73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
30.11.2010 Справа № 7/191-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Таврія-Фінанси", м.Херсон
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон
про визнання договору оренди продовженим
за участю
представників сторін:
від позивача - Клименко В.О., директор, протокол №27 від 23.07.2002р.
від відповідача - Маляренко А.О., провідн. спеціаліст, дов. №21 від 10.08.2010р.
Сутність справи: Позивач (ЗАТ "Таврія-Фінанси", м.Херсон, код ЄДРПОУ 23132329) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати продовженим на той самий строк і на тих самих умовах укладений з відповідачем ( Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон, код ЄДРПОУ 21295778) договір оренди державного майна №233-25-065 від 15.03.2005р.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що користується об'єктом оренди протягом значного періоду часу; своєчасно сплачує встановлену умовами договору орендну плату; використовує орендоване майно за призначенням та своєчасно здійснює поточний та інший види ремонтів орендованих приміщень.
У пункті 10.4 договору сторони досягли домовленості щодо того, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його "чинності" протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Строк дії договору згідно розд. 5 встановлений сторонами до 15.11.2010р.
09 вересня 2010р. позивач, як орендар, який належно виконує свої договірні зобов'язання, одержав від відповідача лист з пропозицією продовження договору оренди на новий строк, який не перевищує двох років.
15 вересня за вих.№37 позивач направив відповідачу лист, в якому прийняв пропозицію про продовження укладеного договору на два роки, в зв'язку з чим строк дії цього договору є поновленим.
15.10.2010р. позивачем був одержаний від відповідача лист №11-03-03145 з вимогою звільнення орендованого приміщення у зв'язку з одержанням від бюджетної організації заявки на оренду нерухомого майна, що позивач розцінює як розірвання договору в односторонньому порядку, що протирічить як умовам укладеного між сторонами договору, так і вимогам чинного законодавства.
Позов обгрунтований правовими нормами ч.1 ст.6, ч.3 чт.17, ч.1 ст.28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приписами статей 188, 193, 199, 291 ГК України.
Відповідач у наданому суду письмовому відзиві позов не визнає, зважаючи на закінчення строку дії договору і небажання орендодавця продовжувати з орендарем договірні відносини і письмове повідомлення про це орендаря у передбачений п.10.4 додаткового договору строк; наявності заявки на оренду об'єкта від бюджетної установи.
Таким чином, в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, договір оренди припинився.
Зазначає, що будучи уповноваженим органом, з врахуванням вимог статей 316, 317, 319 ЦК України вправі на власний розсуд розпоряджатися своїм майном та вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
На підставі укладеного між сторонами договору оренди державного майна від 15.03.2005р. №233-25-065 відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування державне майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 102, 6 кв.м., розташовані на другому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: м.Херсон, вул.Комкова, 76-а під розміщення офісу для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. (а.с.9-11)
У пункті 10.1 цього договору сторони встановили строк його дії з 15.03.2005р. по 15.02.2006р.
Передача майна в оренду відбулась на підставі складеного між сторонами та балансоутримувачем акту приймання-передачі державного майна від 15.03.2005р. (а.с.12)
17 грудня 2007р. між сторонами був укладений додатковий договір №2 "Про внесення змін до договору оренди державного майна від 15.03.2006р. №233-25-065", на підставі якого розділ 10 договору був змінений і викладений у новій редакції, а також поновлено дію договору оренди з 15.12.2007р. до 15.11.2010р. (а.с.13-15)
У пунктах 10.3 та 10.4 договору №2 між сторонами було досягнуто домовленість щодо того, що зміна умов або розірвання договору у одностороньому порядку не допускається. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його "чинності" протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності договору та за умови внесення орендарем протягом місяця після підписання додаткового договору завдатку в розмірі орендної плати за три місяці оренди, який розраховується у порядку, встановленому у пункті 3.8 цього договору.
09 вересня 2010р. відповідач направив позивачу лист №11-03-02717 з пропозицією продовження договору оренди, як "орендарю, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, і має право на продовження договору на новий строк, але не більше ніж два роки". (а.с.16)
Листом від 15.09.2010р. за вих.№37, який згідно відмітки у нижньому лівому куті одержаний регіональним відділенням 17.09.2010р., позивач повідомив відповідача про продовження договору оренди на два роки (а.с.17)
15.10.2010р. відповідач направив позивачу лист №11-03-03145 з вимогою повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, який встановлений до 15.11.2010р. (а.с.18)
Позивач вважає, що між сторонами досягнуто домовленості щодо продовження строку дії договору, яку відповідач намагається в одностороньому порядку змінити, що було підставою для звернення з позовом, вирішення якого є предметом даного спору.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм належну оцінку, суд визнав позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, врахувавши наступне.
Спеціальним законом, що регулює відносини, пов'язані з орендою державного майна, є Закон України "Про оренду державного майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992р. із змінами і доповненнями (далі Закон №2269).
За приписами ч.1 ст.5 орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Частиною 3 Закону №2269 встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.
У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
З наданих у справу належних доказів підтверджено, що позивач , будучи орендарем, протягом тривалого часу орендує нерухоме майно і належно виконує договірні зобов'язання, отже, виходячи з приписів вищенаведеної правової норми, має переважне право на продовження договору.
Відповідач у передбачений Законом спосіб та строк (за три місяці до до закінчення договору оренди) не повідомив орендаря про необхідність використання об'єкта оренди для власних потреб, навпаки, звернувся з пропозицією продовження договірних відносин з позивачем як з орендарем, який належно виконував договірні зобов'язання, яка останім була прийнята.
Частиною 1 ст.640 ЦК України встановлено загальні правила щодо визначення моменту, з якого договір вважається укладеним: договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Таким чином, у вересні 2010р. сторони за угодою досягли двостороньої згоди щодо її продовження.
Суд зауважує на тому, що відповідач, звертаючись до позивача з листом від 15.10.10.№11-03-03145, безпідставно заперечує свої ж доводи та норми права, на які посилався у направленому позивачу у вересні 2009р. листі з пропозицією продовження договірних правовідносин, посилаючись при цьому на одну й ту саму правову норму (ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010р.) як на підставу для продовження договору, і пізніше, як на підставу, за наявності якої продовження договірних відносин є неможливим.
Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010р." встановлено, що у 2010р. передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам.
Натомість відповідачем не взято до уваги приписи частин 4, 5 цієї статті, відповідно до яких орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.
Оскільки орендні відносини між сторонами існували, наданими доказами підтверджений факт належного виконання орендарем своїх договірних обов'язків, - питання продовження договору сторони мали вирішувати і вирішили у порядку, передбаченому частинами 4, 5 ст.72 вищеназваного Закону.
Приймаючи рішення, суд обгрунтовував його мотиви, виходячи з наданих сторонами належних доказів, які мають зв'язок із фактами, що підлягали установленню відповідно до положень статей 32, 33, 34 ГПК України.
В зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідач жодним з належних доказів не довів факту подачі заяви бюджетної установи на оренду нерухомого майна, яке є предметом оренди укладеного між сторонами договору.
За викладених обставин суд задовольняє позов і визнає укладений між сторонами договір продовженим на той самий строк.
Щодо його умов, то відповідно до положень статей 627 та 628 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, отже визначають їх на свій розсуд.
Витрати по оплати державного мита, а також 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
Визнати укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон, та закритим акціонерним товариством "Таврія-Фінанси", м.Херсон, договір оренди державного майна №233-25-065 від 15.03.2005р. продовженим на той самий строк.
2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, м.Херсон, пр.Ушакова, 47, код ЄДРПОУ 21295778, р.рахунки невідомі, на користь Закритого акціонерного товариства "Таврія-Фінанси", м.Херсон, вул.Комкова, 76-а, код ЄДРПОУ 23132329, р.рахунки невідомі, витрати по сплаті державного мита в сумі 85грн. та 236грн. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.О. Задорожна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
09.12.2010р.