36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.09.2010р. Справа № 14/151
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс", вул. Ревенка, 82, м. Кременчук, Полтавська область, 39603
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, юридична адреса: АДРЕСА_2, 39700; поштова адреса: АДРЕСА_1, 39610
про стягнення 1740,00 гривень
Суддя Іваницький О.Т.
Представники
від позивача: Бережна Г.О., директор
від відповідача: не з'явився (повідомлений належним чином)
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 1740,00 гривень за договором - заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг.
В судовому засіданні 21.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 27.09.2010 р.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 р. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS 005 (із змінами та доповненнями), яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Враховуючи той факт, що відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, витребуваних ухвалами суду від 13.07.2010 р. і 07.09.2010 р. матеріалів та доказів не подав, суд ухвалою від 07.09.2010 р. продовжив строк вирішення спору в термін більший, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України (а.с. 42).
Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.
Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 13.07.2010 року про порушення провадження у справі та п. 5 ухвали суду від 07.09.2010 р. про відкладення розгляду справи не виконав, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс", м. Кременчук (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, м. Кременчук (надалі Відповідач) на підставі Договору-заявки на надання транспортно-експедиційних послуг (а.с. 4) було укладено Договір на перевезення вантажу.
Згідно з умовами укладеного Договору Позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу - панелі, планки та комплектуючи пластикові - по маршруту с. Крюково, Московська область, Росія, ТОВ "Даго-2002" - промвузол, м. Бровари, Київська область, Україна, ТОВ "Альфа-Профіль Україна", а Відповідач - оплатити надані транспортні послуги.
На виконання умов Договору Позивач автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1, і напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2, здійснив в період з 15.03.2009 р. по 19.03.2009 р. транспортування вантажу до місця доставки.
19.03.2009 р. вантаж отримало ТОВ "Альфа-профіль Україна", про що свідчить відбиток печатки на вантажній накладній (CMR) серії А № 0168436 (а.с. 6).
Вартість послуг перевезення вантажу сторони визначили в розмірі 1740,00 гривень (рахунок-фактура № СФ-87 від 20.03.2009 р. в матеріалах справи, а.с. 5).
Оплата послуг з перевезення вантажу повинна була бути здійснена протягом 15 - 20 банківських днів після отримання оригіналів документів, про що визначено сторонами в Договорі.
У визначені Договором строки Відповідач оплату за надані послуги з перевезення вантажу не здійснив.
16.06.2009 р. за вих. № 354 Позивачем Відповідачу була надіслана претензія із вимогою сплатити виниклу заборгованість за надані послуги (а.с. 7). Відповідач претензію отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 8), але на неї не відповів, суму заборгованості не сплатив.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1740,00 гривень.
Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 1740,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті .
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу в розмірі 1740,00 гривень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Враховуючи викладене, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471, 49, 69, 75, 811, 82 - 821, 83- 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, юридична адреса: АДРЕСА_2, 39700; поштова адреса: АДРЕСА_1, 39610 (р/р АДРЕСА_3 в КФ АКБ "Фінанси та кредит", МФО 331564, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс", вул. Ревенка, 82, м. Кременчук, Полтавська область, 39603 (р/р 260001388 в КФ ПАБ "Полтава-банк", МФО 331423, код ЄДРПОУ 34169795) суму боргу в розмірі 1740,00 гривень, сплачене державне мито в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 27.09.2010 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.