26.05.25
33/812/201/25
Справа № 482/2605/24
Провадження № 33/812/201/25
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
26 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарями судового засідання Носіковим І.М., Лівшенком О.С.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Качана Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М. у приміщенні цього ж суду 15 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №192507 від 09 грудня 2024 р. водій ОСОБА_1 09 грудня 2024 р. о 16 год. 25 хв. по трасі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», 198 км, неподалік с. Новопетрівське керував транспортним засобом ЗАЗ110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився, зі згоди водія, у встановленому законодавством порядку, в медичному закладі - КНП «МОЦПЗ» МОР, результатом якого є 1,02 проміле. Від проходження огляду на місці зупинки водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Новоодеського районного суду Миколаївської області.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому.
Постановою судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд у своїй постанові вказує, що ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав та щиро розкаявся у вчиненому, проте, насправді, судове засідання не відбувалося, протокол судового засідання не вівся, аудіо-відео фіксація судового засідання не здійснювалася, про результат розгляду справи суддя його повідомив зі свого кабінету, а не у залі судового засідання. Тому, дані про те, що він зізнався та щиро покаявся у вчиненні адміністративного правопорушення, не відповідає дійсності. Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення визначеного законодавством порядку огляду водія на стан алкогольного сп'яніння: у приміщенні КНП «МОЦПЗ» МОР йому було запропоновано пройти експрес тест, але перед його початком не повідомили, яким пристроєм буде робитися аналіз, його назву, номер, про наявність сертифікату відповідності та свідоцтво про його повірку, а також, чи проведено його калібрування. Саме тестування здійснювалося не лікарем, який зазначений у висновку, а медичною сестрою, яка вчинивши певні маніпуляції з пристроєм, повідомила про результати лікарю. До того ж, у виданому йому висновку щодо результатів медичного огляду від 09 грудня 2024 р. № 1641 також відсутнє посилання на те, яким пристроєм (газоаналізатором) було здійснено цей огляд. ОСОБА_1 наголошує, що у вказаному висновку зазначено, що огляд проведено лікарем ОСОБА_2 , але фактично його провела медична сестра, тому вважає висновок недійсним, оскільки він проводився неуповноваженою особою, з використанням невідомого газоаналізатора, який не є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки та не відповідає вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Качана Р.Ю., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи та додатково витребувані за клопотанням сторони захисту докази в межах доводів апеляційної скарги та додаткових аргументів сторони захисту, викладених в суді, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).
Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.
Так, пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001№ 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог 2.5 Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За частиною 1 статті 130КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння є адміністративним правопорушенням та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду,який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008року N1103 (далі Порядок), Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Судом застосовуються нормативні акти у редакціях, які були чинними на день складання протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №192507.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Порядку, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, зокрема, в разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2, 3 статті 266 КУпАП, пункт 2 Порядку, пункти 6, 7 Інструкції №1452).
Порядок проведення огляду лікарем закладу охорони здоров'я урегульовано: ч. 4 статті 266 КУпАП, пунктами 6-14 Порядку, розділом ІІІ Інструкції №1452. Метою такого огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи та передбачає використання при огляді вимірювальної техніки та лабораторних досліджень з метою виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп'яніння (пункти 4,8 Інструкції №1452).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок).
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється та його примірник видається оглянутій особі (пункти 14,15,17,19,20 розділу ІІІ Інструкції №1452).
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується наступними доаказами, яке узгоджується між собою та доповнюють один одне:
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №192507 від 09 грудня 2024 р., в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 09 грудня 2024 р. о 16 год. 25 хв. по трасі Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» 198 км. неподалік с. Новопетрівське керував транспортним засобом ЗАЗ110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку в медичному закладі - КНП «МОЦПЗ» МОР, результат огляду встановив 1,02 проміле. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень;
- висновком №1641 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного лікарем КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради» ОСОБА_2 09 грудня 2024 р., яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння;
- роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 алкотеста у медичному закладі від 09 грудня 2024 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6820 №2008, який показав 1,02 ‰;
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зокрема, зафіксовано, що після зупинки поліцейськими транспортного засобу у зв'язку з неувімкненим світлом задніх фар автомобілю, у зв'язку із виявленням у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, поліцейські запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що водій відмовився, але останній погодився пройти його у медичному закладі, після чого ОСОБА_1 був доправлений до медичного закладу, в якому був проведений його медичний огляд за допомогою газоаналізатора, результат тесту склав 1,02 ‰.
Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено.
Порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено.
Таким чином, проаналізованими та належним чином оціненими в їх сукупності та взаємозв'язку судом першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил, тобто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні.
Так, аргумент апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в постанові помилково заначив про те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення та щиро розкаявся у вчиненому, а судове засідання не проводилось, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити через відсутність у справі, яка розглядається, доказів фіксації судового засідання суду першої інстанції технічними засобами, а також відсутній протокол судового засідання.
Норми діючого КУпАП не містять окремих положень щодо порядку фіксації судового засідання у справі про адміністративне правопорушення, як не передбачають процесуальних наслідків у разі відсутності доказів фіксації судового засідання, зокрема у вигляді скасування постанови судді.
Натомість у будь-якому разі право ОСОБА_1 «бути почутим судом» було реалізовано ним у суді апеляційної інстанції, де він брав участь у судовому засіданні особисто, разом із захисником, заявляв клопотання, надав суду пояснення.
Щодо порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку із тим, що перед початком огляду ОСОБА_1 не повідомили, яким пристроєм буде робитися аналіз, його назву, номер, про наявність сертифікату відповідності та свідоцтво про його повірку, а також, чи проведено його калібрування, а також не було зазначено у висновку лікаря, яким пристроєм огляд проводився.
Так, інформування перед проведенням огляду на стан сп'яніння особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та надання на її вимогу сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, який використовується при огляді передбачено у разі проведення огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу (Розділ ІІ Інструкції № 1452/735).
Норми, якими врегульований порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння лікарем у закладі охорони здоров'я (Порядок, Розділ ІІІ Інструкції № 1452/735), не покладають на лікаря обов'язок повідомлення особі, яка оглядається, даних про прилад, який використовується при огляді з наданням сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку.
Також не передбачено і зазначення у висновку, який складається за результатами огляду водія на стан сп'яніння, назви використаного при цьому спеціального технічного приладу, тому висновок від 09 грудня 2024 року відносно ОСОБА_3 висновок відповідає вимогам Інструкції № 1452/735 (пункт 16 Розділу ІІІ, Додаток 4).
До того ж згідно долученого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 192507 відеозапису ОСОБА_1 не вимагав повідомити йому відомості щодо спеціального технічного приладу, який був застосований при огляді.
Щодо посилань апелянта на незаконність проведеного у закладі охорони здоров'я через те, що фактично відбір проб для тесту на стан алкогольного сп'яніння проводив не лікар, а медична сестра.
Згідно зазначеного вище відеозапису безпосередньо технічний прилад для перевірки стану сп'яніння ОСОБА_1 був застосований медичною сестрою.
Попри це апеляційний суд не вбачає підстав для визнання незаконним проведеного 09 грудня 2024 року у КНП «МОЦПЗ» МОР огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки як акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1641 від 09 грудня 2024 року та складений за наслідками огляду висновок від 09 грудня 2024 року складені та підписані безпосередньо лікарем ОСОБА_2 , в присутності якого ОСОБА_1 пройшов тест за допомогою засобу вимірювальної техніки Drager Alcotes 6820. Тобто виконання за дорученням лікаря медичною сестрою цього приладу не є порушенням встановленого законодавством порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Щодо додатково викладених в суді апеляційної інстанції стороною захисту доводів на заперечення постанови суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про метрологію, метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та в повітрі, що видихається.
Відповідну до пунктів 17, 18 статті 1 вказаного Закону періодична повірка засобів вимірювальної техніки - це повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Згідно пункту 13 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, до яких належить газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», становить 1 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, при огляді ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я було використано засіб вимірювальної техніки Drager Alcotes 6820, серійний номер ARSL-0063, що підтверджується роздруківкою проведеного тесту за № 2008.
Згідно витребуваного за клопотанням захисника Качана Р.Ю. акту огляду № 1641 від 09 грудня 2024 року лікарем у розділі 18 інформація про цей прилад зазначена лише часткова, а саме його назва викладена як Алкоетст, натомість таке не спростовує факт використання лікарем саме приладу Drager Alcotes 6820, заводський номер ARSL-0063, про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень, тому неповне зазначення в акті огляді назви спеціального технічного приладу не є підставою для визнання огляду недійсним.
Також згідно направленого на запит суду за клопотанням адвоката Качана Р.Ю. свідоцтва про повірку законодавче регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM2489 083 23 щодо приладу Drager Alcotes 6820, заводський номер ARSL-0063, це свідоцтво дійсне до 20 грудня 2024 року, тобто проведення 09 грудня 2024 року огляду ОСОБА_1 було здійснено за допомогою допустимого до використання в Україні приладу.
Щодо сертифікату відповідності, то згідно загально доступної в мережі Інтернет на скрінінговий алкотестер Drager Alcotes 6820 отримано сертифікат відповідності UA. MD. 548-23 від 05 липня 2023 року, який є дійсним до 04 липня 2028 року.
Щодо зауважень захисника про те, що відомості в акті огляду № 1641 стосовно стану ОСОБА_1 зазначені формально, а артеріальний тиск у нього не вимірювався, апеляційний суд відхиляє, оскільки як лікар, так і медична сестра були безпосередньо присутні під час огляду ОСОБА_1 , після чого відомості були внесені до акту. Щодо відсутності доказів вимірювання артеріального тиску ОСОБА_1 , то таке не спростовує остаточний діагноз лікаря - «гостра алкогольна інтоксикація» та висновок про його перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі висновки ґрунтуються також на результаті тестування ОСОБА_1 який становив 1,02 ‰.
Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Наведене свідчить про те, що цифровий показник тесту в 1,02 ‰ є ознакою перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для притягнення його до відповіадльності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд враховує також практику Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Хан проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ виходив з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то навіть отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними.
Апеляційний суд також враховує наступне.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року,\ неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Між тим, у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, який підтверджений правомірно проведеним оглядом на стан сп'яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 15 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна