"09" грудня 2010 р.Справа № 12-11-20/9-09-275
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі судового засідання: Риковій О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Десятова Н.А. -за дорученням
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Одеської області
від 20 вересня 2010 року
у справі № 12-11-20/9-09-275
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сілайн ЛТД”, м. Одеса
про зобов'язання повернути майно та стягнення 2011 грн. 45 коп.
20.01.2009 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі позивач, Фонд) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сілайн Лтд” (далі відповідач, ТОВ) -про стягнення з відповідача 2011 грн. 45 коп. неустойки та зобов'язання повернути орендоване за договором № 2115/д від 29.09.2006 р. майно.
Позов мотивований тим, що договір оренди нерухомого майна № 2115/д від 29.09.2006 р. припинив свою дію з 26.09.2008 р. внаслідок спливу строку на який він був укладений, але відповідач не повернув орендодавцю орендоване майно за відповідним актом прийому-передачі, а тому зобов'язаний не лише повернути об'єкт оренди, а також сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної місячної плати в сумі 2011 грн. 45 коп., відповідно до ст. 785 ЦК України та п. 9.3 договору, за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009р.
ТОВ позов Фонду не визнав посилаючись на те, що ним 21.10.2008 р. була подана заява № 27/08 щодо продовження строку дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, яка була підтримана балансоутримувачем -Державним підприємством „Бердянський морський торговельний порт” (далі Порт) та останній надав свою згоду на це, у зв'язку з чим станом на 31.12.2008 р. він не звільнив орендоване приміщення за відповідним актом прийому-передачі об'єкту оренди та сплачував рахунки по орендній платі, що до нього надходили включно по січень місяць 2008 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2010 р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволений частково. Відповідач зобов'язаний повернути майно, яке було предметом договору оренди № 2115/д від 29.09.2006 р., а саме вбудоване в третій поверх службового будинку нежитлове приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 24,6 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13, до державної власності на користь Фонду. Також, з ТОВ до держбюджету стягнуто: 85 грн. витрат з держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги Фонду в частині стягнення з ТОВ неустойки в сумі 2011 грн. 45 коп. залишені місцевим судом без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди нерухомого майна № 2115/д від 29.09.2006 р. припинив свою дію внаслідок спливу строку на який він був укладений, але відповідач не повернув орендоване майно за відповідним актом прийому-передачі, у зв'язку з чим повинний повернути об'єкт оренди, а тому позовні вимоги Фонду, в цій частині, підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ неустойки місцевий суд виходив з того, що позивачем на надано обґрунтованого розрахунку цієї неустойки. Відповідачем включно по 25.03.2010 р. сплачувалась на рахунок Позивача орендна плата, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, а з наявних у матеріалах справи документів у суду немає можливості самостійно розрахувати розмір неустойки.
Крім того, згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, а позивач не навів належними та допустимими доказами наявність у відповідача вини, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача, щодо стягнення із відповідача неустойки у розмірі 2011 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду в частині відмови у задоволені його позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 2011 грн. 45 коп. скасувати, оскільки воно, в цій частині, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове судове рішення яким задовольнити зазначені вимоги Фонду. В судовому засіданні представник Фонду доводи апеляційної скарги підтримав.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду без задоволення.
В судове засідання представник ТОВ не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника Фонду, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 29.09.2006 р. між Фондом та ТОВ був укладений договір № 2115/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Порту, за умовами якого Фонд передав, а ТОВ прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване в третій поверх службового будинку нежитлове приміщення загальною площею по внутрішньому обміру 24,6 кв. м., що розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 13.
В цей же день, позивач передав відповідачеві об'єкт оренди за актом прийому - передачі № 2115/д від 29.09.2006 р.
Відповідно до п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна, погоджених орендарем з балансоутримувачем (додаток № 2 до Договору).
У п. 9.3 договору сторонами погоджено, що у разі відмови орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно балансоутримувачу в разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.
Пунктом 10.1 сторонами встановлений термін дії договору з 29.09.2006 р. по 25.09.2007 р., тобто договір укладений сторонами строком на 11 місяців та 26 днів.
Відповідно до п. 10.5 договору дія договору оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
У пункті. 10.6 договору сторонами передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, при наявності згоди балансоутримувача (Порту) та відповідного висновку органу, уповноваженого управляти майном балансоутримувача він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Згідно п. 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюються у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата спрямовується:
- 70 відсотків від розміру орендної плати за кожен місяць -до державного бюджету та оплата здійснюється через органи державного казначейства.
- 30 відсотків розміру орендної плати за кожний місяць балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок.
Розрахунок орендної плати за вищевказаними відсотками здійснюється орендарем самостійно.
На підставі п. 3.5 договору сплата орендних платежів до державного бюджету та балансоутримувачу проводиться щомісячно до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті. Платіжні документи на перерахування орендних платежів до державного бюджету та розрахунковий рахунок балансоутримувача подаються орендарем установам банку до настання терміну платежу.
20.09.2007р. Порт листом за № 20-36/546 повідомив ТОВ про те, що 25.09.2007 р. закінчується термін дії договору та запропонував останньому повідомити про подальші наміри відносно орендованого приміщення.
28.11.2007 р. листом за № 20-36/766 Порт підтвердив ТОВ свою згоду на пролонгацію договору на тих самих умовах на строк 2 роки та 11 місяців
28.11.2007 р. листом за № 961 ТОВ звернувся до Фонду з проханням продовжити строк дії Договору на 2 роки 11 місяців.
Фонд листом за № 9699/26-201 від 23.01.2008 р. звернувся до Міністерства транспорту та зв'язку України з питанням щодо продовження строку дії договору та листом від 10.04.2008 р. за № 1116-01/08.1/12-08 останнє надало згоду на пролонгацію терміну дії договору на три місяці, за умови внесення в додаткову угоду до Договору змін та доповнень, викладених у зазначеному листі.
Вищезазначена додаткова угода до договору оренди № 2115/д від 29.09.2006 р. сторонами не укладалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка із сторін договору оренди № 2115/д від 29.09.2006 р. або Порт зверталась до іншої із заявою про припинення або зміну умов цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, то зазначений договір слід вважати продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто договір оренди майна № 2115/д від 29.09.2006 р. є пролонгованим на 11 місяців та 26 днів зі строком дії до 21.09.2008 року і саме тому ТОВ продовжував користуватись об'єктом оренди та своєчасно і в повному розмірі сплачувати орендну плату.
Листом № 11-13-04308 від 06.10.2008 р., тобто протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди № 2115/д від 29.09.2006 р. Фонд повідомив ТОВ про припинення цього договору внаслідок спливу строку на який він був укладений та про необхідність повернення орендованого державного майна.
Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, у зв'язку з чим обов'язок щодо повернення об'єкту оренди виник у відповідача з 22.09.2008 р.
ТОВ, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав доказів того, що спірний об'єкт оренди повернутий ним позивачеві, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне зобов'язав відповідача повернути об'єкт оренди до державної власності на користь Фонду.
Рішення місцевого суду, в цій частині є обґрунтованим та законним, а тому ніким не оскаржене.
Разом з тим, відповідно до п. 9.3 укладеного договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України -якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Так як, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач за відповідним актом приймання-передачі повернув позивачеві об'єкт оренди, то вимоги останнього щодо стягнення з ТОВ неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009 р. ґрунтуються на чинному законодавстві України та умовах укладеного договору.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок неустойки в сумі 2011 грн. 45 коп. за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009 р. колегія суддів вважає невірним виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що незважаючи на припинення дії договору оренди ТОВ продовжував сплачувати орендну плату відповідно до виставлених Фондом рахунків в повному обсязі та сплатив орендну плату за вересень 2008 р. в сумі 297 грн. 56 коп., за жовтень 2008 р. в сумі 302 грн. 19 коп., за листопад 2008 р. в сумі 307 грн. 33 коп., за грудень 2008 р. в сумі 311 грн. 94 коп. та за січень 2009 р. в сумі 318 грн. 56 коп.
Оскільки, як зазначалося вище, ТОВ повинний сплатити Фонду неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009 р., то відповідач повинний сплатити позивачеві за користування об'єктом оренди:
за жовтень 2008 р. не 302 грн. 19 коп., а у розмірі подвійної плати в сумі 604 грн. 38 коп.;
за листопад 2008 р. не 307 грн. 33 коп., а у розмірі подвійної плати в сумі 614 грн. 66 коп.;
за грудень 2008 р. не 311 грн. 94 коп., а у розмірі подвійної плати в сумі 623 грн. 88 коп.
Розмір орендної плати за січень 2009 р. складає 318 грн. 56 коп. на місяць, тобто 9 грн. 65 коп. за один день (318.56 : 31 = 9.65), тому за 12 днів січня розмір подвійної плати складає 231 грн. 60 коп. (9.65 х 12 х 2 = 231.6).
Розмір орендної плати за вересень 2008 р. складає 297 грн. 56 коп. на місяць, тобто 9 грн. 59 коп. за один день (297.56 : 31 = 9.59), тому за 5 днів (з 26 по 31 вересня 2008 року) розмір подвійної плати складає 95 грн. 90 коп. (9.59 х 5 х 2 = 95.9)
Так як, орендна плата відповідачем в однократному розмірі за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009 р. сплачена повністю, то розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: за 5 днів вересня 2008 р. -47 грн. 95 коп., за жовтень 2008 р. -302 грн. 19 коп., за листопад 2008 р. -307 грн. 33 коп., за грудень 2008 р. -311 грн. 94 коп. та за 12 днів січня 2009 р. -115 грн. 80 коп., а всього 1085 грн. 21 коп.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1085 грн. 21 коп. неустойки, в межах заявленого позову, за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009 р., а решта частина заявлених позовних вимог задоволена бути не може.
Також, з відповідача до державного бюджету України підлягає стягненню 102 грн. державного мита за розглянуті майнові позовні вимоги відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати і прийняти нове рішення, яким майнові вимоги Фонду задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області -задовольнити частково.
Пункт п'ятий резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2010 року у справі № 12-11-20/9-09-275 скасувати та викласти його в наступній редакції:
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сілайн ЛТД” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 26.09.2008 р. по 12.01.2009 р. в сумі 1085 грн. 21 коп., а також до державного бюджету України 102 грн. державного мита за розгляд майнових позовних вимог, а в решті частині позову -відмовити.
В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2010 року у справі № 12-11-20/9-09-275 залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: В.В. Шевченко
Суддя: В.В. Бєляновський
Суддя: М.А. Мирошниченко