"09" грудня 2010 р.Справа № 17/200/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О. М.,
за участю:
приватного підприємця ОСОБА_1.
представників:
Прокурора Центрального району м. Миколаєва - Будзул -Лавренюк К.Я.,
Миколаївської обласної філармонії -Жару Т.С. та Максименко А.С. (за дорученням),
Управління з питань майна комунальної власності -не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.10.2010 р.
по справі №17/200/10
за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної філармонії
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 50066 грн. 60 коп.
19.08.2010 р. прокурор Центрального району м. Миколаєва (далі -Прокурор) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах Миколаївської обласної філармонії (далі -Філармонія) про стягнення на користь останньої з Приватного підприємця ОСОБА_1. (далі -Підприємець) 50066,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що відповідач несвоєчасно перераховує орендну плату, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 44498,39грн., 4569,18 грн. втрат від інфляції та -заборгованість по податку на землю в сумі 999,03 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.09.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.10.2009 р. (суддя -Коваль С. М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. 44498, 39 грн. заборгованості по орендній платі, 4569, 18 грн. збитків від інфляції, 999, 03 грн. податку на землю, 500, 67 грн. державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду вмотивоване тим, що за позивачем є заборгованість з орендної плати і плати за землю та на суму заборгованості обґрунтовано нараховані збитки від інфляції, а посилання відповідача на те, що спірне приміщення не є власністю територіальної громади Миколаївської області спростовуються викладеним в рішеннях суду Миколаївської області у справах №4/120/09, №1/15/10 та №3/251/08-НР, які набрали законної сили.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням 02.11.2010 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 05.10.2010 р. та прийняти нове рішення, яким в позові прокурору Центрального району м. Миколаєва відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що Миколаївська обласна філармонія є самостійною юридичною особою, а не органом влади і це не давало прокурору права подавати позов в її інтересах як в інтересах держави; договір оренди є нікчемним оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 793, 794 ЦК України; Філармонія відмовилась від договору оренди про що повідомила підприємця листом; у Філармонії відсутнє право власності на об'єкт оренди; мотивувальна частина „не є рішенням суду яка не потребує доказування”; стягнення податку на землю є протизаконним, оскільки платник податків сам розраховується за своїми зобов'язаннями.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 09.12.2010 р. о 16:00, про що всі учасники процесу були повідомлені належним чином.
15.11.2010 р. до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає, що після прийняття 05.10.2010 р. оскаржуваного рішення суддею Ковалем С. М. у справі було винесено ухвалу від 18.10.2010 р., яку підписано суддею Філінюком І. Г., яким доповнено існуюче рішення (добавлено номери рахунків, на які мають стягуватись кошти), що, за твердженням скаржника, фактично є додатковим рішенням, зазначені дії суду призвели до порушень процесуального права.
У письмовому відзиві на скаргу відповідача позивач просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому поштового відправлення, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив і колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Позивач в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити його скаргу на викладених у ній підставах, скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Прокурор і представники позивача в усних поясненнях наданих суду просили суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Згідно ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частина судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, запереченням на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених у рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
01.09.2005 р. між Миколаївською обласною філармонією (орендодавець) та ПП ОСОБА_1. (орендар) було укладено договір оренди (далі -Договір), предметом якого є окремо побудовані нежитлові приміщення площею 80, 71 кв.м, розміщені за адресою АДРЕСА_1, що знаходяться в оперативному управлінні Філармонії (п.1.1 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акта-приймання-передачі майна.
У разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом 10 робочих днів з моменту припинення договору; в цей строк орендар зобов'язаний звільнити майно та повернути його орендодавцю. Майно вважається фактично поверненим (переданим) орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендаря. (п.п. 2.4, 2.5 Договору)
Орендна плата за базовий місяць, серпень 2005 р. складає 1186,67 грн., за перший місяць оренди, вересень 2005 р., визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2005 р. (п.3.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця до 20 числа поточного місяця, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати, копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку ( п.5.6 Договору).
Згідно п. 5.11 Договору до обов'язків орендаря входить щомісячно до 10 числа поточного місяця відшкодовувати орендодавцю витрати по комунальним послугам та з податку на землю.
Відповідно до п. 9.3 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до обласного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% та 70%.
Договір укладено строком на 4 місяці, що діє з 01.09.2005 р. до 31.12.2005 р. включно (п.10.1 Договору); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.(п.10.6 Договору)
01.09.2005 р. сторонами складено і підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за яким Філармонія передала в оренду Підприємцю нежитлове приміщення на території площею 80,71 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_2. (а.с. 13).
Після підписання договору термін його дії було неодноразово пролонговано як то передбачено п.10.6 Договору.
Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки Підприємець не виконував в повному обсязі свої договірні зобов'язання по сплаті орендної плати, в зв'язку з чим за період з серпня 2008 р. по квітень 2010 р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 44498,39 грн. (а.с. 14)
В зв'язку з порушенням Підприємцем умов договору Філармонія неодноразово зверталась до нього з листами з вимогою оплатити зазначену заборгованість: лист №313 від 31.12.2008 р., лист №196 від 14.10.2009 р., лист №197 від 15.10.2009 р., лист №229 від 13.11.2009 р. та лист №107 від 28.05.2010 р. (а.с. 15-19).
Листом №229 від 13.11.2009 р. Філармонія повідомила Підприємця, що відповідно до п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України в зв'язку з відмовою орендодавця від договору оренди від 01.09.2005 р. цей договір є розірваним з 21.10.2009 р. та вимагали від Підприємця в строк до 30.11.2009 р. повернути передане в оренду майно.
Слід зазначити, що відповідач у порушення приписів ст. 33 ГПК України не довів належними доказами відсутність вказаної заборгованості.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності заборгованості Підприємця по орендній платі, та, відповідно, обґрунтованості нарахування інфляційних збитків на вказану суму заборгованості.
В апеляційній скарзі Підприємець зазначає, що стягнення з нього витрат з податку на землю є протизаконним оскільки платник податків повинен сам розраховуватись за своїми зобов'язаннями.
Зазначене твердження визнається колегією суддів безпідставним, оскільки згідно п. 5.11 Договору до обов'язків орендаря, Підприємця, входить „щомісячно до 10 числа поточного місяця відшкодовувати орендодавцю витрати по комунальним послугам та з податку на землю”. Так, по-перше, в даному випадку йдеться не про оплату податків, а про відшкодування Філармонії витрат по сплаті податку на землю, що не суперечить законодавству, а по-друге, при підписанні договору Підприємець в тому числі погодився і з вимогами цього пункту і ані цей пункт, ані договір в цілому недійсним не визнавався, тобто є обов'язковим до виконання.
Доводи скаржника щодо неправомірності винесення рішення на підставі договору від якого Філармонія відмовилась не заслуговує на увагу виходячи з того, що попри таку заяву Філармонії Підприємець продовжував користуватись орендованим майном, оскільки пунктами 2.4, 2.5 Договору передбачено, що майно вважається фактично поверненим (переданим) орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі; обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на орендаря. Відповідний акт складено не було і в матеріалах справи він відсутній, а отже, Підприємець фактично продовжував користуватись орендованим приміщенням і нарахування орендної плати є правомірним виходячи з положень ч.2 ст. 785 ЦК України.
Посилання скаржника на те, що позов прокурора поданий без належних правових підстав і в даному випадку відсутнє порушення інтересів держави, оскільки Філармонія є підприємством комунальної власності не приймається до уваги апеляційним судом з наступних підстав.
В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави; таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Таким чином, прокурору надано можливість звернутись до господарського суду не лише за захистом інтересів державної власності, а й комунальної. В п.1.1 Статуту Філармонії визначено, що вона є комунальною власністю області. Згідно п. 4.4 її Статуту Філармонія є планово-збитковою і як заклад мистецтва фінансується з обласного бюджету. Відповідно, в даному випадку порушуються права територіальної громади Миколаївської області і звернення прокурора за їх захистом є правомірним.
Щодо посилання Підприємця у скарзі на недоведеність права власності Філармонії на майно, що передано в оренду слід зазначити, що згідно п.4.2 Статуту Філармонії її майно є комунальною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання, при підписанні Договору та впродовж всього терміну користування Підприємець не заперечував її право власності на майно, а крім того у згадуваному в рішенні суду першої інстанції по цій справі рішенні господарського суду Миколаївської області від 13.11.2009 р. у справі №4/120/09 та рішенні господарського суду Миколаївської області від 03.06.2009 р. у справі №3/251/08-НР зазначено, що відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 29.12.2004 р. №240, наказу Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації №240 від 29.12.2004 р. приміщення по вул. Артилерійська, 7 перебувають на балансі Філармонії, тобто факт наявності у Філармонії права повного господарського відання цим майном і відповідно здавати його в оренду відповідачу підтверджується належними та достатніми доказами.
Посилання скаржника на те, що вказаний Договір є нікчемним також не можуть прийматись до уваги, оскільки Договір укладався на строк чотири місяця, а діюча на момент його укладення редакція ст. 793 та 794 ЦК України (на які послався скаржник) передбачали, що нотаріальному посвідченню та державній реєстрації підлягали договори найму строком дії більше одного року, тобто в даному випадку таке посвідчення і реєстрація не повинні були здійснюватись. В подальшому новий договір не укладався, а лише продовжувалась його дія кожний раз на вказаний строк ( чотири місяця ).
Посилання скаржника в доповненнях до апеляційної скарги на незаконність винесення ухвали від 18.10.2010 р. у цій справі суддею Філінюком І. Г. не приймаються до уваги оскільки, по-перше, в матеріалах справи наявне розпорядження заступника голови господарського суду Миколаївської області Василяки К. Л. від 18.10.2010 р. яким у зв'язку з закінченням повноважень судді Коваля С. М. справу №17/200/10 передано судді Філінюку І. Г. для виправлення описки та видачі наказу (а.с. 77), а по-друге, зазначена ухвала не змінює суті рішення, а лише доповнює його резолютивну частину зазначенням розрахункових рахунків сторін, тобто виправляє помилку допущену при надрукуванні рішення суду, можливість чого передбачено ст.89 ГПК України. Крім того, відповідно до прохальної частини апеляційної скарги предметом апеляційного оскарження є саме рішення суду, а не ухвала від 18.10.2010 р.
Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996р. „Про судове рішення” ( з наступними змінами та доповненнями) рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили.
Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права.
Наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Будь-яких інших доводів, щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду, а відтак, підстав передбачених ст.104 України для його скасування і задоволення апеляційної скарги немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,
101-105 ГПК України, колегія суддів -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.10.2010 р. у справі №17/200/10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на зазначене судове рішення - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 10.12.2010р.