Справа № 204/671/25
Провадження № 2/204/1471/25
49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
(повний текст)
08 травня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.
за участю секретаря Корягіної Р.Р.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) про зміну збільшення розміру аліментів, -
У січні 2025 року позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів шляхом їх збільшення та просила надалі стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій сумі у розмірі 4 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2022 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 29.08. 2022 та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Однак, з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дітей значно зріс. Дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Тому прохає суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням суду.
24.03.2025 представник адвокат Бур'янський А.В., який діяв в інтересах відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволені позовних вимог. Вказував, що з 2024 року стан здоров'я відповідача суттєво погіршився, згідно огляду лікаря невропатолога та висновку КТ від 15.01.2024 у відповідача виявлено порушення функції хребта, протрузії, екструзії, спондильоз, спондеоартроз, консолідований перелом 4, 5, 6, 7, 9, 10 ребер праворуч, а також порушення мозкового кровообігу, цефалічний синдром, хронічна вертеброгенна радикулопатія, стійкий больовий та м'язово-тонічний синдром. У зв'язку з суттєвим погіршенням стану у 2024 році встановлено третю групу інвалідності, згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААД №082246 від 12.09.2024 року, з 11.02.2024 року. 13.06.2024 року проведено хірургічну операцію на серці - стентування КА (Стентування коронарних судин серця). Крім того, відповідачу було проведено ряд дорого якісних досліджень та обстежень, він знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіохірургічному відділенні та мав тимчасову непрацездатність. У зв'язку з встановленням інвалідності відповідач сам потребує щомісячно дорого вартісних ліків, якісного харчування та догляду. Крім того, з жовтня 2024 року відповідач знаходиться на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Дніпро в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в сумі 3038 грн. на місяць - за березень 2025 року ( з жовтня по грудень 2024 року відповідач отримував ще меншу пенсію - 2 725 грн. на місяць), що підтверджується Довідкою про доходи №1771 4977 9472 2790. Інших доходів у відповідача не має, у зв'язку з чим відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Вважає, що позивачем не надано до позову належних, допустимих, достовірних доказів на підтвердження інформації зазначеної в позові, а саме позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі заявленому позивачем.
10.04.2025 представник позивача адвокат Воронько О.О. надала до суду відповідь на відзив, згідно якого просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказуючи, що сума аліментів у розмірі 3 000 грн. на двох дітей є недостатньо для рівня життя необхідного для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Зі збільшенням віку дитини, вона природно потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища.
Позивач та її представник адвокат Воронько О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував та просив у задоволені позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.08.2007 року та серії НОМЕР_2 від 01.07.2014 року (а.с.12-13).
Діти проживають разом із позивачкою, що не заперечується сторонами.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2022 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 29 серпня 2022 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.14).
Позивачка звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів, які стягуються з відповідача за вказаним рішенням суду до 4 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таке право кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов'язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
Відповідно до вимог ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, відповідно до вимог ст. 192 СК розмір аліментів, зазначено, що визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі; розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
При визначенні наявності підстав для збільшення розміру аліментів, визначених рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2022 року, судом враховано, що матеріальне становище платника аліментів з часу видачі судом цього судового рішення не покращилося, а навпаки погіршилося, погіршився і його стан здоров'я, що підтверджується наступними документами, а саме: Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААД №082246 від 12.09.2024 року, встановлено третю групу інвалідності; висновком КТ від 15.01.2024 року виявлено порушення функції хребта, протрузії, екструзії, спондильоз, спондеоартроз, консолідований перелом 4, 5, 6, 7, 9, 10 ребер праворуч, а також порушення мозкового кровообігу, цефалічний синдром, хронічна вертеброгенна радикулопатія, стійкий больовий та м'язово-тонічний синдром; випискою з медичної картки стаціонарного хворого №02729 від 17.06. 2024 (а.с.57-64).
Належних і допустимих доказів, які б підтверджували покращення матеріального становища відповідача, позивачем не надано. Також суду не надано доказів погіршення матеріального становища позивача, її стану здоров'я. Тобто, належних та допустимих доказів наявності обставин, визначених ст. 192 СК України, необхідних для зміни розміру аліментів, вже визначених рішенням суду, не надано.
Докази, надані позивачем разом із позовною заявою, а саме: квитанції, виписка з медичної картки стаціонарного хворого №377/3а від 30.01.23024 року; ультразвукове дослідження щитоподібної залози КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР від 05.11.2024 року; консультація ендокринолога (первинна) від 06.02.2024 року; виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1802/3а від 10.05.2024 року; виписка з медичної карти стаціонарного хворого №2681/3а від 11.07.2024 року, вказують на здійснення її особистих витрат, і такі докази не мають юридичного значення для встановлення обставин, необхідних для застосування положень ст. 192 СК України.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, на позивача покладається обов'язок доказування і в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з урахуванням положень статей 141, 180, 182, 192 СК України.
Позивачем суду не надано належних і допустимих доказів зміни її матеріального або сімейного стану та покращення матеріального стану платника аліментів, що може бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Доказів, які свідчать про те, що матеріальне становище платника аліментів поліпшилося, до суду не надано. Відомості про доходи відповідача у матеріалах справи також відсутні.
Відомостей про заборгованість відповідача по сплаті аліментів матеріали справи не містять.
Оскільки позивачем не доведено те, що від дня ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів виникли обставини які слугували б підставою для їх збільшення, суд, з'ясувавши обставини справи та надавши оцінку зібраним доказам, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Згідно з ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні з позовом до суду звільнена від сплати судового збору, та у задоволенні позову відмовлено, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355, 430 ЦПК України, ст.ст. 2, 7, 15, 18, 180-183, 191, 192 Сімейного кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Чудопалова