30 листопада 2010 року Справа №09/2150
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача -Петровський Д.О. за довіреністю, відповідача -Мартиненко О.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", м. Миколаїв до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Тальнівський комбінат хлібопродуктів", м. Тальне Черкаської області про стягнення 118919,97 грн., -
Подано позов, у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 11, 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 118919,97 грн., а саме: 14258,80 грн. три проценти річних, 104661,17 грн. втрат від інфляції, у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань за період з 01 квітня 2009 року по 15 жовтня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- рішенням господарського суду Черкаської області від 13.02.2007 року у справі №04/506 задоволені повністю позовні вимоги ТОВ СП «НІБУЛОН»до ДП «Тальнівський КХП», з останнього стягнуто на користь ТОВ СП «НІБУЛОН»1 035 210 кг ячменю;
- вказаним рішенням господарського суду підтверджено наявність зобов'язань між сторонами, які виникли із договору про надання послуг по прийманню, сушці, зберіганню, відпуску зернових культур та продуктів переробки від 07.06.2006 року №15юр/з, в тому числі, зобов'язання повернути ТОВ СП «НІБУЛОН»1035280 кг ячменю;
- згідно довідки ДП «Тальнівський КХП»від 20.02.2007 року №31 на момент вступу в силу рішення господарського суду у справі №04/506 ячменю в кількості 1035280 кг в наявності не було, тому ДП «Тальнівський КХП»не заперечувало щодо зміни способу виконання рішення господарського суду у справі №04/506;
- ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.03.2007 року у цій же справі №04/506 змінено спосіб та порядок виконання рішення, а саме: замість стягнення 1 035 210 кг ячменю, стягнуто його вартість в сумі 656902,84 грн.;
- ухвалою господарського суду від 06.03.2007 року у справі №04/506 встановлений юридичний факт -неможливість виконання рішення суду внаслідок відсутності у відповідача ячменю; за результатами встановлення цього юридичного факту господарським судом змінено майнове зобов'язання на грошове зобов'язання, яке відповідачем виконано частково;
- наявність саме грошового зобов'язання підтверджено постановою Вищого господарського суду України (ВГСУ) від 29.09.2010 року у справі 07-13/1126, якою підтверджений факт настання для ДП «Тальнівський КХП»з 17.03.2007 року грошового зобов'язання та застосування ст.625 ЦК України у зв'язку з його простроченням;
- постановою ВГСУ від 29.09.2010 року скасовано судове рішення першої інстанції та стягнуто з ДП «Тальнівський КХП»на користь ТОВ СП «НІБУЛОН»288439,39 грн. втрат від інфляції за період з березня 2007 року по лютий 2009 року та 40639,95% три проценти річних за період з 17.03.2007 року по 01 квітня 2009 року, всього: 329079,34 грн.;
- відповідач продовжує ігнорувати рішення судів та зобов'язання погасити заборгованість, яка з 01.04.2009 року становила 945982,18 грн., у тому числі: 288439,39 грн. втрат від інфляції, 40639,95 грн. три проценти річних, 616902,84 грн. основного зобов'язання;
- з 01.04.2009 року відповідачем частково здійснено погашення зобов'язань, а саме: 13.10.2009 -50000,00 грн., 02.11.2009 -50000,00 грн., 27.11.2009 -50000,00 грн., 18.12.2009 -100000,00 грн., 13.01.2010 -50000,00 грн. Всього погашено 340000,00 грн. з урахуванням погашення 29.01.2009 року та 27.02.2009 року;
- сума втрат від інфляції нарахована на суму сплаченого 13.10.09 становить 1515,15 грн.; на суму сплаченого 02.11.09 -1978,79 грн.; на суму сплаченого 27.11.09 -2550,56 грн. на суму сплаченого 18.12.09 -6047,01 грн.; на суму сплаченого 13.01.10 -3023,51 грн.; сума втрат від інфляції за період прострочення з 01.04.09 по 15.10.10 нарахована на суму залишку боргу в сумі 645982,18 грн. становить 89546,15 грн., відповідно, загальні втрати становлять 104661,17 грн.;
- сума трьох процентів річних від суми боргу без інфляції з врахуванням часткового погашення за період з 01.04.09 по 15.10.10 становить 14258,80 грн.
У письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, відповідач просить відмовити у позові повністю, мотивуючи наступним:
- статтею 174 Господарського кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав виникнення господарських зобов'язань;
- зміна способу виконання рішення суду не є підставою виникнення господарського зобов'язання, тому зобов'язання в силу підстав, на які вказує позивач, не є грошовим, що унеможливлює застосування до відповідача відповідальності (санкцій) за невиконання грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України;
- посилаючись на ухвалу суду у справі №04/506 про зміну способу виконання рішення, як на юридичний факт (неможливість виконання рішення суду), тобто ненастання певної події, позивач не вказує відповідно до ч. 6 ст. 11 ЦК України, на підставі якого акту цивільного законодавства або договору встановлено підставою виникнення цивільних прав та обов'язків факт неможливості виконання рішення суду;
- ст. 121 ГПК України не передбачає нового зобов'язання, а лише встановлює процесуальний порядок зміни способу виконання рішення суду, тобто зміну форми вже існуючого зобов'язання, що не призводить до зміни або виникнення нового за своєю суттю правовідношення;
- в провадженні суду знаходиться справа №01-14-05-08/4129 про банкрутство відповідача, у якій накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
- відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- введення процедури розпорядження майном відповідача та накладення мораторію на задоволення вимог кредиторів зробило неможливим погашення заборгованості перед позивачем, що виникло на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 13.02.2007 року;
- рішення господарського суду Черкаської області від 13.02.2007 року у справі №04/506 підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»та здійснюється державним виконавцем в результаті проведення виконавчих дій;
- враховуючи різне застосування Вищим господарським судом України норм матеріального права, відповідачем подано заяву про перегляд Верховним судом постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року у справі №07-13/1126, на яку посилається позивач;
- посилаючись на судову практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, Пілотне рішення у справі «Юрій Максимович Іванов проти України»від 15 жовтня 2009 року, відповідач зазначив, що тягар виконання судового рішення покладається на органи влади, яким слід використовувати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції;
- розрахунок позовних вимог вважає неправильним, при цьому зазначив, що це не означає визнання відповідачем позовних вимог.
Розглянувши відзив відповідача, спростовуючи його доводи, у письмових поясненнях позивач посилається на наступне:
- передбачені ст. 625 ЦК України наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати трьох процентів річних не є неустойкою, не є мірою відповідальності, як розуміє це відповідач, а являється платою за безпідставне користування чужими грошовими коштами, а інфляційні -є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв'язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу, що підтверджується судовою практикою;
- посилання відповідача на те, що на даний час між сторонами припинені зобов'язання у зв'язку з порушенням виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки умови (випадки) припинення цивільних зобов'язань передбачені главою 50 ЦК України, окрім того, Закон України «Про виконавче провадження»також не містить посилань про припинення цивільних зобов'язань при порушенні виконавчого провадження; вказане відповідає судовому правозастосуванню в усіх судах України та підтверджується судовою практикою Верховного Суду України;
- правомірність правових вимог позивача підтверджується практикою Верховного Суду України у аналогічних спорах.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позовні вимоги, розрахунок позовних вимог вважав вірним; доказував, що юридичним фактом для застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, є невиконання відповідачем рішення суду у справі №04/506, своєю ухвалою суд на підставі ст. 121 ГПК України змінив правовідношення з майнового на грошове, тому у позивача є право на застосування до відповідача правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, які не є санкціями; у справі про банкрутство відповідача дані вимоги не заявлені, оскільки зобов'язання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача;
- представник відповідача заперечив проти позову, дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього, стверджував, що правові позиції ВГСУ у аналогічних спорах, інші, тому відповідач звернувся із заявою про перегляд судового рішення за винятковими обставинами.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.02.2007р. у справі №04/506 господарський суд встановив факт невиконання дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Тальнівський комбінат хлібопродуктів»(далі -ДП «Тальнівський КХП», відповідач) зобов'язання щодо передачі товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН»(далі вживається -ТОВ СП «НІБУЛОН», позивач) 1035280 кг ячменю вартістю 656902,84 грн., яке виникло з укладеного між цими особами договору про надання послуг з приймання, сушки, зберігання, відпуску зернових культур та продуктів переробки від 07.09.2006 року №15 юр/з. Цим же рішенням господарський суд Черкаської області задовольнив повністю позов ТОВ СП «НІБУЛОН»до ДП «Тальнівський КХП»та стягнув з відповідача на користь позивача 1035210 кг ячменю вартістю 656902,84 грн., 6569,03 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 06.03.2007 року у справі №04/506 господарський суд Черкаської області, встановивши факт неможливості виконання ДП «Тальнівський КХП»рішення господарського суду Черкаської області від 13.02.2007р. у справі №04/506 через відсутність стягнутого ячменю, врахувавши згоду боржника на зміну способу виконання судового рішення, змінив спосіб його виконання і замість стягнення 1035210 кг ячменю стягнув з боржника на користь стягувача 656902,84 грн. вартості цього ячменю, а також судові витрати.
29 січня 2009 року та 27 лютого 2009 року ДП «Тальнівський КХП»перерахувало ТОВ СП «НІБУЛОН»на його рахунок в установі банку по 20000,00 грн. боргу, а всього: 40000,00 грн. заборгованості.
Несплату ДП «Тальнівський КХП»присуджених до стягнення з нього за ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.03.2007року у справі №04/506 сум: 656902,84 грн. вартості ячменю, 6569,03 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього: 663589,87грн. ТОВ СП «НІБУЛОН»розцінило як прострочення грошового зобов'язання, починаючи з 17.03.2007року. Тому на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) нарахувало з вказаних сум ДП «Тальнівський КХП»до сплати 288439,39 грн. інфляційних втрат за період з березня 2007 р. по лютий 2009р. і 40639,95 грн. - три проценти річних за період з 17.03.2007 по 01.04.2009, за стягненням яких звернулося з позовом до господарського суду Черкаської області.
Господарським судом Черкаської області розглянута справа 07-13/1126 за позовом ТОВ СП «НІБУЛОН»до ДП «Тальнівський КХП»про стягнення 288439,39 грн. інфляційних втрат за період з березня 2007 р. по лютий 2009р. і 40639,95 грн. - три проценти річних за період з 17.03.2007 по 01.04.2009. Справа розглядалась неодноразово. Постановою ВГСУ від 29 вересня 2010 року у справі 07-13/1126 скасоване рішення господарського суду Черкаської області від 28.05.2010 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; з ДП «Тальнівський КХП»на користь ТОВ СП «НІБУЛОН»стягнуто 288439,39 грн. інфляційних втрат та 40639,95 грн. трьох процентів річних.
У період з 13 жовтня 2009 по 15 жовтня 2010 платіжними дорученнями відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача 300000,00 грн. з призначенням платежу: «погашення кредиторської заборгованості згідно листа №49/1-3-6 від 09.01.09», а саме: від 13.10.2009 №282 -50000,00 грн.; від 02.11.2009 №322 -50000,00 грн.; від 27.11.2009 №393 -50000,00 грн.; від 18.12.2009 №437 -100000,00 грн.; від 13.01.2010 №13 -50000,00 грн. Всього із 656902,84 грн. вартості ячменю, погашено 340000,00 грн., враховуючи платежі 29.01.2009 року та 27.02.2009 року.
Ухвалою арбітражного суду Черкаської області від 24.11.2000р. була порушена справа №08/4129 про банкрутство ДП «Тальнівський КХП», введено процедуру розпорядження майном боржника і мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Останні рішення у справі про банкрутство відповідача, номер якої на даний час 10-01-14-05-08/4129, свідчать про те, що процедура розпорядження майном і мораторій тривають по цей час.
Зокрема, у справі про банкрутство відповідача є такі рішення:
- ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 січня 2010 року розглянуті клопотання голови комітету кредиторів про припинення повноважень органів управління боржника, клопотання ДАК «Хліб України»про залучення до участі у справі Кабінет Міністрів України, як власника та органу управління ДП. За наслідками розгляду цих клопотань ухвалою господарського суду від 19 січня 2010 року у клопотанні ДАК «Хліб України»відмовлено; клопотання про припинення повноважень органів управління боржника задоволено. Постановою ВГСУ від 23 червня 2010 року скасовані постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.03.2010 та ухвала господарського суду Черкаської області від 19.01.2010 у справі №01-14-05-08/4129, справа передана на розгляд до господарського суду Черкаської області, яка скерована на розгляд іншому судді;
- ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 квітня 2010 року задоволено клопотання розпорядника майна, продовжено строк процедури розпорядження майном та продовжено повноваження розпорядника майном боржника, арбітражного керуючого Мартиненка О.В. на шість місяців.
Розглянувши доводи сторін, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є стягнення на підставі ст.625 ЦК України з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.
Прострочену суму боргу 663589,87 грн. позивач визначив згідно ухвали господарського суду від 06.03.2007 року у справі №04/506 про зміну способу та порядку виконання рішення суду, якою господарський суд Черкаської області, встановивши факт неможливості виконання ДП «Тальнівський КХП»рішення господарського суду Черкаської області від 13.02.2007р. у справі №04/506 через відсутність стягнутого ячменю, змінив спосіб його виконання і замість стягнення 1035210 кг ячменю стягнув з боржника на користь стягувача 656902,84 грн. вартості цього ячменю, а також судові витрати. Початок прострочення виконання грошового зобов'язання позивач визначив наступною датою після закінчення строку оскарження ухвали господарського суду від 06.03.2007 року про зміну способу виконання рішення господарського суду.
Статтею 625 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу нарахування, заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, якою передбачено: «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом». Зазначена норма міститься в главі 51 ЦК України, якою врегульовані правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сторони у справі являються суб'єктами господарювання, господарськими організаціями: позивач -товариством з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарським підприємством, відповідач - дочірнім підприємством державної акціонерної компанії. Відносини між ними, пов'язані з їх господарською діяльністю, отже є господарськими, які за своїм змістом є майново-господарськими зобов'язаннями.
Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (далі -ГК України).
Відповідач є дочірнім підприємством державного корпоратизованого підприємства, особливості діяльності яких визначаються ГК України та іншими законами (ст.72, 74 ГК України).
Статут ДАК „Хліб України”(Компанія), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 року №240. Згідно зі Статутом Засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами Компанії є: держава в особі Кабінету Міністрів України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій Компанії та в особі Фонду державного майна - після передачі йому акцій Компанії, визначених для продажу згідно з прийнятим в установленому порядку рішенням про їх приватизацію; юридичні особи різних форм власності та фізичні особи, що набули права власності на акції Компанії у процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.
З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Черкаської області відносно відповідача з 24.11.2000р. розглядається справа про його банкрутство №10-01-14-05-08/4129 (процедура розпорядження майном боржника і мораторій на задоволення вимог кредиторів).
Отже при вирішенні цього спору підлягають врахуванню вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та рішення суду у справі про банкрутство відповідача. Зокрема, суд враховує, що згідно ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Стаття 174 ГК України визначає підстави виникнення господарських зобов'язань і встановлює, що господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Майново-господарськими зобов'язаннями ст. 175 ГК України визнає цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що підставою виникнення господарських зобов'язань між ДП «Тальнівський КХП»і ТОВ СП «НІБУЛОН»є господарський договір про надання послуг з приймання, сушки, зберігання, відпуску зернових культур та продуктів переробки від 07.09.2006р. №15 юр/з.
Згідно умов договору ТОВ СП «НІБУЛОН»(замовник) здає зерно, а ДП «Тальнівський КХП»(виконавець) надає послуги по прийманню зерна, сушінню, очистці, зберіганню та навантаженню на залізничний або автомобільний транспорт. Зі зберігання виконавець передає зерно за належно оформленою вимогою замовника.
Таким чином, виходячи з предмету договору, на підставі якого виникли господарські зобов'язання між сторонами, цей договір є договором у сфері відносин на ринку зерна в Україні.
Державна політика щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України врегульовано спеціальним Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні»від 4 липня 2002 року № 37-IV, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено -ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні».
Згідно ст. 1 п.10 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Виходячи зі змісту договірних зобов'язань ТОВ СП «НІБУЛОН»(позивач) та ДП «Тальнівський КХП»(відповідач) вони являються суб'єктами ринку зерна (ст.5 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»).
Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню (ст.9 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»).
За правовою природою господарський договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання між позивачем та відповідачем, суд вважає договором складського зберігання зерна.
Відповідно до ст.26 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення (ст.27 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»).
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
З вищенаведених матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо повернення зерна ячменю зі зберігання на вимогу замовника (позивач у справі). Згідно ст.35 ГПК України даний факт не підлягає доказуванню, оскільки рішенням господарського суду у справі №04/506, яке набрало законної сили, з ДП «Тальнівський КХП»на користь ТОВ СП «НІБУЛОН»стягнуто 1035210 кг ячменю вартістю 656902,84 грн.
Таким чином, перед позивачем у відповідача не існувало договірного грошового зобов'язання, за несвоєчасне виконання якого настає передбачена ст.625 ЦК України відповідальність.
Господарським судом Черкаської області 06.03.2007 року здійснено зміну способу виконання прийнятого ним рішення від 13.02.2007р. у справі №04/506.
Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Зі змісту ухвали господарського суду Черкаської області від 06.03.2007 року у справі №04/506 про зміну способу виконання рішення суду від 13.02.2007 року вбачається, що державною виконавчою службою виконується рішення господарського суду від 13.02.2007 року. Зміна способу і порядку виконання рішення не є підставою для закінчення виконавчого провадження (ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, внаслідок зміни способу та порядку виконання судового рішення змінилася форма виконання судового рішення. Виходячи з встановлених ст.193 ГК України умов виконання господарських зобов'язань, ст.216 ГК України принципу виконання зобов'язання в натурі, при зміні способу та порядку виконання судового рішення не змінилися господарські зобов'язання ДП Тальнівський КХП»(відповідач) перед ТОВ СП «НІБУЛОН»(позивач), що виникли з договору про надання послуг з приймання, сушки, зберігання, відпуску зернових культур та продуктів переробки від 07.09.2006р. №15 юр/з.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що юридичним фактом для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, є невиконання відповідачем рішення суду у справі №04/506, а своєю ухвалою суд на підставі ст. 121 ГПК України змінив правовідношення з майнового на грошове, і вважає, що зміна способу та порядку виконання судового рішення, не є зміною правовідношення.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання відповідачем ухвали господарського суду Черкаської області від 06.03.2007 року про зміну способу виконання рішення суду у справі №04/506, не є порушенням зобов'язання в розумінні ст.610 ЦК України. Отже, за вищевикладених обставин є безпідставним застосування, встановленої ст.625 ЦК України, відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Позивач здійснив нарахування інфляційних втрат на суму сплаченого, що не відповідає змісту ст.625 ЦК України, на яку він посилається, як на правову підставу своїх вимог.
Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому суд відмовляє у позові повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити у позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Суддя Н.М.Курченко
Повне рішення складено 06 грудня 2010 року.