Справа № 183/2753/25
№ 2-а/183/63/25
17 квітня 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Городецького Д. І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
24 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 03 березня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 було винесено постанову № 203 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови № 203 від 03 березня 2025 року вбачається, що 28.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов протокол № 575 від 27.02.2025 року, складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП. ОСОБА_1 був повідомлений під підпис у вищевказаному протоколі про дату та час призначення розгляду його справи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак у призначені дату та час не прибув, про причини неприбуття не повідомив, доказів поважності причини неприбуття не надав. Під час розгляду справи встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 під час особливого періоду (воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022) з 18.05.2024 року по дату складання протоколу про адміністративне правопорушення не уточнив свої персональні дані жодним з установлених законом способів, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 4 пп. 1 п. 2 Розділу ШШ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3666-ІХ, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. На ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000,00 грн.
Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що 13.12.2000 року його було взято на військовий облік та після початку повномасштабного військового вторгнення рф в Україну, він 17.01.2023 року пройшов військово-лікарську комісію та був зарахований у запас ІНФОРМАЦІЯ_4 , як обмежено придатний до військової служби за групою ІІ ст. 5 Наказу Міністерства оборони України. А тому, з 17.01.2023 року у посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 був необмежений та повний доступ до його персональних даних, у тому числі стану його здоров'я та постійного мешкання за місцем реєстрації.
ОСОБА_1 не заперечує того факту, що він дійсно в період з 18.05.2024 року по 18.07.2024 року не уточняв своїх персональних даних, оскільки не знав про такий обов'язок. Починаючи з дати взяття на облік та по 27.02.2025 року, йому ніякі повістки з ТЦК не надходили та перебуваючи у трудовому відрядженні на території м. Києва, його було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , де відносно нього було складено проткало про адміністративне правопорушення № 578 від 27.02.2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення абз. 6 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 03.3.2025 року о 14.30 год. в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому йому також була вручена повістка, в які розгляді справи повинен був відбутися 03.03.2025 року о 10.00. год. Коли ОСОБА_1 03.03.2025 року о 10.00 год. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та показав копію протоколу про адмінправопорушення від 27.02.2025 року, йому було запропоновано повторно пройти ВЛК та повідомили, що штраф на нього накладати не будуть. Ніякої процедури розгляду адміністративної справи з цього приводу не було та постанову про адміністративне правопорушення йому не видавалось. У зв'язку з чим, він з 03.03.2025 року по 05.03.2025 року пройшов ВЛК. Проте, 14.03.2025 року йому листоноша приніс конверт, в якому була постанова про адміністративне правопорушення № 203 від 03.03.2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. вже за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в оскаржуваній постанові його дії за вчинення адміністративного правопорушення кваліфіковано за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в той час як у протоколі № 578 від 27.02.2025 року визначено склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, у примітці до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В той же час, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, які саме персональні дані він не оновив, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних ТЦК не має доступу (не є їх держателем).
Також ОСОБА_1 вважає, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 38 КУпАП строк притягнення його до адміністративної відповідальності сплив 18.10.2024 року, оскільки правопорушення було виявлено відповідачем 18.07.2024 року.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд: визнання протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 03 березня 2025 року № 203 та справу закрити. Крім того, просив визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду та поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, оскільки копію постанови він отримав засобом поштового зв'язку лише 14 березня 2025 року.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до статті 262 КАС України, 1. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. 2. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. 3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного провадження не проводиться. 4. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. 5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 6. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. 7. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. 8. При розгляді справи за правилами спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглянути справу без його участі, вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов подавав.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Судом встановлено, що 03 березня 2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 винесена постанова № 203 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови № 203 від 03 березня 2025 року вбачається, що 28.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов протокол № 575 від 27.02.2025 року, складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП. ОСОБА_1 був повідомлений під підпис у вищевказаному протоколі про дату та час призначення розгляду його справи у ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак у призначені дату та час не прибув, про причини неприбуття не повідомив, доказів поважності причини неприбуття не надав. Під час розгляду справи встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 під час особливого періоду (воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022) з 18.05.2024 року по дату складання протоколу про адміністративне правопорушення не уточнив свої персональні дані жодним з установлених законом способів, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абз. 4 пп. 1 п. 2 Розділу ШШ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3666-ІХ, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
За умовами ч. 1ст. 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі ст. 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Так, диспозиція та санкція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 000,00 грн. до 25 500,00 грн.
С таттею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Диспозиція та санкція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 до 59 500 грн.).
Об'єктом адміністративного правопорушення за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не передбачено.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;т резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 року, який набув чинності 18.05.2024 року.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX(надалі Закон № 3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно), а саме:
-через центр надання адміністративних послуг;
-через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
-у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено , зо позивач ОСОБА_1 з 24.05.2000 року стоїть на обліку як військовозобов'язаний, за п. 5 ст. 15 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» був зарахований у запас. з 05.06.2021 року. військове звання рядовий. 17.01.2023 року медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 був визнаний обмежено придатним до військової служби за групою ІІ ст.. 5 Наказу Міністерства оборони України № 402 від 2008 року, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 26.01.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній не оновив свої облікові дані протягом встановленого строку, а саме з 18.05.2024 по дату складання протоколу про адміністративне правопорушення № 578 від 27.02.2025 року.
Таким чином, позивачем не доведено, що він, будучи військовозобов'язаним, був звільнений від виконання обов'язку, з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно уточнити свої облікові дані у встановленому порядку.
Перебування на військовому обліку чи навчання не звільняло ОСОБА_1 від обов'язку уточнити свої персональні дані у встановленому порядку у вказаний вище період.
Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В той же час, суд зауважує, що примітка до статті 210КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Однак, позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 38 КУпАП дійсно передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення з загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК має виявити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, суд вважає, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу № 578 від 27.02.2025 року. Після виявлення правопорушення 27.02.2025 оскаржувана постанова була винесена 03.03.2025 року, а отже не спливли три місяці з моменту його виявлення. Також, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, на момент складання постанови 03.03.2025 року не сплив один рік з моменту не уточнення персональних облікових даних (з 17.07.2024 року), а тому строки, встановлені ст. 38 КУпАП для накладання адміністративного стягнення не сплили.
Разом з тим встановивши, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, в той же час останнього згідно оскаржуваної постанови № 203 від 03.03.2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, суд зауважує, що до порушень правил військового обліку, які формують склад правопорушення передбаченого ст. 210 КУпАП, зокрема, належать:
- неперебування на обліку за місцем проживання, роботи чи навчання;
- неприбуття за викликом ТЦК для взяття на військовий облік;
- неоформлення військово-облікових документів;
- зміна місця проживання у воєнний час без дозволу ТЦК тощо.
За ст. 210-1 КУпАП відповідальність може настати у випадках:
- непроходження медогляду для визначення придатності до військової служби;
- неуточнення протягом 60 днів своїх військово-облікові даних;
- нез'явлення за повісткою;
- ненадання під час мобілізації будівлі, споруди, транспортного засобу та іншого майна тощо.
З наведеного слідує, що до позивача ОСОБА_1 було застосовано невірну санкцію статті ч. 3 ст. 210 КупАП, в той час як в діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, із врахуванням того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до відповідача під час накладення адміністративного стягнення, невірно застосовано санкцію статті ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Так, приписами п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП передбачено, що в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, постанова тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 203 від 03 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Що стосується вимог про визнання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 протиправною,суд вважає, що з огляду на положення ст. 286 КАС України, належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб'єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн., а тому відповідно до вимог ст. 139 КАС України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При вирішенні питання про поновлення строку для звернення до суду з відповідним позовом, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова складена 03 березня 2025 року, копію постанови ОСОБА_1 отримав засобом поштового зв'язку лише 14 березня 2025 року, до суду з позовом звернувся 24 березня 2025 року.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 289 КУпАП визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Враховуючи, що позивач пропустив строк оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення з поважних причин, оскільки копію постанови отримав засобом поштового зв'язку лише 14 березня 2025 року, а тому суд вважає за потрібне ОСОБА_1 поновити строк на її оскарження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 139, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 203 від 03 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Повне рішення складено 17 квітня 2025 року.
Суддя Д. І. Городецький