донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.12.2010 р. справа №13/148д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алєєвої І.В.
суддів: Величко Н.Л. , Москальової І.В.
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від позивача: Романенко І.В. - за дов. від 05.10.2010р. б/н
від відповідача: Сизоненко В.С. - за дов. від 10.11.2010р. №064031
від 3 особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області:
від 21.06.2010р. по справі №13/148д/10 (суддя: Серкіз В.Г.)
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" м.Запоріжжя
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк»” м.Донецьк
3 особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Консорціум "Енергомашінжиніринг" м.Запоріжжя
про: визнання недійсним іпотечного договору №393/07Ііпот/08 від 01.08.2008р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк»” м.Донецьк, 3 особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Консорціум “Енергомашінжиніринг” м.Запоріжжя про визнання недійсним іпотечного договору №393/07Ііпот/08 від 01.08.2008р.
Рішенням від 21.06.2010р. по справі №13/148д/10 господарський суд Запорізької області (суддя: Серкіз В.Г.) у задоволенні позовних вимог -відмовив.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ч.3 ст.553, ст.524, ст.526, ст.1055 Цивільного кодексу України, ст.2, ст.47, ст.49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями), ст.5, ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями), п.1.5, п.2.3, п.5.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. №1429/10028 (зі змінами та доповненнями); тим, що згідно банківської ліцензії Національного банку України за №8 від 04.08.2009р., дозволу Національного банку України №8-1 від 04.08.2009р. та додатку до нього, дозволу №8-2 від 22.09.2009р. та додатку до нього відповідачу надано право здійснювати банківські операції; тим, що відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії; тим, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" м.Запоріжжя, з прийнятим рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2010р. у справі №13/148д/10 не погодився та подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.08.2010р. у справі №13/148д/10 було порушено апеляційне провадження.
Ухвалою від 01.10.2010р. Запорізький апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження у справі №13/148д/10 в зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" м.Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06.08.2010р. у справі №13/148д/10 (про порушення апеляційного провадження).
Ухвалою від 27.10.2010р. Вищий господарський суд України відмовив у прийнятті касаційної скарги ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" м.Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 06.08.2010р. у справі №13/148д/10, справу направлено для розгляду до Запорізького апеляційного господарського суду.
Супровідним листом від 23.11.2010р. в зв'язку з ліквідацією Запорізького апеляційного господарського суду, справу №13/148д/10 було направлено до Донецького апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.
Ухвалою від 02.12.2010р. Донецьким апеляційним господарським судом поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010р. у справі 13/148д/10.
Заявник апеляційної скарги в обгрунтування вимог про скасування рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010р. у справі №13/148д/10 посилається на те, що відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України, ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня; на те, що господарським судом першої інстанції невірно застосовано ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями), згідно якої валютні операції можуть здійснюватись, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний банк»” м.Донецьк, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що господарський суд першої інстанції згідно норм чинного законодавства дійшов вірного та обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог; на те, що судовою практикою підтверджена правомірність видачі банком кредиту в іноземній валюті, а також отримання відсотків за кредитом в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (інформаційний лист Національного банку України від 21.09.2010р. №18-312/4738-16275).
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За матеріалами справи, 01.08.2008р. між Закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний банк” (“Банк”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергомашінжиніринг” (“Позичальник”) укладено кредитний договір №392/071к/08, відповідно до умов якого, Банк на умовах цього договору, зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 343 000 доларів США, а Позичальник” зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредитом, повернути Банку кредит в повному обсязі, в порядку та у строки, обумовені цим договором.
01.08.2008р. між Закритим акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний банк” (“Іпотекодержатель”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” (“Іпотекодавець”) укладено іпотечний договір №393/07ІІпот/08, згідно якого Іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно загальною площею 3770,3кв.м., що розташоване на земельній ділянці площею 44329кв.м. за адресою: Автономна Республіка Крим, м.Саки, вул.Індустріальна, 8.
Відповідно до ч.2 ст.334 Господарського кодексу України банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківський операцій, і їх основними видами є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.
Згідно з ч.2 ст.345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно п.13.2 кредитного договору від 01.08.2008р. №392/071к/08 зміни та доповнення до кредитного договору оформлюються у письмовій формі додатковими угодами до цього договору або шляхом викладення цього договору у новій редакції. Всі додаткові угоди щодо внесення змін та доповнень до цього договору складають його невід'ємну частину.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ні чинним законодавством України , ні кредитним договором від 01.08.2008р. №392/071к/08 не передбачено обов'язковості нотаріального посвідчення кредитного договору.
В силу ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України.
Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями).
Відносини сторін відповідно до норм ч.1, ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, є валютною операцією у розумінні п.2 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями).
Статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ (зі змінами та доповненнями) визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями).
Пунктом 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. №1429/10028 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, який має банківську ліцензію Національного банку України та письмовий дозвіл на здійснення операцій за валютними цінностями.
Відповідачем в порядку ст.33, ст.34 ГПК України документально підтверджено наявність банківської ліцензії Національного банку України за №8 від 04.08.2009р., дозволу Національного банку України №8-1 від 04.08.2009р. та додатку до нього, дозволу №8-2 від 22.09.2009р. та додатку до нього на право здійснення банківських операцій за валютними цінностями.
Отже, Публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний банк»” м.Донецьк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За приписами ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однією з загальних засад цивільного законодавства, згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є свобода договору, тобто укладаючи кредитний договір, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, у тому числі умови щодо повернення кредитних коштів і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.
За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” констатовано, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.
За загальними принципами у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що зміст спірного договору не суперечить чинному законодавству.
При цьому судова колегія зазначає, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та недоведеними.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Посилання оскаржника на порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції при винесенні рішення від 21.06.2010р. по справі №13/148д/10 норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту судова колегія апеляційної інстанції не вбачає.
Результати апеляційного провадження у справі №13/148д/10 оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010р. по справі №13/148д/10 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод кольорових сплавів” м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010р. по справі №13/148д/10 - залишити без задоволення.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складено 09.12.2010р.