Єдиний унікальний номер справи 183/4757/25
Провадження № 1-кс/183/887/25
19 травня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, з середньо-спеціальною освітою, який має малолітню доньку 2012 року народження, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді номер обслуги зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки у військовому званні старший сержант, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-
Слідчим відділом Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування факту вчинення діяння, що за своїми ознаками підпадає під правову кваліфікацію злочину, визначеного ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України ( кримінальне провадження від 17 травня 2025 року № 12025042350000510).
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області слідчим СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , подане клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування заявленого клопотання стороною обвинувачення зазначено, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої громадянину ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення, попередньо кваліфікованого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Ураховуючи особу підозрюваного, вважали наявними ризики, визначені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Під час судового розгляду прокурор заявлене клопотання підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні письмово.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважаючи повідомлену його підзахисному підозру необґрунтованою, оскільки стороною обвинувачення «завищена» правова кваліфікація скоєного, а ризики, зазначені у клопотанні, - не доведеними прокурором. У разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати альтернативний захід у вигляді застави.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника, визнавши обставини, викладені у клопотанні.
Вислухавши позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з такого.
17 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000510 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, що за своїми ознаками підпадає під правову кваліфікацію злочину, визначеного ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
17 травня 2025 року о 23 год. 40 хв. громадянина ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 18 травня 2025 року громадянину ОСОБА_5 у присутності захисника повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12025042350000510.
Вирішуючи клопотання по суті, слідчий суддя виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Статтею 178 КПК України визначено обов'язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.
Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази, та встановлені під час розгляду клопотання обставини, з урахуванням визнання підозрюваним обставин інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає обґрунтованою на теперішній час повідомлену громадянину ОСОБА_5 підозру у вчиненні діяння, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
При розгляді доказів, наданих стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру обґрунтованою.
Стосовно ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується з позицією прокурора щодо імовірності його виникнення, з огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, разом з тим є військовослужбовцем, який самовільно залишив розташування військової частини та перебуває у розшуку, після обставин злочину, у якому підозрюється, 17 травня 2025 року втік та до правоохоронних органів про скоєне не повідомив, та розуміє, що у разі визнання його судом винним у вчиненні вказаного злочину його може буде засуджено судом до позбавлення волі, тому існує ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
Обставина щодо тяжкості покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Також слідчим суддею ураховується та обставина, що підозрюваний мешкає в одному населеному пункті разом із потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з якими ще безпосередньо не проведені всі слідчі дії та не допитано в судовому засіданні, а тому підозрюваний ОСОБА_5 за для уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину матиме реальну можливість впливати на потерпілого та свідків з метою змусити їх змінити свої показання, враховуючи насильницький характер інкримінованого злочину, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Також, слідчий суддя ураховує вагомість наданих в обґрунтування клопотання доказів, вік та стан здоров'я підозрюваного, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу, про який просить сторона обвинувачення, те, що дії, які інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність та антисоціальну направленість. Зазначене є беззаперечною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У той же час, з огляду на відсутність на момент розгляду цього клопотання даних про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, слідчий суддя вважає необхідним частково задовольнити клопотання щодо строку застосування запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
У той же час при обранні запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає не доцільним визначати розмір застави з огляду на зухвалий спосіб вчинення інкримінованого правопорушення, який є особливо тяжким злочином, вчиненим із застосуванням насильства.
Що стосується клопотання сторони захисту про застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або альтернативного заходу, з урахуванням вищезазначених висновків слідчого судді, вважаю його таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо визначення місця застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходжу з того, що діючий кримінально-процесуальний закон, у тому числі, з метою проведення ефективного досудового розслідування, надає право слідчому визначати місце перебування підозрюваного, у зв'язку з чим, клопотання сторони обвинувачення щодо визначення в увалі слідчого судді місця застосування запобіжного заходу є таким, що не в повній мірі відповідає процесуальному закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 194 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , подане за погодженням з прокурором Хустської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (кримінальне провадження від 17 травня 2025 року № 12025042350000510), - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 червня 2025 року включно.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 23 травня 2025 року о 08 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1