про відмову в забезпеченні позову
26 травня 2025 року справа № 320/22237/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування акту, припису, постанови та протоколу,
До Київського окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Гжимайла Б. В. звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати акт Державної інспекції архітектури та містобудування України № 8 від 04.04.2025 про проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України від 04.04.2025 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
3. Визнати протиправним та скасувати протокол Державної інспекції архітектури та містобудування України від 04.04.2025 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП України.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної інспекції архітектури та містобудування України № 4/2025/02-1-02 від 15.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП України та накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5100 грн.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.05.2025 було повернуто позивачу заяву про забезпечення позову.
Представник позивача знову звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, а саме проводити перевірки (планові та позапланові) та вчиняти інші дії, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Фастівського району Київської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 до прийняття судом рішення у справі № 320/22237/25.
Заява мотивована тим, що Державна інспекція архітектури та містобудування України незважаючи на оскарження ОСОБА_1 попереднього припису від 23.12.2024, з яким останній не погоджується, має підстави для притягнення позивача до відповідальності за невиконання іншого припису від 04.04.2025, що у разі задоволення позовних вимог зумовить порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та суттєво ускладнить виконання судового рішення в частині їх поновлення.
З огляду на викладене, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису від 04.04.2025 може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся, оскільки на даний час факт вимагання приведення земельної ділянки у попередній стан є прямим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Також представник позивача звертає увагу, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України, не зважаючи оскарження до суду постанови, протоколу від 04.04.2025 та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 04.04.2025, у період часу з 06.05.2025 по 19.05.2025 проведено позапланову перевірку начебто об'єкта будівництва майданчика для дрифтингу за адресою: Тарасівська сільська рада, Фастівський район, Київська область, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222486600:04:002:0210.
Окрім того, Державна інспекція архітектури та містобудування України на адвокатський запит повідомила представника позивача, що відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішень, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Обов'язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Насамперед, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як було зазначено, позивач у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить заборонити відповідачу проводити та вчиняти інші дії на земельній ділянці позивача до прийняття рішення суду в цій справі.
Водночас, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису від 04.04.2025 може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся, оскільки на даний час факт вимагання приведення земельної ділянки у попередній стан є прямим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, у заяві про забезпечення позову представником позивача чітко не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відповідачу проводити перевірки та вчиняти інші дії на земельній ділянці позивача.
У той же час, позивачем до заяви про забезпечення позову належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що Державна інспекція архітектури та містобудування України проводить перевірки на підставі законодавчих актів, які регулюють сферу архітектури та містобудування.
Заборона на перевірки може суперечити положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який визначає обов'язок контролюючих органів забезпечувати дотримання норм і стандартів у сфері архітектури та містобудування та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553. ДІАМ видає наказ про проведення як планової, так і позапланової перевірки.
Таким чином, заборонивши відповідачу проводити перевірки, суд, по суті, встановить заборону вчиняти дії ДІАМ, на виконання наказу, який не є предметом оскарження в цій справі, що є порушенням вимог п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Суд зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі №640/273/22.
При цьому, з наявних матеріалів, які долучено до заяви про забезпечення позову, судом не виявлено існування обставин, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
До матеріалах заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.
Суд зазначає, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Діска А.Б.