОБА_1 належним йому транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та вчиненням ним дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем, під керуванням ОСОБА_2 .
Саме до таких обґрунтованих висновків на підставі правильно встановлених обставин справи дійшов суд першої інстанції, який надав оцінку усій сукупності доказів у відповідності до статті 251 КУпАП.
Тому посилання захисника на їх іншу оцінку та поділ доказів на належні і неналежні не є слушним, оскільки такі доводи суперечать, як положенням статті 251 КУпАП, так і положенням статті 280 КУпАП.
Намагання захисника використати нові пояснення стосовно події, що надані ОСОБА_1 суду першої інстанції та суперечать його особистим поясненням, наданим під час самої події представникам поліції та в розмові з потерпілою, які зафіксовані за допомогою відеозапису, та надані фактично на обґрунтування нових доказів, що представлені у судовому засіданні, як то розписки потерпілої на відшкодування шкоди та показання сусідки ОСОБА_3 , на переконання апеляційного суду, слід розцінити, як такі, що суперечать принципу «заборони суперечливої поведінки».
Передусім, цей принцип вимагає від особи діяти постійно добросовісно та в подальшому на захист своїх інтересів не змінювати свої принципи і не вчиняти дій всупереч своїй попередній поведінці, тобто бути послідовною у діях та мотивах таких дій.
Втім, ОСОБА_1 та його захисник, без дотримання принципу «заборони суперечливої поведінки», змінили пояснення особи, яка пройшла огляд на стан сп'яніння та була звинувачена у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на протилежні пояснення, яким притаманні ознаки художного літературного твору, та метою яких є звинувачення у вчиненні іншого адміністративного правопорушення іншої особи, яка не має посвідчення водія на керування транспортним засобом та наявність якої на місці пригоди не зафіксована.
Таким чином, допускаючи можливість свого звільнення від накладеного адміністративного стягнення, ОСОБА_1 змінив свої пояснення у суді стосовно події, діючи по факту за озвученим ним на відеозаписі принципом «вирішити проблему», у зв'язку з небажанням бути позбавленим права керування транспортним засобом. Для цього залучив до участі у справі ОСОБА_3 , яка допитана судом в якості свідка та надала показання на користь нових пояснень ОСОБА_1 , але їй до початку допиту не роз'яснені наслідки надання завідомо неправдивих показань, як не роз'яснено і наслідки встановлення її неправомірних дій, які у випадку їх доведення у судовому засіданні суду першої інстанції, підлягали б кваліфікації, як за частиною 2 статті 126 КУпАП, так і за статтею 124 КУпАП. Однак, ці показання за своїм вмістом правильно оцінені судом першої інстанції, як нікчемні.
Не є слушними і доводи захисника про безпідставність відхилення змісту розписки потерпілої, яка надана нею пізніше на користь пояснень ОСОБА_1 в суді першої інстанції, оскільки розписка надана на підтвердження відшкодування шкоди, а в частині її іншого змісту, стосовно керування автомобілем особою жіночої статті, є такою, що суперечить попереднім поясненням самої потерпілої, зафіксованим на відеозаписі події та під час підписання схеми ДТП, а їх зміна нею не підтверджена в суді шляхом надання показань з попередженням про кримінальну відповідальність, у зв'язку з небажанням ОСОБА_2 з'явитися до суду.
Таким чином, усі ці докази у сукупності досліджені та оцінені судом першої інстанції, в тому числі, і у відповідності до визначення стандарту доказування «поза розумним сумнівом», коли вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, повинні довести перед судом за допомогою сукупності доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.
В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.
За наведеного та проаналізувавши надані докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи в їх сукупності, судом першої інстанції правильно встановлено, що особами, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, належним чином доведено, що правопорушення, вчинення яких ставиться до провини ОСОБА_1 вчинено ним особисто і за наведених у протоколах обставин.
Інша версія події, яка викладена у змісті апеляційної скарги, та є такою, що суперечить усій сукупності доказів, яка зібрана під час події уповноваженими особами, не доведена за допомогою іншої сукупності доказів перед судом поза будь-яким розумним сумнівом.
Крім того, захисник, який посилається на порушення судом принципу збору нових доказів на користь обвинувачення, окрім загального речення, не навів жодного твердження на вчинення саме таких дій судом, на противагу чому, особисто надав нові докази під час судового розгляду.
Не наведено захисником в змісті апеляційної скарги і підстави для визначення недійсності проведеного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, крім цитування усіх можливих положень Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 о 22.59 годині відеозапису роз'яснюється наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, за наслідками чого пропонується пройти відповідний огляд. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння та погоджується з його результатами та відмовляється від подальшого проходження огляду у медичному закладі.
Які саме невідповідності у проведенні огляду на стан сп'яніння знайшов захисник, останній суду у змісті апеляційної скарги не повідомив, окрім наведення загального посилання на положення цієї Інструкції №1452/735.
Таким чином порушень прав ОСОБА_1 під час проведення його огляду на стан сп'яніння судами не встановлено, та йому, як водієві, повідомлено про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння з метою проведення огляду. Він не заперечував пройти такий огляд на місці та погодився з його результатом, що у відповідності до положень пункту 7 розділу І та 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 виключає його подальше направлення до медичного закладу.
Зауважень та заперечень на результати тесту за допомогою приладу Драгер матеріали справи не містять.
Доводи захисника, з посиланням на обставини справи з іншої юрисдикції при розгляді ВС в складі КАС, в частині відсутності підстав для зупинення поліцейськими транспортного засобу ОСОБА_1 та подальшого проходження ним огляду на стан сп'яніння, є незрозумілими, з огляду на те, що саме положення пункту 2.10 ПДР України вимагають від водія вчинення дій з зупинки транспортного засобу на місці події. При тому зупинення автомобіля ОСОБА_1 відбулося не на вимогу поліцейських, а іншим шляхом - шляхом його безпосереднього зіткнення з автомобілем потерпілої, внаслідок порушення пункту 10.5 ПДР України.
Наведення захисником сталої судової практики ЄСПЛ свідчить про його достатній рівень фахової підготовки, але приведені ним судові рішення у змісті скарги не є аналогічними обставинам цієї справи, що знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції.
За такого можна зробити висновок, що адміністративні правопорушення вчинені ОСОБА_1 у визначену у протоколах дату та час, та за досліджених у судах першої та апеляційної інстанції обставинах.
Будь-яких обґрунтованих доводів, що вказані правопорушення ним не здійснювалися, або його права було порушено при складанні протоколів, апелянтом у відповідності до норм КУпАП не доведено.
Таким чином викладені в постанові суду факти узгоджуються між собою, не суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи, та доводять поза розумним сумнівом обґрунтовану підозру вважати, що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 10.5 ПДР України від водія вимагається виконувати поворот таким чином, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху.
Згідно до пункту 2.10 «а,в,є» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, водію прописаний обов'язок негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
За положеннями пунктів 3, 6, 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
За таких обставин та проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку усім дослідженим письмовим доказам, усним поясненням правопорушника та потерпілої, що зафіксовані на відеозаписі події та підтверджені письмовим поясненням потерпілої, за якими ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під час якого здійснив поворот праворуч та виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем потерпілої, таким чином порушив вимоги пунктів 2.9а та 10.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП.
Тому прийняте судом першої інстанції рішення є законним та не підлягає скасуванню, про що просить апелянт.
Стягнення за вчинення адміністративних правопорушень призначено ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, а вид стягнення визначено у межах санкцій, встановлених за більш серйозне правопорушення з вчинених, що передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ліпатова С. В. залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 і частиною 1 статті 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча О. О. Ямкова