Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" грудня 2010 р. Справа № 57/209-10
вх. № 9767/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Головчанський Д.О., дов. від 11.10.2010р.
Представник відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Лозівський спортивно-техничний клуб Харківського обласного товариства сприяння обороні України, м. Лозова
до Управління праці та соціального захисту населення в Лозівський районній держадміністації, м. Лозова
про стягнення 54551,50 грн.
Позивач - Лозівський спортивно-техничний клуб Харківського обласного товариства сприяння обороні України, м. Лозова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення в Лозівський районній держадміністації, м. Лозова, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оплати експлуатаційних витрат №15/1 від 02.01.2009 року, у загальній сумі 54551,50 грн., з яких 18947,50 грн. - основна заборгованість, 35604,00 грн. - неустойка. Також, просить судові витрати по оплаті державного мита, та витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2010 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23 листопада 2010 року об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2010 року розгляд справи відкладено на 06 грудня 2010 року об 11:00 год.
У призначеному судовому засіданні 06 грудня 2010 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, , місцезнаходження відповідача - 64602, Харківська обл.., м. Лозова, вул.. Володарського, 2 саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, які отримано представником відповідача, про що свідчить поштове повідомлення (а.с 21).
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач - Управління праці та соціального захисту населення в Лозівський районній держадміністації належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
02.01.2009 року між Лозівським спортивно-технічним клубом Харківського обласного товариства сприяння обороні України (далі - позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №15 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 412,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Володарського - 2 на 3 пов., 3-х поверхової будівлі.
Факт передачі майна в оренду, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 02.01.2009р., підписаним обома сторонами.
Відповідно до п.2.3.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно до 5-го числа поточного місяця вносити орендну плату та плату за експлуатаційні витрати.
Згідно з п.3.1 договору відповідач вносить не пізніше 5-го числа поточного місяця позивачу орендну плату у розмірі 2225,25грн.
Відповідно до п.5.1 договору оренди сторонами встановлено, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.10.2009р. листом №45 попередив відповідача, що у зв'язку з наявністю у нього заборгованості, договір пролонгованим не буде, тому з 01.01.2010р. необхідно буде звільнити приміщення та повернути його орендодавцю.
Відповідач отримав зазначений лист 19.10.2009р., під підпис.
Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
Таким чином, договір оренди №15 від 02.01.2009 року припинив свою дію 31.12.2009р., у зв'язку з закінченням строку його дії .
Як вбачається з матеріалів справи, нового договору або нових додаткових угод до нього на орендоване за договором приміщення сторонами укладено не було.
Вищезазначені факти встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 16 березня 2010 року по справі № 61/33-10 за позовом Лозівського спортивно-техничного клубу Харківського обласного товариства сприяння обороні України, м. Лозова до Управління праці та соціального захисту населення в Лозівський районній держадміністації, м. Лозова про стягнення 19252,50 грн., яке набрало законної сили.
Також рішенням господарського суду Харківської області від 16 березня 2010 року по справі № 61/33-10 зобюовязано відповідача Управління праці та соціального захисту населення Лозівської районної державної адміністації звільнити приміщення та повернути майно передане в оренду відповідно договору №15 від 02.01.2009р.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
Статтею 785 Цивільного Кодексу встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду.
Проте, відповідач, після припинення дії договору (31.12.2009 року) не повернув орендодавцю (позивачу) орендоване майно. Як зазначає позивач у позовній заяві на час подання позовної заяви до суду відповідач продовжує користуватися орендованим майном. Документів, що спростовують викладене у позові, зокрема акту прийому-передачі орендованого майна відповідачем не надано.
Наведене свідчить про порушення відповідачем ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідальність за таке порушення встановлена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України , яка встановлює , що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення річчі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 35604,00 грн. у розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення об'єкту оренди з березня 2010 року по жовтень 2010 року (включно).
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вказані обставини, вищезазначені норми чинного законодавства, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату неустойки за користування річчю за час прострочення повернення об'єкта оренди у сумі 35604,00 грн. та документів, що спростовували викладене у позові, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в суді , суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення у сумі 35604,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд (постанова ВГСУ по справі № 10/60 від 18.06.2008 року).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 18947,50 грн. заборгованості по оплаті експлуатаційних витрат за договором № 15/1 від 02.01.2009 року суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.
02 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 15/1 на оплату експлуатацію витрат на утримання нежитлового приміщення, зі змісту якого вбачається, що він укладений, для узгодження між сторонами договору оренди № 15 від 02.01.2010 року правовідносин щодо оплати експлуатаційних витрат на утримання нежитлового приміщення, яке передано в оренду за договором оренди нежитлового приміщення №15 від 02.01.2009 року. Пунктом 4.1 договору № 15/1 на оплату експлуатацію витрат на утримання нежитлового приміщення від 02.01.2009 року встановлено що він також діє до 31.12.2009 року.
Як встановлено судом, договір оренди нежитлового приміщення №15 від 02 січня 2009 року припинив свою дію 31 грудня 2009 року, у зв'язку з чим, суд вважає, що договір № 15/1 на оплату експлуатацію витрат на утримання нежитлового приміщення також припинив свою дію 31 грудня 2009 року.
Позивач нарахував відповідачу заборгованість з оплати витрат на експлуатаційні витрати в сумі 18947,50 грн. за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року, тобто після припинення строку дії договору.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості з оплати витрат на експлуатаційні витрати, яка нарахована позивачем після припинення строку дії договору відсутні, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати витрат на експлуатаційні витрати в сумі 18947,50 грн. за період з січня 2010 року по жовтень 2010 року
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача збитків, понесених у зв'язку з експлуатацією відповідачем приміщення, яке не повернуто орендодавцю після припинення договору оренди.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогамё.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 83, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2,4-3,32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення в Лозівський районній держадміністації, (64600, Харківська область, м.Лозова , вул.Володарського,2, ідентифікаційний код 03196512) на користь Лозівського спортивно-технічного клубу Харківського обласного товариства сприяння обороні України (64602, Харківська область, м. Лозова, вул.Володарського,2, ідентифікаційний код 26150524, п/р №260096706 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 35604,00 грн. неустойки, а також 356,04 грн. державного мита та 154,02 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 08 грудня 2010 року
справа № 57/209-10