про відмову заміни боржника у виконавчих листах до відкриття виконавчого провадження
26 травня 2025 року м. Київ № 826/1362/17
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчих листах в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до 1. Київської митниці Державної фіскальної служби України; 2. Міністерства юстиції України; 3. Київської митниці Державної митної служби України
третя особа Державна фіскальна служба України
пропро визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, Міністерства юстиції України, Київської митниці Державної митної служби України, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці ДФС України від 07.12.2016 р. № 823-о про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС України з 08.12.2016 р.
Стягнуто з Київської міської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39470947) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2016 по 14.02.2022 у розмірі 424 064,16 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з 08.12.2016 р. та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 6 871, 41 грн. допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19.05.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 було оскаржено в апеляційному порядку правонаступником Київської митниці Держмитслужби, яка в свою чергу є правонаступником Київської митниці ДФС - Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 43997555).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного 16.04.2024 апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 залишено без змін.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
12 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , через представника Перегінець Рузану Тігранівну, звернулася до Київського окружного адміністративного суду із заявою про заміну боржника у виконавчих листах.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2025 року заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
В обґрунтування заяви, представник позивача звертає увагу суду, що відбулося публічне правонаступництво (передання адміністративної компетенції), за результатами якого повноваження відповідача - Київської митниці ДФС були передані до іншого суб'єкта владних повноважень - Київської митниці, який набув адміністративну компетенцію попереднього, ставши його правонаступником.
Поряд з цим, зазначає, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Повно і всебічно розглянувши подану заяву, суд доходить наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Особливості розгляду заяви про заміну сторони в процедурі виконання судового рішення визначенні статтею 379 КАС України.
Частиною 1 статті 379 КАС України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Водночас, згідно з частиною 4 статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
З огляду на зазначене, процесуальним законодавством врегульовано не лише питання заміни сторони у виконавчому провадженні, а й у виконавчому листі у випадку, якщо виконавче провадження не відкрито. При цьому підстави та порядок заміни сторони виконавчого провадження та сторони у виконавчому листі є тотожні.
Поряд з цим суд звертає увагу, що законодавчо визначеною правовою підставою для заміни сторони у справі (виконавчому провадженні) є факт правонаступництва, а саме фактичного або компетенційного.
Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року (справа №812/1408/16) зазначав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС.
Наказом Київської митниці ДФС від 07.12.2016 року №823-0 заявника звільнено з посади заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - «Порядок»).
Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
За приписами пункту 8 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Системний спосіб тлумачення указаних норм свідчить про те, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під цим терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17 та від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15.
Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».
Отже, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення припинення первісного суб'єкта - Київської митниці ДФС та переходу його прав та обов'язків (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Київської митниці.
Так, з матеріалів цієї справи вбачається, що першочергово спір між сторонами виник щодо проходження ОСОБА_1 публічної служби.
За наслідками розгляду судами цієї справи були ухвалені судові рішення й на їхнє примусове виконання були видані виконавчі листи, а саме щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митної вартості та адміністрування митних платежів управління адміністрування митних платежів Київської митниці ДФС України з 08.12.2016 р та стягнення з Київської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.12.2016 по 14.02.2022 у розмірі 424 064, 16.
Отже, спір у цій справі виник у відносинах публічної служби у зв'язку з проходженням та припиненням позивачем служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, обов'язок боржника, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 14 лютого 2022 року, не стосується публічно-владних функцій.
З огляду на указане, заміна Київської митниці ДФС як боржника у виконавчому листі може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття унаслідок припинення, та переходу всіх його прав та обов'язків до правонаступника (повного правонаступництва).
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 10 лютого 2022 року у справі №803/172/16, від 18 квітня 2022 року у справі №805/3965/16-а.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Пунктом 2 встановлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Частинами першою та п'ятою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у цій справі, Київська митниця ДФС, як на час розгляду спору по суті ,так і на даний час, перебуває в стані припинення. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи Київської митниці ДФС в Єдиному державному реєстрі відсутній.
Таким чином, обов'язок боржника, а саме Київської митниці ДФС, що випливає з рішення суду у цій справі, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, що були передані Держмитслужбі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200,отже немає підстав для здійснення правонаступництва у цій справі.
При розгляді заяви про заміну боржника у виконавчих листах суд також враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, щодо застосування норм матеріального права, зокрема положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» в частині розмежування компетенційного адміністративного (публічного) правонаступництва та зобов'язального, яке не стосується публічно-владних функцій, що були передані Державній податковій службі України, при умові не внесення запису про припинення Державної фіскальної служби України.
Враховуючи, що зобов'язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані Київській митниці, і на момент звернення із заявою про заміну боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення Київської митниці ДФС як боржника за рішенням суду, вимога позивача про заміну боржника є передчасною.
З огляду на вищенаведені висновки, враховуючи відповідне законодавче регулювання та судову практику, що склалася при вирішенні спірних правовідносин аналогічного характеру, суд дійшов висновку про відмову в задовлені заяви про заміну боржника у виконавчих листах, поданої ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 295, 379 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчих листах у справі №826/1362/17 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Суддя Жукова Є.О.