про повернення позовної заяви
26 травня 2025 року м. Київ № 320/15679/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просить суд:
“Визнати її жертвою пенсійних реформ - “експериментів» у самостійній Україні з 19.06.2002р;
Зобов'язати Державу Україну-боржника в особах Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики, Головне управління Пенсійним фондом України на підставі Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів..» виплатити справедливу реституцію у розмірі десять тисяч грн. за кожний місяць її страждань кожну установу, починаючи з 19.06.2002р по період приведення моєї пенсії законного стану.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України привести її пенсію, починаючи з 19.06.2002р. по номіналу вартості чистого золота від НБУ, з застосуванням ст.524 - з осучасненням в зв'язку з ростом цін на золото у відповідності до показників НБУ та Закону “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування “ №1058-ІУ від 09.07.2003р. Станом на 28.03.2025р. .2025р її пенсія має бути встановлена в розмірі 109,81X 4067.68 = 446671.95 грв. + індексація за кожний місяць + інфляція за кожний місяць+3% банківських втрат. Та виплатити їй.
Зобов'язати Міністерство соціальної політики взяти під контроль роботу Головного Управління Пенсійного Фонду України перерахунок пенсії та сприяти поверненню їй “вкрадених» соціальних гаранти нею зароблених;
Зобов'язати Кабінет Міністрів України виплатити належні їй виплати».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 матеріали позовної заяви розподілені судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та поряд усунення, виявлених недоліків позовної заяви.
Зокрема, в мотивувальній частині ухвали вказано, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали:
- уточненої позовної заяви з прохальною частиною, викладеною відповідно до вимог ст.ст. 5, 19,245 Кодексу адміністративного судочинства України та уточненим складом відповідачів;
- заяву про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску;
- документа про сплату судового збору у розмірі відповідно до кількості та характеру заявлених позовних вимог (Отримувач коштів ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101 ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
06 травня 2025 року засобами поштового зв'язку на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло уточнення до адміністративного позову по суті по справі №320/15679/25 до ухвали від 09 квітня 2025 року Київського окружного адміністративного суду.
По тексту зазначеної заяви позивач зазначає, що її злочинними діями було позбавлено всіх прав, визначивши її фізичною особою - мігрантом, створюючи для неї закони, які зобов'язують мігрантів до виконання неконституційних дій, без будь - якого захисту прав, а вся влада будь - то центральна чи місцева сидить у комфортних радянських будинках, які будувалися радянським народом.
Позивач, зазначаючи, що за весь час перебування на пенсії не мала змоги десь відпочити, більше двадцяти років не могла купити поїсти те, чого їй бажалося, а зараз шукає у магазині учорашній хліб, бо він уцінений, жодного разу не почула від працівників пенсійного фонду, який, на думку позивача, за реєстрацією не може бути державним, що вона має право на якісь пільги.
Також позивач зазначає, що «категорично не погоджується з шестимісячним строком, бо звернення до окружного адміністративного суду про перерахунок пенсії - це є одна категорія справ, але вона вважає, що стала жертвою зловживань посадових та службових осіб протягом досить великого часу, не означає, що вона була обізнана у багатьох питаннях, про які вона дізналася протягом місяця і зразу почала готувати позов як жертва злочинів».
Застосовуючи вираз з Європейського Суду «- право на звернення до суду не є абсолютним», позивач вказує, що дане твердження не може бути застосоване до її заяви, бо «це порушує її право на вирішення спору «про право вимоги того, на що вона не давала згоди - на бомжацьке життя»».
В прохальній частині вищезазначеної заяви, позивач просить суд, відповідно до прямої цитати із заяви - «на підставі вищевикладеного, користуючись законним правом «КРЕДИТОРА»,
Відкрити провадження, дослідити докази та визнати її жертвою зловживань посадових та службових осіб держави Україна»
Дослідивши зазначену заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Поряд з цим, приписами частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4,5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
За змістом наведених норм особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, має вказати в позовній заяві обставини порушення прав по відношенню до себе або інших осіб, внаслідок чого порушено таке право.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Статтею 245 КАС України регламентуються повноваження суду при вирішенні справи. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу (частина друга статті 245 КАС України).
В свою чергу в заяві від 06 травня 2025 року не було конкретизовано, які дії суб'єкта повноваження позивач вбачає протиправними, якого саме суб'єкту владних повноважень, позивач просить визнати протиправним, що в свою чергу унеможливлює суд взагалі розглядати дану позовну вимогу.
Отже, з урахування вищезазначеного, суд приходить до висновку, що заява від 06 травня 2025 року не містить усунення недоліків зазначених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, в частині уточненої позовної заяви з прохальною частиною, викладеною відповідно до вимог ст.ст. 5, 19,245 Кодексу адміністративного судочинства України та уточненим складом відповідачів.
Щодо строків звернення з даною позовною заявою до суду.
Суд звертає увагу позивача на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Таким чином, соціальні виплати носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.
Варто зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур.
Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2019 у справі №820/4188/18.
Такі ж висновки Верховний Суд сформував у постановах від 13.05.2025 у справі № 440/10226/24, від 25.03.2025 у справі № 440/10223/24 та від 25.03.2025 у справі № 440/10271/24.
Зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивач посилається на порушення своїх прав з 19.06.2002, тобто, беручи до уваги викладене, суд повторно зазначає, що позивач звернувся до суду з порушенням строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В свою чергу, заява від 06 травня 2025 року, подана позивачем на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, ані заяви про поновлення строку звернення до суду, ані жодних посилань щодо поважності причини, що зумовили строк звернення до суду не містить.
Щодо документа про сплату судового збору у розмірі відповідно до кількості та характеру заявлених позовних вимог.
В заяві від 06 травня 2025 року, поданої на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, позивач звертає увагу суду, що остання звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Водночас відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Суд акцентує увагу позивача, що на спірні у даній справі правовідносини п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не поширюється, оскільки, заявлені позовні вимоги не охоплюють питання про відшкодування шкоди.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір.
Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2020 року у справі № 640/511/19.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що позивачем не було усунуто недоліків, встановлених судом в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року, у встановлений судом строк.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно частин 6 та 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на невиконання вимог ухвали щодо усунення недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 .
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви і додані до неї документи надіслати позивачу.
3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жукова Є.О.