26 травня 2025 року Київ справа №640/21626/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії позивачу з 98% при проведенні перерахунку пенсійного забезпечення з 01.01.2008 по 01.04.2019;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) раніше призначеної пенсії позивачу, виходячи з 98% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру з 01.01.2008 по 01.04.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовим пенсіонером, особою з інвалідністю 3 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1994 №2262-ХІІ. Позивач вказує, що йому на час призначення розмір пенсії за вислугу років складав 98% відповідних сум грошового забезпечення. Проте з 01.01.2008 відповідач поступово зменшував основний розмір пенсії аж до 70%, яку позивач отримував до 01.04.2019. Такі зменшення позивач вважає протиправними у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2022 відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 р. №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2023 справу прийнято до свого провадження суддею Горобцовою Я.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано відповідь на відзив, який зводиться до незгоди з аргументами відповідача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прив їх задовольнити..
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 01.03.2005 перебуває на пенсійному обліку ГУ ПФУ в м. Києві (пенсійна справа ФА-139004) як особа з інвалідністю 3 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби, віднесений до 1 категорії, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1994 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Вказане підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 21.02.2001 (а.с. 27), посвідченням № НОМЕР_2 від 18.03.2005 (а.с. 28), посвідченням № НОМЕР_3 від 21.05.2019 (а.с. 29), актом огляду МСЕК № 005600 від 07.04.2005 (а.с. 37), посвідченням № НОМЕР_4 від 14.04.2005 (а.с. 58).
Згідно розрахунку пенсії за вислугу років з 01.03.2005 (а.с. 59) та 01.07.2006 (а.с. 60) позивачу обчислено пенсію з розрахунку 98% (55% + 3% * 11 років + 10%) сум грошового забезпечення за 31 рік вислуги як особі, яка під час служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесена до 1 категорії, звільненому у відставку. Пенсія призначена із таких складових грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, процентна надбавки за вислугу років (40%), збільшення грошового забезпечення (100%), робота з таємними виробами, носіями, документами (20%), за безперервну службу (90%), премії (33%),
З 01.01.2008 органами Пенсійного фонду України на підставі Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), з урахуванням грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), проведено перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Так, згідно розрахунків пенсії за вислугу років (а.с. 62, 64) з 01.01.2008 позивачу обчислено пенсію з розрахунку 88 % (55% + 3% * 11 років) сум грошового забезпечення за 31 рік вислуги як особі, яка під час служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесена до 1 категорії, звільненому у відставку.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство адміністративного суду» встановлено, що позивачем вже оскаржувалися дії відповідача щодо перерахунку пенсії.
Так рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2020 у справі № 640/5287/20, яке набрало законної сили 23.12.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії позивачу. Зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимального розміру з 01.01.2008. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо виплати позивачу перерахунку пенсії за період з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 75 % суми підвищення пенсії. Зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу пенсію за період з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії однією сумою, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено нарахування позивачу коштів за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 у розмірі 91 248,80 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2021 у справі № 640/14014/21, яке набрало законної сили 04.10.2021, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки від 23.03.2021 №ВСЗ/342, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки від 23.03.2021 №ВСЗ/342, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунків, на виконання вказаного рішення відповідачем здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 в розмірі 590 392,08 грн. Перерахунок пенсії проведено із розрахунку 88 % відповідних сум грошового забезпечення. З 01.06.2022 позивачу встановлено для щомісячної виплати визначений судом розмір пенсії в сумі 35 171,46 грн. Перерахунок пенсії проведено із розрахунку 88 % відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2022 у справі № 640/35558/21, яке набрало законної сили 05.08.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 100% до 70% грошового забезпечення під час перерахунку пенсії на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 №всз/342 від 23.03.2021. Зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №всз/342 від 23.03.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років у розмірі - 100 %, без обмежень максимального розміру пенсії на підставі рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 №7-рп- /2016 у справі за конституційним поданням ВС України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини 7 ст.43, першого речення частини 1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків по пенсійній справі позивача ФА-139004, нарахування пенсії з 01.03.2005 позивачу здійснювалось наступним чином:
- у розмірі 98 % в період з 01.03.2005 до 15.05.2008 (а.с. 59-61);
- у розмірі 88 % в період з 15.05.2008 до 02.11.2021 (а.с. 62-76);
- у розмірі 70 % в період з 02.11.2021 до 06.06.2022 (а.с. 77-78);
- у розмірі 88 % в період з 06.06.2022 до 02.09.2022 (а.с. 79-81);
- у розмірі 100 % в період з 02.09.2022 і по час звернення з позовом (а.с. 82-83).
Отже, обчислення основного розміру пенсії позивача під час перерахунку з 01.01.2008 відповідачем було зменшено з 98 % до 88% та 70% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується вказаними вище розрахунками пенсії за вислугу років по пенсійній справі ФА139004.
Позивач заявою від 01.06.2022 (а.с. 39-43) звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплату пенсійного забезпечення без обмеження максимальної суми в розмірі 100 % від грошового забезпечення.
Відповідач листом від 07.06.2022 № 11548-10982/Н-02/8-2600/22 (а.с. 44-47) повідомив про відсутність підстави для обчислення пенсії в розмірі 100 % сум грошового забезпечення за 31 рік вислуги як звільненій у відставку особі, які під час служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесена до 1 категорії.
Не погоджуючись із перерахунком пенсії, проведеним відповідачем з 1 січня 2008 року, в частині зменшення розміру пенсії з 98% до 70%, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років позивача з 01.01.2008 в розмірі 98 % сум грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення Позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін Законом України № 3668-VI до редакції цієї статті.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ, згідно яких цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення Позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після 01.04.2014 року, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку, адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині другій статті 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Суд звертає увагу на те, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 98%, а потім 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії та зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 98% від відповідних сум грошового забезпечення, оскільки при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії.
Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у Позивача вислуги років, є незмінним.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18.
Також, аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду в постановах від 03.03.2018 у справі № 564/2288/16-а, від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17, від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим, за приписами ч. 3 ст. 291 КАС України суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2018 у зразковій справі №240/5401/18 дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За сукупністю наведених у даній справі обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 98 % на 70% при проведені перерахунку пенсії позивача.
У зв'язку з викладеним наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині зменшення відсотку основного розміру пенсії з 98 % на 70% при проведені перерахунку пенсії Позивача, з чим також погоджується колегія суддів.
Стосовно позовних вимог про обмеження пенсії позивача максимальним розміром при проведенні перерахунку суд зазначає наступне.
08.07.2011 було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Згідно статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
На підставі Закону № 3668-VI були внесені також зміни і до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 (далі - Закон № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Таким чином, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 року у справі № 522/3049/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України №7-рп/2016 від 20.12.2016 обмеження розміру пенсії Позивача, встановлене частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ, в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним.
Водночас суд зазначає, що посилання відповідача на положення статті 2 Закону №3668-VI, які є чинними, в обґрунтування правомірності обмеження максимальним розміром пенсії Позивача є необґрунтованим, з огляду на те, що саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та, фактично, є ідентичними.
Суд зазначає, що в своєму Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України визнав, що обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Сам факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає статті 117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» при перерахунку пенсії позивача.
Суд звертає увагу, що згідно статті 1 -1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином посилання відповідача на чинність положень Закону № 3668-VI, враховуючи те, що вказаний нормативний акт визначає загальні правила щодо заходів реформування пенсійної системи та не спростовує неконституційність частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ з 20.12.2016 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У свою чергу, суд звертає увагу, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2008 року, проте ним пропущено строк звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу може ухилятися від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускати протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. У такому випадку суд у триваючих правовідносинах має вирішити питання захисту прав позивача у межах строку звернення до адміністративного суду.
Оскільки пенсія є періодичним платежем, що виплачується щомісяця, про розмір виплати позивач знав, а тому про порушення своїх прав позивач мав знати отримуючи пенсії у розмірі, з яким він не погоджується.
Суд вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Крім того, матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Натомість позивач в позові зазначає, що згідно частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене суд вважає, що права позивача на отримання сум періодичних платежів - пенсії, підлягають захисту в межах встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 08.06.2023.
Беручи до уваги, що адміністративний позов було подано до суду першої інстанції лише 08.12.2023, то позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 07.06.2023 підлягають залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
Згідно частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічну правову позицію застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 09.06.2022 у справі №1140/2132/18, від 27.08.2021 у справі №1.380.2019.000974 (адміністративне провадження № К/9901/7544/20), від 19.12.2018 у справі № 725/1352/16-а, від 01.11.2018 у справі № 804/9874/14, від 31.07.2018 у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 31.07.2018 у справі № 348/9/17.
Крім того, щодо доводів позивача не застосування строків позовної давності відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а сформулювала висновок щодо застосування ст. 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 51, 55 Закону №2262-ХІІ у подібних правовідносинах, з огляду на який, не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Тобто, строк звернення до суду в адміністративній справі не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій.
У даній же справі позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються саме перерахунку пенсії з 01.01.2008 до 01.04.2019, а не стягнення коштів вже перерахованої але не виплаченої пенсії, у зв'язку з чим позов в частині вимог з 01.01.2008 року по 07.06.2023 слід залишити без розгляду, оскільки такі суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Враховуючи, що позов залишається без розгляду за період з 01.01.2008 року по 07.06.2023, то позовні вимоги, з мотивів, наведених вище, підлягають задоволенню за період з 08.06.2023.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 122, 123, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за період з 01 січня 2008 року по 07 червня 2023 року - залишити без розгляду.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з 98% до 70% сум грошового забезпечення з 08.06.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) пенсії в основному розмірі 98% сум грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру згідно з статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 08 червня 2023 року, з врахуванням проведених раніше виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.