36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.09.2010 Справа № 10/80
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, вул. Гоголя, 25, м. Полтава, 36000
до Приватного підприємства "Біо - Актив", вул. 50-річчя Жовтня, 78/19, кв. 148, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600
про стягнення 27 500,00 грн.
Суддя О.В.Ківшик
Представники:
від позивача: Ричинда В.В., довіреність № 11 від 09.04.2009 р. ;
від відповідача: Карагічев А.Ю., довіреність № б/н від 25.06.2010 р..
28.09.2010 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, м. Полтава про стягнення з приватного підприємства "Біо - Актив", м. Кременчук 27 500, 00 грн. штрафу за експлуатацію відповідачем об'єкта підвищеної небезпеки - стаціонарної автозаправної станції в с. Мала Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області в порушення вимог абз. 8 ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р..
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позовну заяву вх. № 07112д від 29.06.2010 р., посилаючись на відсутність предмету спору у даній справі, та просить суд припинити провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази,
встановив :
30.12.2009 р. головним державним інспектором Кременчуцького району інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області Лавренчук Т.Д. було складено припис № 38 про вчинення відповідачем правопорушення у сфері містобудування та усунення останнім допущених порушень. У зазначеному приписі від ПП "Біо-Актив" вимагалось в термін до 30.01.2010 р. надати до інспекції ДАБК відповідь в письмовій формі щодо усунення вищезазначених порушень.
15.03.2010 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області було проведено позапланову перевірку об'єкта підвищеної небезпеки - стаціонарної автозаправної станції в с. Мала Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області, замовником будівництва якого є ПП "Біо - Актив" щодо дотримання останнім вимог законодавства у сфері містобудування.
За результатами перевірки складено акт № б/н від 15.03.2010 р., в якому зафіксовано невиконання відповідачем припису № 38 від 30.12.2009 р., а саме : експлуатація АЗС без належного введення об'єкта в експлуатацію, що є порушенням з боку останнього вимог абзацу 8 ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій".
15.03.2010 р. головним державним інспектором Кременчуцького району інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області Лавренчук Т.Д. було складено протокол № 1 та припис № 1/3 про правопорушення у сфері містобудування та усунення допущених порушень. У зазначеному приписі вимагалось в термін до 22.03.2010 р. надати до інспекції ДАБК відповідь в письмовій формі про дану обставину. Даний припис вручений генеральному директору ПП "Біо-Актив” Ляпун Р.В., що підтверджується його особистим підписом на наявній у матеріалах справи копії припису (а.с. 9) .
16.03.2010 р. відповідач надав позивачу лист № 37, в якому зазначив, що погоджується з наявністю факту вчиненого правопорушення, який встановлений у приписі № 1 від 15.03.2010 р., а також повідомив про здійснення процесу підписання акту готовності споруджуваного об'єкту до експлуатації.
За даними позивача відповідач в установлений у вищезазначеному приписі термін порушення не усунув.
23.03.2010 начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області Зіркою Г.Г. розглянута справа про правопорушення у сфері містобудування, передбаченого абзацом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" стосовно відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (з наступними змінами і доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування" (з наступними змінами і доповненнями), начальником інспекції прийнято постанову № К-2/2010 від 23.03.2010 р. про накладення на ПП "Біо-Актив" штрафу в розмірі 27 500,00 грн. (10% від вартості виконаних робіт відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації - а.с. 14-15).
Примірник постанови отриманий генеральним директором ПП "Біо-Актив" Ляпуном Р.В., що підтверджується його особистим підписом на наявній у матеріалах справи копії постанови (а.с. 12).
Статтею 4 Закону України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування" (із змінами та доповненнями) визначено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.
За даними позивача постанова № К-2/2010 від 23.03.2010 р. відповідачем оскаржена в судовому порядку не була. Дана обставина відповідачем не спростовується.
З огляду на те, що у встановлений термін вказаний штраф відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою щодо стягнення з відповідача 27 500, 00 грн. штрафу за експлуатацію відповідачем об'єкта підвищеної небезпеки - стаціонарної автозаправної станції в с. Мала Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області в порушення вимог абз. 8 ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 р..
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
За приписами ст. 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим Законом, може бути оскаржено до господарського суду. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом..
Відповідно до п. 13 р. VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Зазначена норма ст. 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" щодо підвідомчості спорів пов'язаних з правопорушеннями у сфері містобудування господарським судам якраз і є законодавчим приписом стосовно передбаченого ст. 2, ст. 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.
Таку ж правову позицію викладено й у п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського Суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163, постанові Вищого господарського суду України від 06.05.2010 р. по справі № 18/77-1611. Крім того судом враховано ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), відповідно до якої суперечки між судами щодо підсудності справ не допускаються.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф (ст. 239 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною першою ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частина друга ст. 241 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 31 Закону України № 1699-Ш від 20.04.200 р. "Про планування і забудову територій" (із змінами та доповненнями) державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Ст. 10 Закону України № 687-XIV від 20.05.1999 р. "Про архітектурну діяльність" (із змінами та доповненнями) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд має здійснюватися центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури і, зокрема, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 208/94-ВР від 14.10.1994 р. "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування" (із змінами та доповненнями) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, будівельних норм, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Пунктом 2 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. № 225 "Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль", державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) у складі Держкоммістобудування, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах.
Пунктом 4 зазначеного Положення інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи у відповідності з чинним законодавством.
Абзацом 8 ст. 301 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.
Факт невиконання припису № 38 від 30.12.2009 р. та використання стаціонарної автозаправної станції в с. Мала Кохнівка без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку встановлений актом проведення позапланової перевірки № б/н від 15.03.2010 р..
Таким чином, складом правопорушення є сам факт експлуатації стаціонарної автозаправної станції в с. Мала Кохнівка без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку.
За вказане правопорушення згідно абз. 10 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. № 244, встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування" зазначено, що справи про правопорушення, передбачені зазначеним законом, уповноважені розглядати Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, а право накладати штрафи надано також заступникам начальників інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до акту готовності об'єкта (стаціонарної автозаправочної станції в с. Мала Кохнівка) до експлуатації, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 275 000,00 грн. (а.с. 14-15).
Як вбачається з матеріалів справи, начальником інспекції винесено постанову № К-2/2010 від 23.03.2010 р. про накладення на ПП "Біо-Актив" штрафу в розмірі 27 500,00 грн. (10% від вартості виконаних робіт).
Згідно до абзацу 7 статті 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" штраф підлягає сплаті підприємством у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.
Така сплата (перерахування) відповідачем здійснена не була.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 27 500,00 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі в зв'язку з відсутністю предмету спору судом відхиляється за наступним мотивуванням.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що постанова про накладення штрафу винесена позивачем в порядку КпАП України та повинна виконуватися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмет спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках : припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань; спір врегульовано самим сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Отже, підстави для задоволення вищезазначеного клопотання у суду відсутні.
Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно із ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00 грн..
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Біо - Актив" (вул. 50-річчя Жовтня, 78/19, кв. 148, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600), код ЄДРПОУ 30446633 :
- в доход державного бюджету України на рахунок 31113106700219, одержувач : ВДК в Кременчуцькому районі, код ЄДРПОУ 34698579, банк одержувача : УДК України в Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" - 27 500,00 грн. штрафу;
- в доход державного бюджету України на рахунок № 31118095700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 275,00 грн.;
- в доход державного бюджету України на рахунок № 31217264700002, отримувач: УДК у м. Полтава, МФО 831019, ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, код бюджетної класифікації 22050003 - 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами, вказаними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складене
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.