Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62
Іменем України
"07" грудня 2010р. Справа № 10/147
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг",
пр-т Науки, 41, оф. 442, м. Київ ,03028
Відповідач: Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
Предмет спору: про стягнення заборгованості 56708,25 грн.
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
позивач: Лісовал О.В., довіреність № б/н від 07.11.2010р., представник
відповідач: ОСОБА_1, паспорт, серія НК НОМЕР_2, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області, 01.08.96р.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Арис-Юг” подано позов до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості в сумі 51724,29 грн. та пені в сумі 4983,96 грн., а всього на загальну суму 56708,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договорів № 181, № 181/1, № 181/2 від 29.10.08р. та № 181/3 від 01.07.09р.
07.12.10р. в судовому засіданні представник позивача надав суду письмову заяву, згідно з якою просив суд стягнути з відповідача 43724,29 грн. суму основної заборгованості і судові витрати та заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 8000,00 грн. суми основної заборгованості, в зв"язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості. Суд прийняв заяву позивача до розгляду по суті та документ приєднав до матеріалів справи.
Відповідач проти суми основної заборгованості з урахуванням сплати не заперечував, але заперечував проти стягнення пені. Також відповідач в судовому засіданні підтвердив, що ним до подання позовної заяви будь-яких заяв про припинення договорів № 181 від 29.10.08р., № 181/1 від 29.10.08р., № 181/2 від 29.10.08р., № 181/3 від 01.07.09р. до позивача не надсилались.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -
01 липня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Карт” (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Юг” (повірений) був укладений договір доручення № 1/07, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов”язання від імені та за рахунок довірителя вчиняти за винагороду угоди з третіми особами щодо придбання останніми за рахунок пластикових карток „Арис” послуг по заправці автотранспорту та додаткових сервісних послуг автозаправних станцій за межами таможенної території України.
Відповідно до п. 7.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2003 року включно. Договір автоматично пролонгується кожний раз на один календарний рік , якщо не менше ніж за 10 днів до моменту закінчення його дії, жодна із сторін не заявить про необхідність його розірвання.
Листом від 29.11.10р. ТОВ „Арис-Карт” підтверджує факт пролонгації дії договору доручення № 1/07 від 01.07.03р. (а.с. 77).
04 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Балтія” (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Юг” (повірений) був укладений договір доручення № 04/01, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов”язання від імені та за рахунок довірителя вчиняти за винагороду угоди з третіми особами щодо придбання останніми за рахунок пластикових карток „Арис” послуг по заправці автотранспорту та додаткових сервісних послуг АЗС за межами таможенної території України.
Відповідно до п. 7.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року включно. Договір автоматично пролонгується кожний раз на один календарний рік , якщо не менше ніж за 10 днів до моменту закінчення його дії, жодна із сторін не заявить про необхідність його розірвання.
Листом від 29.11.10р. ТОВ „Арис-Балтія” підтверджує факт пролонгації дії договору доручення № 04/01 від 04.01.08р. (а.с. 78).
29 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Юг” та Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 були укладені договори № 181, 181/1 та 181/2, згідно яких позивач відповідно до договору доручення № 1/07 від 01.07.03р. та № 04/01 від 04.01.08р, від імені і за рахунок довірителя зобов”язується надавати послуги по заправці автотранспорту відповідача та надавати додаткові послуги на підставі пред”явлених відповідачем пластикових карток.
01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арис-Юг” та Суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений договір № 181/3, відповідно до якого позивач відповідно до договору доручення № 1/07 від 01.07.09р., від імені і за рахунок довірителя зобов”язується заключати договори по заправці автотранспорту відповідача дизельним паливом та наданні додаткових послуги на підставі пред”явлених відповідачем пластикових карток „АРИС” на території довірителя.
Відповідно до п. 1.2. Договорів, відповідач зобов”язується здійснити оплату позивачу за надані послуги.
Згідно з п. 2.3.3. Договорів, відповідач зобов”язаний приймати від позивача та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг, які є підтвердженням факту прийому відповідачем нафтопродуктів по пластиковим карткам „АRIS”. При отриманні рахунка-фактури від позивача відповідач зобов”язаний скріпити його своєю печаткою, підписати уповноваженою особою та на протязі 3-х днів з його отримання відправити його по факсу чи поштою позивачу в підтвердження того, що відповідач отримав вказаний рахунок-фактуру. Якщо відповідач не направив позивачу рахунок-фактуру у встановленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим відповідачем. При отриманні відповідачем від позивача рахунку-фактури і до нього реєстр, а також акт звірки взаєморозрахунків та за відсутності заявлених заперечень відповідача в письмовій формі на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки відповідача нафтопродуктами по пластиковій картці вважається підтвердженим. Відповідно, по закінченню 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими відповідачем без претензій до позивача і є належними доказами, які підтверджують факт заправки та погодження всіх суттєвих умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпустці нафтопродуктів.
Відповідно до п. 3.3. Договорів, строк, на протязі якого відповідач сплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, включаючи винагороду, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.
Згідно Протоколів № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам від 29.10.08р. до договору № 181 та № 181/2 від 29.10.08р., ціна палива та послуг для розрахунків за дійсним договором, при сплаті протягом 5 календарних днів з моменту пред”явлення рахунку, визначається на підставі діючої ціни на АЗС.
Відповідно до п. 2 Протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам від 29.10.08р. до договору № 181/1 від 29.10.08р., строк оплати: предоплата.
Згідно п. 2 Протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам від 01.07.09р. до договору № 181/3 від 01.07.09р., встановлений наступний строк оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами та додаткових послуг: кредитування 8 (вісім) календарних днів з моменту пред”явлення рахунку.
Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. Договорів № 181, 181/1 та № 181/2, договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2008 року. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.
Згідно п. п. 7.1., 7.2. Договору, договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.
Сторони в судовому засіданні підтвердили факт пролонгації вищезазначених договорів та чинність договорів у періоді, зазначеному у позові про стягнення заборгованості, що розглядається.
Згідно поданого позивачем позову, відповідачу були надані послуги по заправці його автотранспорту дизельним паливом на АЗС у кількості 110540 літрів на загальну суму 508208,12 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг та звірки взаємних рахунків в матеріалах справи ( а.с. 26-40).
Відповідач за надані послуги до подання позову до суду розрахувався частково в сумі 456483,83 грн. Таким чином на момент подання позову до суду, відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 51724,29 грн. ., що визнається відповідачем.
07.12.10р. в судовому засіданні представник позивача надав суду письмову заяву, згідно з якою просив суд стягнути з відповідача 43724,29 грн. суму основної заборгованості і судові витрати та заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 8000,00 грн. суми основної заборгованості, в зв"язку із сплатою відповідачем зазначеної заборгованості. Крім того, відповідач в судовому засіданні надав оригінал на огляд та копію квитанції від 07.12.10р. про сплату позивачу ще 2000 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських квитанцій в матеріалах справи ( а.с. 63, 64, 106, 107).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем після порушення провадження у справі частково погашена основна заборгованість в сумі 10000,00 грн., суд доходить висновку про припинення провадження у справі за відсутності предмету спору в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського -процесуального кодексу України.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 41724,29 грн .
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до п. 4.2. Договорів № 181 від 29.10.08р., № 181/1 від 29.10.08р., № 181/2 від 29.10.08р., № 181/3 від 01.07.09р., при порушенні строку чи умов сплати, передбачених договорами або протоколами узгодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4983,96 грн. згідно розрахунку пені (а.с. 3,4) за період з 06.03.10р. по 06.09.10р.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заборгованість перед позивачем виникла у відповідача 28.01.2010р.: рахунок-фактура СФ-62276 від 28.01.10р. на суму 15064,70 грн.( а.с.80) оплачений відповідачем частково, в сумі 12747,81 грн., що підтверджується матеріалами справи ( а.с.89-105) та визнається в судовому засіданні відповідачем, зазначений рахунок-фактура отриманий відповідачем згідно акту прийому-передачі наданих послуг та звірки взаємних рахунків від 31.01.10р.( а.с.39), а тому, прострочена заборгованість в сумі 2316,89 грн. виникла за умовами договору - 09.02.10р. Інша заборгованість виникла у лютому м-ці 2010р. на підставі рахунків-фактур (а.с.81-88), отриманих відповідачем згідно акту прийому-передачі наданих послуг та звірки взаємних рахунків від 28.02.2010р., про що зазначено в цих актах, а тому, прострочка виникла з 10.03.10р. Перевіривши розрахунки позивача ( а.с.3-4), вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог щодо періоду стягнення пені ( з 06.03.10р. по 06.09.10р. ), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, а саме за прострочення оплати заборгованості в сумі 2316,89 грн. за період з 06.03.10р. по 10.03.10р. в сумі 6,50 грн. та за прострочення оплати заборгованості в сумі 51724,29 грн. за період з 10.03.10р. по 06.09.10р. в сумі 4867,76 грн., а всього у сумі в сумі 4874,26 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідач частково сплатив борг в сумі 10000 грн. після порушення провадження у справі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача держмито в сумі 565,99 грн. та 235,55грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 10000,00грн. підлягає припиненню.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, р/р 26000060137281 в ПриватБанк, МФО 353586, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"(пр-т Науки, 41, оф. 442, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 31745725, п/р 260063257001 в ВАТ «Агрокомбанк», м. Київ, МФО 322302) заборгованість в сумі 41724,29 грн., пені в сумі 4874,26 грн., 565,99 грн. державного мита, 235,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В інший частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.Г. Мурашко
09.12.10