26.05.25
22-ц/812/876/25
Провадження № 22-ц/812/876/25
Іменем України
26 травня 2025 року м. Миколаїв
справа № 470/1112/24
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене 07 квітня 2025 року під головуванням судді Орлової С.Ф., повне судове рішення складено цього ж дня,
У грудні 2024 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 19 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3025250548, право вимоги за яким відповідно до укладеного договору факторингу між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» від 07 жовтня 2016 року №ТАСЦФР-10-2016, перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК». Відповідно до умов договору відповідач надав позивачу кредит в сумі 47450 грн строком на 36 місяців зі сплатою 9,99 % річних та 3,39 % щомісяця від суми кредиту.
За твердженням позивача, відповідачка умови кредитного договору від 19 лютого 2021 року №3025250548 не виконувала, у зв'язку з чим станом на 11 листопада 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 76 051 грн 74 коп., що складається з: 33 729 грн 41 коп. - заборгованості за тілом кредиту , 3716 грн 89 коп. - заборгованості за річними процентами, 38 605 грн 44 коп. - заборгованості за щомісячними процентами, яку позивач просив стягнути.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бобко В.А. - надав додаткові пояснення в яких вказав, що ОСОБА_1 визнає позовні вимоги лише частково: у сумі 35 955 грн 88 коп., з яких: 16 279 грн 41 коп. - заборгованість по кредиту та 20 858 грн 64 коп. заборгованість за щомісячними процентами з урахуванням переплати по річним процентам в сумі 1182 грн 17 коп. Також вказував, що відповідачка фактично отримала тільки 30 000 грн. кредиту, жодних договорів страхування не укладала, а тому надали свій розрахунок заборгованості, розрахований виходячи з 9,99 % річних та 3,39 % щомісячних процентів від суми кредиту 30 000 грн.
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2021 року №3025250548 у розмірі 16 903 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» 672 грн 99 коп. судового збору.
При ухваленні рішення суд виходив із того, що позивачем не доведено погодження між сторонами у належному письмовому вигляді розміру плати за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків, до того ж проценти за період з 20 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року нараховувались поза межами строку кредитування.
В апеляційній скарзі АТ «ТАСКОМБАНК» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що паспорт кредиту не є складовою частиною договору та відмовив у стягненні процентів за користування кредитом. Так, умовами укладеного сторонами кредитного договору (п. 1.3., 2.2.) сторони домовились, що Позичальник ОСОБА_1 зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту № 5250548, який є невід'ємною частиною цього договору та складають єдиний кредитний договір. ОСОБА_1 особисто було підписано Паспорт кредиту, в якому зазначено річні проценти - 9,99% від суми боргу за договором та щомісячні проценти - 3,39% від суми кредиту До того ж, відповідач частково здійснювала погашення заборгованості за тілом кредиту, річними та щомісячними відсотками, що свідчить про погодження з умовами договору. Окрім того споживач не скористалася правом в односторонньому порядку відмовитись від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення договору. АТ «ТАСКОМБАНК» вважає безпіставними посилання суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, оскільки за змістом та аналізом даної справи її обставини є іншими. Це ж стосується і посилання на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, оскільки у неї сторони не погодили в кредитному договорі, що відсотки за користування встановлюються в паспорті кредиту і що такий паспорт є невід'ємною частиною кредитного договору. Також апелянт вважає, що висновки суду, що розрахунок щомісячних відсотків не містить належного обґрунтування є безпідставним, оскільки, відповідно до умов кредитного договору сплата щомісячних відсотків встановлюються від суми кредиту, тобто розмір нарахованих щомісячних відсотків є незмінним протягом всього терміну дії кредитного договору та підлягає сплаті в розмірі 1 608,56 грн. щомісячно, що також передбачено графіком повернення кредитних коштів. Відтак, враховуючи те, що сума сплати щомісячних відсотків є незмінною, зазначення в розрахунку заборгованості відсоткової ставки не є необхідним.
Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 07 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" був укладений договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, згідно п.2.1. якого первісний кредитор ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" передає (відступає) новому кредитору ПАТ "Таскомбанк" свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а.с. 56-57).
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.4 договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги переходить до Нового кредитора - з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора.
19 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" (далі - ТОВ "ЦФР") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3025250548 (далі Договір) За п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки на користування кредитом, на умовах встановлених договором.
Згідно п.1.2 Договору кредит було надано відповідачу на наступних умовах: в сумі 47 450 грн., строком на 36 місяців (а.с.58).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5250548, який є невід'ємною частиною цього договору.
У пункті 1.4 договору зазначено, що, підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: отримувач - ОСОБА_1 , сума - 30 000,00 грн, призначення платежу - переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 за рахунок кредиту за договором КД3025250548 від 19/02/2021, без ПДВ; отримувач - ПАТ "Страхова компанія "ТАС", сума 16200 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування № 3025250548-С від 19/02/2021року; отримувач - ПАТ "Страхова група "ТАС", сума 650 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування № 3025250548-С від 19/02/2021 року; отримувач ТОВ "ЦФР" сума 600 грн, призначення платежу оплата за електронний ключ доступу до додатку "SUPPORT.UA".
Пунктом 2.1. договору передбачено, що всі інші умови кредитного договору викладені у Паспорті кредиту та Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" в редакції від 04 травня 2020 року, що розміщені на сайті товариства www.kreditmarket.ua, з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких приєднується, підписавши цей договір.
Як вбачається з пункту 2.2. цей договір, паспорт кредиту № 5250548 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" у редакції від 04 травня 2020 року складають єдиний кредитний договір.
Окрім кредитного договору відповідачкою 19.02.2021 року було власноручно підписано паспорт кредиту від ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" № 5250548, в якому зазначено, що їй надається кредит у розмірі 47450,00 грн на 36 місяців зі сплатою 3,39 % щомісячно та 9,99 % річних, а також визначено порядок повернення кредиту (графік платежів) (а.с.59).
Також 19 лютого 2021 року відповідачкою було підписано повідомлення про відступлення прав вимог, яким її повідомлено, що права вимоги за кредитним договором № 3025250548 від 19 лютого 2021 року будуть відступлені АТ "Таскомбанк" на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-16 від 07 жовтня 2016 року, про що їй буде надіслано СМС-повідомлення. Позичальниця погодилась та зобов'язалась виконувати свої зобов'язання за кредитним договором на користь АТ "Таскомбанк" (а.с. 58 -на звороті,65).
Факт передачі права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище договором у розмірі 47 450 грн 05 коп. підтверджується копією витягу з Реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 23 лютого 2021 року та виписками по рахунку, в яких міститься інформація щодо оприбуткування цієї заборгованості (а.с. 5-52).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3025250548 від 19 лютого 2021 року вбачається, що станом на 11.11.2024 року заборгованість відповідачки склала 76 051 грн 74 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) - 33 729 грн 41 коп.; заборгованість за річними відсотками (в т.ч. прострочена) - 3 716 грн 89 коп.; заборгованість за щомісячними відсотками (в т.ч. прострочена) - 38 605 грн 44 коп. (а.с. 66).
У якості доказу виконання умов договору позивачем та користування відповідачкою кредитними коштами надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 19 лютого 2021 року по 11 листопада 1924 року (а.с. 5-51).
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог статті 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статті 629ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 1054ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживчий кредит» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах.
Зазначені вимоги Закону виконані кредитором під час підписання паспорту кредиту, який містить усю необхідну інформацію щодо умов кредитування.
За висновками Великої Плати Верховного Суду, викладеними нею у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20, під формою правочину слід розуміти спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін.
Паспорт кредиту у справі, що переглядає колегія суддів в апеляційному порядку, підписаний позичальницею ОСОБА_1 одночасно з підписанням кредитного договору, у якому міститься посилання на цей Паспорт як невід'ємну частину цього договору. Даний Паспорт кредитування містить умови кредитування за укладеним кредитним договором із узгодженням сплати процентів за користування кредитом за двома ставками: річних процентів в розмірі 9,99% від суми боргу за договором та щомісячних процентів в розмірі 3,39 % від суми кредиту, які мають сплачуватися згідно з графіком платежів, орієнтовної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, а також графіку платежів та фіксації чинності узгоджених умов від дня надання інформації до дати припинення договору. Він не містить умов та пропозицій за іншими видами кредитування.
За такого, Паспорт кредитування слід вважати таким, що зафіксував у належній письмовій формі волю сторін на укладення кредитного договору з річними та щомісячними процентами, які узгоджені сторонами договору.
Зі змісту наданих суду першої інстанції письмових пояснень представника ОСОБА_1 - адвоката Бобко В.А. - про часткове визнання позовних вимог слідує, що відповідачка визнавала укладання кредитного договору із узгодженням сплати процентів за користування кредитом за двома ставками: річних процентів в розмірі 9,99% від суми боргу за договором та щомісячних процентів в розмірі 3,39 % від суми кредиту, проте вважала, що їх потрібно нараховувати на фактично отримані нею 30 000 грн. кредиту, що підтверджується доданим до цих пояснень розрахунком заборгованості (а.с. 120-125).
Такі обставини свідчать про узгодження сторонами кредитного договору розміру процентів за користування кредитними коштами.
За такого колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем погодження між сторонами у належному письмовому вигляді розміру плати за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати відсотків та відсутність підстав для стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом.
Щодо наведення судом першої інстанції правових висновків Об'єднаній палаті Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, то обставини у вказаній справі є відмінними від обставин справи, що переглядається в апеляційному порядку. Так, у справі № 393/126/20 інформація про паспорт споживчого кредиту у анкеті-заяві позичальника була відсутня; а паспорт споживчого кредиту не містив інформації щодо наміру отримання відповідачем саме кредитної картки "Універсальна" із встановленням кредитного ліміту.
Відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1048 ЦК України АТ "Таскомбанк" має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, проте, розрахованих відповідно до узгоджених сторонами умов.
Так, суд першої інстанції вірно звертав увагу на те, що позивачем нараховано відповідачці річні проценти за користування кредитом по 29 лютого 2024 року, тоді як строк кредитування складав 36 місяців і сплив 19 лютого 2024 року, тобто проценти поза межами строку кредитування були нараховані Банком неправомірно.
Отже, враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору щодо строку кредитування ОСОБА_1 мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у передбаченому договором розмірі. Починаючи з 20 лютого 2024 року відповідачка мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами.
За такого, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 річних процентів за користування кредитними коштами, нарахованих Банком за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, - є безпідставними.
Отже в задоволенні позовних вимог про стягнення річних процентів за період з 20.02.2024 року по 29.02.2024 року в розмірі 31 грн 80 коп. слід відмовити.
З огляду на викладене позов АТ "Таскомбанк" підлягає частковому задоволенню: з ОСОБА_1 на користь АТ "Таскомбанк" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 76 019 грн 94 коп., з яких: 33 729 грн 41 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3 685 грн 09 коп. - заборгованість за річними процентами, 38 605 грн 44 коп. - заборгованість за щомісячними процентами.
Відповідачкою існування заборгованості у зазначеному розмірі не спростовано, а посилання її представника у суді першої інстанції на те, що проценти необхідно нараховувати на фактично отримані ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 30 000 грн. та саме таку суму тіла кредиту вона була зобов'язана повернути кредитодавцю, є безпідставними, оскільки суперечать умовам кредитного договору. Так, згідно пунктів 1.2., 1.4. договору кредит було надано відповідачці в сумі 47 450 грн., яка за її дорученням була направлена кредитодавцем: 30 000,00 грн. - переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 ; 16 200 грн. і 650 грн - оплата страхового платежу за договором страхування ПАТ "Страхова група "ТАС"; 600 грн - оплата за електронний ключ доступу до додатку "SUPPORT.UA" ТОВ «ЦФР».
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, якими обґрунтовував свої вимоги АТ "Таскомбанк", що призвело до помилкового висновку про розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за позовну заяву в розмірі 3 062 грн 79 коп. та за апеляційну скаргу в розмірі 4 540 грн 18 коп., а всього - 7 602 грн 97 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити частково.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2021 року № 3025250548 в загальному розмірі 76 019 грн 94 коп. (сімдесят шість тисяч дев'ятнадцять гривень дев'яносто чотири копійки), що складається з: 33 729 грн 41 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 3 685 грн 09 коп. - заборгованості за річними процентами, 38 605 грн 44 коп. - заборгованості за щомісячними процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443) відшкодування судового збору за позовну заяву і апеляційну скаргу в розмірі 7 602 грн 97 коп. (сім тисяч шістсот дві гривні дев'яносто сім копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.