20 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальних проваджень за № 12023152190000428 від 26.04.2023 року, №12023152190000791 від 25.07.2023 року, № 12023150000000372 від 22.07.2023 року та № 12023152190001179 від 01.11.2023 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 4 липня 2024 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселинове, Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.369 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
обвинувачений ОСОБА_7
захисник ОСОБА_9
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначення покарання. Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців; за ч. 1 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (роки) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2023 року, визначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців. В іншій частині вирок залишити без змін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
за ч. 1 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (роки) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2023 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Стягнуто з ОСОБА_7 , на користь держави, витрати за проведення експертиз у сумі 2390 (дві тисячі триста дев'яносто) гривень. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник не оспорюючи фактично встановлених під час судового розгляду обставин вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185; ч.2 ст.190; ч.1 ст.369 КК України, вважає зазначений вирок незаконним та необґрунтованим, посилається на те, що призначене ОСОБА_7 покарання за своєю мірою є занадто суворою і не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даним про особу обвинуваченого.
Зауважує, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому діяннях, а саме за ч.4 ст.185; ч.2 ст.190; ч.1 ст.369 КК України визнав повністю, під час проведення досудового слідства та розгляду справи в суді ОСОБА_7 надавав послідовні та правдиві показання, активно приймав участь у слідчих діях, чим сприяв розкриттю злочину. Стверджує, що така поведінка обвинуваченого свідчить, що він розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень.
Крім того, пояснює, що під час судового розгляду справи було з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 добровільно відшкодував спричинені матеріальні збитки, шляхом активної співпраці з працівниками поліції, що допомогло поверненню викрадених речей, а також викупом їх із ломбарду за власний кошт. Потерпілі під час судового засідання подали заяви, що претензій матеріального та морального характеру не мають, в зв'язку з чим цивільні позови не заявляли. Зауважує, що Закон, а саме п.2 ч.1 ст.66 кримінального кодексу України цю обставину відносить до обставин, яка пом'якшує покарання, тобто добровільне відшкодування завданого збитку.
Звертає увагу, що при призначенні покарання ОСОБА_7 необхідно врахувати дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, раніше судимий, має зареєстроване постійне місце проживання за яким характеризується посередньо, не одружений. Також на даний час висловлював бажання продовжити службу в ЗСУ, оскільки має декілька військових спеціальностей та твердий намір боронити Україну від нападу російських агресорів.
Також зауважує, що призначаючи покарання відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, суд визначив покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а фактично застосував часткове складання покарань, оскільки найбільш суворе покарання визначено за ч.4 ст.185 КК України 6 (шість) років позбавлення волі, а суд поглинаючи визначені покарання за ч.2 ст.190 та ч.1 ст.369 КК України остаточно визначив 6 (шість) років 6 (шість) місяців. З врахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, наявністю кількох пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку сторони захисту, виправлення та перевиховання останнього можливо в умовах ізоляції від суспільства, проте термін покарання необхідно зменшити ніж той, що зазначено у вироці, а саме остаточно до 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом встановлено та визнано доведеним, що 22.04.2023 в обідній час у обвинуваченого ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 . Реалізуючи свій умисел, обвинувачений обманним шляхом ввійшов у довіру останньої. З цією метою написав письмове звернення до ОСОБА_10 в соціальній мережі «Instagram», повідомивши їй завідомо неправдиві відомості про те, що він військовослужбовець та його поранено, у зв'язку з чим він потребує хірургічного втручання та подальшого лікування, на що терміново потрібні грошові кошти. На прохання останнього надати грошові кошти на лікування ОСОБА_10 погодилася. Після цього він, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, повідомив ОСОБА_11 номер своєї банківської картки НОМЕР_1 , на яку необхідно перерахувати грошові кошти. Будучи введеною в оману, ОСОБА_10 здійснила переказ грошових коштів у сумі 400 гривень зі своєї банківської картки № НОМЕР_2 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на банківську картку ОСОБА_7 № НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк» і ОСОБА_7 розпорядився грошовими коштами на власний розсуд. Своїми злочинними діями ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 400 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність в квітні 2023 року у обвинуваченого ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману мобільним телефоном марки «MeizuM 5 Note» потерпілої ОСОБА_12 .Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 шляхом обману під приводом тимчасового користування, заволодів мобільним телефоном марки «MeizuM 5 Note», ІМЕІ НОМЕР_3 , який належав потерпілій ОСОБА_12 . Після отримання шляхом обману мобільного телефону, ОСОБА_7 з місця злочину зник та розпоряджався викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними, противоправними діями ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 560 гривень.
Крім того, у період дії воєнного стану, який введено в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, та який неодноразово продовжувався, в період з 15.06.2023 року по 19.06.2023 року, перебуваючи в домоволодінні своєї матері ОСОБА_13 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, скориставшись відсутністю матері, за допомогою її мобільного телефону, таємно викрав з її карткового рахунку грошові кошти. Після вчинення крадіжки грошей ОСОБА_7 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 1310 грн.
Твердо ставши на злочинний шлях ОСОБА_7 , 20.06.2023 року перебуваючи в домоволодінні своєї матері ОСОБА_13 , скориставшись відсутністю матері, за допомогою її мобільного телефону аналогічним способом, таємно викрав з її карткового рахунку грошові кошти в сумі 505 грн. Після здійснення крадіжки грошей ОСОБА_7 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_13 матеріальних збитків на суму 505 грн.
Крім того, 21.06.2023 року ОСОБА_7 перебуваючи в домоволодінні своєї матері ОСОБА_13 , за допомогою її мобільного телефону, таємно викрав з її карткового рахунку грошові кошти в сумі 3015 грн.
22.06.2023 року ОСОБА_7 перебуваючи в домоволодінні своєї матері ОСОБА_13 , діючи умисно та повторно, скориставшись відсутністю потерпілої, за допомогою її мобільного телефону, таємно викрав з її карткового рахунку грошові кошти в сумі 1155,75 грн. Після вчинення крадіжки грошей ОСОБА_7 розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 1155,75.
Крім того, 01.07.2023 року приблизно о 23:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на перехресті вул. Елеваторна та вул. Одеська, селищаВеселинове, Вознесенського району, побачив потерпілого ОСОБА_14 з мобільним телефоном марки Xiaomi Redmi 9C 3/64GB NFC Aurora Green. Діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, скориставшись, що потерпілий спав, ОСОБА_7 таємно викрав мобільний телефон марки XiaomiRedmi 9C 3/64GBNFCAuroraGreen, вартістю 3611,30 грн. з чохлом-книжкою. Після вчинення крадіжки ОСОБА_7 розпорядився викраденим на свій розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 3698,45 грн.
На початку липня 2023 року ОСОБА_7 перебуваючи в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , помітив машинку для стрижки волосся «Geemy», modelNO.:GM-6617, яка належала потерпілій ОСОБА_15 , після чого в нього виник умисел на її крадіжку. Діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив крадіжку машинки для стрижки волосся «Geemy», modelNO.:GM-6617. Після крадіжки машинки ОСОБА_7 розпорядився нею на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_15 матеріальних збитків на загальну суму 370 грн.
Продовжуючи злочинну діяльність, 24.07.2023 року ОСОБА_7 перебуваючи біля двоповерхового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , помітив автомобіль BUICKENCORE, який належав ОСОБА_16 , після чого в нього виник умисел на крадіжку номерного знаку з вказаного автомобіля. Діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив крадіжку з автомобіля BUICKENCORE номерного знаку НОМЕР_4 та рамки кріплення до нього. Своїми злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 474 грн.
25.07.2023 року ОСОБА_7 перебуваючи в дворі домоволодіння ОСОБА_17 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , помітив в гаражі електричну фрезерну машинку EXPERT ER 1200, після чого в нього виник умисел на її крадіжку. Діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 шляхом вільного доступу пройшов в приміщення гаражу домоволодіння ОСОБА_17 , звідки таємно викрав електричну фрезерну машинку EXPERT ER 1200. Після вчинення крадіжки електричної фрезерної машинки ОСОБА_7 розпорядився нею на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_17 матеріальних збитків на суму 980 грн.
Не припиняючи злочинну діяльність 26.07.2023 року в обідній час ОСОБА_7 , проходячи по вул. Перемоги, селища Веселинове, біля двору розташованого за № 62, помітив велосипед «Україна», який належав потерпілому ОСОБА_18 , після чого в нього виник умисел на його крадіжку. Діючи умисно та повторно, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив крадіжку велосипеду «Україна». Своїми злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_18 матеріальну шкоду на суму 1200 грн.
Продовжуючи злочинну діяльність в липні 2023 року, ОСОБА_7 перебуваючи в дворі домоволодіння ОСОБА_17 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , помітив в дворі алюмінієвий будівельний рівень, довжиною 120 см., після чого в нього виник умисел на його крадіжку. Діючи умисно та повторно, переслідуючи мету незаконного збагачення та корисливий мотив, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 викрав алюмінієвий будівельний рівень. Своїми злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_17 матеріальних збитків на загальну суму 280 грн.
Крім того 21.07.2023 в обідній час обвинувачений, усвідомлюючи негативні наслідки для себе, за вчинення кримінального правопорушення та подальшого затримання з метою відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи у службовому кабінеті начальнику СПД №1 Вознесенського РУП ОСОБА_19 , розташованому в адміністративній будівлі СПД №1 Вознесенського РУП, по вул. Свободи №3 селища Веселинове висловив останньому пропозицію надання неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США за невжиття заходів до виконання вироку Вознесенського міськрайонного суду від 16.03.2023 яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та уникнення покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
В подальшому, 27.07.2023 о 10:31 год. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди ОСОБА_19 , перебуваючи у службовому кабінеті останнього, розташованого за вищевказаною адресою, повторно висловив пропозицію ОСОБА_19 щодо надання неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США за не вжиття заходів до виконання вироку Вознесенського міськрайонного суду.
Того ж дня, о 12:04 год. ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_19 , розташованому в адміністративній будівлі СПД №1 Вознесенського РУП, по вулиці Свободи №3 селища Веселинове надав останньому частину раніше обумовленої неправомірної вигоди, у сумі 10000 грн., за не вжиття заходів до виконання вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.03.2023 року.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 , судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно з проникненням в інше приміщення, за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно та за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, в своїх поясненнях повністю підтвердив фактичні обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Разом з тим, після ухвалення вироку - 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 вчинив 22.04.2023р., його діями було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 в розмірі 400 грн., та в квітні 2023 року і його діями було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_12 в розмірі 560 гривень.
Крім того, зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно за епізодами крадіжки майна: у потерпілої ОСОБА_13 - 15.06.2023, 20.06.2023, 22.06.2023р. на суми 1310грн, 505 грн, 1155,75грн.; у потерпілої ОСОБА_15 - на початку липня 2023р. на суму 370грн; у потерпілого ОСОБА_16 - 24.07.2023р. на суму 474грн; у потерпілого ОСОБА_18 - 26.07.2023р. на суму 1200грн; у потерпілого ОСОБА_17 - в липні 2023 року на суму 280грн.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.ст. 190, 185 КК України, становить 2684 грн (1342*2 = 2684).
Протиправними діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 в розмірі 400 гривень, потерпілій ОСОБА_12 в розмірі 560 грн,. потерпілій ОСОБА_13 в розмірі 1310грн, 505 грн, та 1155,75грн., потерпілій ОСОБА_15 в розмірі 370грн, потерпілому ОСОБА_16 в розмірі 474грн., потерпілому ОСОБА_18 в розмірі 1200грн., у потерпілому ОСОБА_17 в розмірі 280грн.
Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в частині 1 статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненим повторно, вартість якого становить 400 та 560 гривень та таємно викрав чуже майно (крадіжка), за епізодами - у потерпілої ОСОБА_13 - 15.06.2023, 20.06.2023, 22.06.2023р. на суми 1310грн, 505 грн, 1155,75грн.; у потерпілої ОСОБА_15 - на початку липня 2023р. на суму 370грн; у потерпілого ОСОБА_16 - 24.07.2023р. на суму 474грн; у потерпілого ОСОБА_18 - 26.07.2023р. на суму 1200грн; у потерпілого ОСОБА_17 - в липні 2023 року на суму 280грн, вартість якого є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, суд апеляційної інстанції вважає, що, з огляду на передбачений статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинені ОСОБА_7 ці кримінальні правопорушення не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Враховуючи, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності - збільшилася, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, та проти такого закриття не заперечували учасники провадження.
Також судом ураховується усталена практика Європейського суду з прав людини щодо поняття «якість закону» - національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб. Відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст.7 «Ніякого покарання без закону» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.
Враховуючи наведене, а також згоду сторін судового провадження на закриття кримінального провадження на цій підставі, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України та ч.4 ст.185 КК України - за епізодами крадіжок майна у потерпілих ОСОБА_13 - 15.06.2023, 20.06.2023, 22.06.2023р. на суми 1310грн, 505 грн, 1155,75грн.; ОСОБА_15 - на початку липня 2023р. на суму 370грн; ОСОБА_16 - 24.07.2023р. на суму 474грн; ОСОБА_18 - 26.07.2023р. на суму 1200грн; ОСОБА_17 - в липні 2023 року на суму 280грн, підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння вчинене обвинувачуваним.
Крім того, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, повторно з проникненням в інше приміщення за епізодом викрадення майна у потерпілого ОСОБА_17 де 25.07.2023р., шляхом вільного доступу пройшов в приміщення гаражу домоволодіння ОСОБА_17 , звідки таємно викрав електричну фрезерну машинку EXPERT ER 1200. Після вчинення крадіжки електричної фрезерної машинки ОСОБА_7 розпорядився нею на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_17 матеріальних збитків на суму 980 грн.
Враховуючи, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна). Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 таємно викрав майно ОСОБА_17 вартість якого становить 980грн., тобто вартість якого є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність колегія суддів вважає, що внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
В той же час, враховуючи спосіб вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме вчинення його з проникненням в інше приміщення, дії обвинуваченого за цим епізодом слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК України ).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 4 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого.
Тобто, вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.
Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2023р., ОСОБА_7 шляхом вільного доступу пройшов в приміщення гаражу домоволодіння ОСОБА_17 .
Об'єктивна ж сторона ст. 162 КК Україниполягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи. Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_7 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення і не заперечував факту проникнення в приміщення гаражу потерпілого з метою заволодіння майном, інакше кажучи, усвідомлював, що приміщення, до якого він проник, перебуває у користуванні чужої особи.
Враховуючи викладене та на підставі положення ч. 3 ст. 337 КПК України колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодом викрадення чужого майна у потерпілого ОСОБА_17 25.07.2023р. з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК України, тим самим змінивши вирок суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 337 КПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті закону України про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.
З урахуванням перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за цим епізодом з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України підлягає виключенню з обвинувачення, визнаного доведеним за ч.4 ст. 185 КК України кваліфікуюча ознака - з проникненням в інше приміщення.
Вирішуючи питання про призначення покарання за ч. 1 ст. 162 КК України обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України, враховує дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та відшкодування спричиненої шкоди, обставин, які обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, суд апеляційної інстанції не вбачає.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 року обмеження волі сприятиме досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 та ч ст. 369 КК України, судом першої інстанції призначено у відповідності до положень ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до нетяжкого і тяжкого злочинів, відомостей, що характеризують особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за наявності обставини пом'якшуючої покарання - щире каяття, за відсутності обтяжуючих обставин, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах визначених санкціями цих статей, яке за своїм видом і мірою відповідає меті покарання, у розумінні ст. 50 КК України.
Разом з тим, є слушними доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, відповідно до положень ч.1 ст. 70 КК України, допустився помилки. Так, суд у вироку зазначив, що визначає остаточне покарання обвинуваченому шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а фактично застосував принцип часткового складання покарань.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_7 слід призначити із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а із застосуванням положень ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2023 року, та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 4 липня 2024 року підлягає зміні, а апеляційна скарга захисника - задоволенню.
Керуючись ст.376, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - задовольнити.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 4 липня 2024 року, стосовно ОСОБА_7 в частині засудження за ч.2 ст.190 КК України, - скасувати.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння вчинене обвинувачуваним.
Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185 КК України та в частині призначення йому покарання змінити.
Виключити з обвинувачення ОСОБА_7 , визнаного доведеним за ч.4 ст.185 КК України епізоди крадіжки майна:
у потерпілої ОСОБА_13 - 15.06.2023, 20.06.2023, 22.06.2023р.;
у потерпілої ОСОБА_15 - на початку липня 2023р.;
у потерпілого ОСОБА_16 - 24.07.2023р.;
у потерпілого ОСОБА_18 - 26.07.2023р.;
у потерпілого ОСОБА_17 - в липні 2023 року.
Кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, в зв'язку із набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння вчинене обвинувачуваним.
Виключити з обвинувачення, визнаного доведеним за ч.4 ст. 185 КК України кваліфікуючу ознаку - з проникненням в інше приміщення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за епізодом викрадення чужого майна у потерпілого ОСОБА_17 25.07.2023р. перекваліфікувати з ч.4 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Вважати ОСОБА_7 засудженим:
за ч.4 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
за ч.1 ст.369 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 листопада 2023 року, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення
Головуючий
Судді