Справа № 203/3240/25
1-кс/0203/2138/2025
23 травня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, з неповною середньою освітою,
не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого,
раніше не судимого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження №12025042030000046,-
СВ Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042030000046, відомості за яким внесено до ЄРДР 22.04.2025 року за ч.4 ст.189 КК України.
22.05.2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, за фактом вимагання грошових коштів у потерпілої ОСОБА_8 , з погрозою насильства над потерпілою, вчинене в умовах воєнного стану.
В наданому клопотанні слідчим поставлено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє.
Підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри, порушення права підозрюваного на захист через невручення йому процесуальних документів, у т.ч. підозри, в перекладі на його рідну мову, оскільки він є громадянином Грузії та не володіє українською мовою. В разі, якщо слідчий суддя прийде до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу, просили визначити такий запобіжний захід, що не пов'язаний із позбавленням волі, посилаючись на намірі підозрюваного залишитись проживати на території України, наявність в нього на утриманні малолітньої дитини, відсутність судимостей.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
Пунктом 4 ч.2 ст.52 КПК України встановлено, що участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту.
Згідно п.18 ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підпункт «е» п.3 ст.6 Конвенції) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
Для констатації факту порушення права особи на захист, через незабезпечення підозрюваного послугами перекладача, установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом».
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 є громадянином Грузії.
З моменту його затримання в порядку ст.208 КПК України 22.05.2025 року останнім було залучено захисника ОСОБА_4 на підставі договору про надання (правничої) правової допомоги №11 від 22.05.2025 року.
В присутності захисника складався протокол затримання, вручалась пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, з роз'ясненням прав, передбачених, зокрема, п.18 ч.3 ст.42 КПК України.
Також в присутності захисника ОСОБА_5 було повідомлено про підозру та проведено його допит з роз'ясненням прав підозрюваного.
Своїми підписами підозрюваний засвідчив, що права та обов'язки йому роз'яснені та зрозумілі.
В ході досудового розслідування, у т.ч. під час затримання, повідомлення про підозру та допиту в якості підозрюваного ОСОБА_5 не заявляв, що не володіє українською мовою, клопотань про залучення перекладача, вручення процесуальних документів в перекладі на мову, якою він володіє, не заявляв.
Під час розгляду клопотання підозрюваним та його захисником також не заявлялось клопотань про залучення перекладача. При цьому, захисник зазначив, що не обмежений у можливості спілкування з підозрюваним російською мовою, якою останній володіє.
Як зазначив підозрюваний на території України він проживає з 2021 року, перебував у шлюбі із громадянкою України.
Підписаний підозрюваним договір про надання (правничої) правової допомоги №11 від 22.05.2025 року з адвокатом ОСОБА_4 складено українською мовою.
В ході розгляду клопотання на питання слідчого судді, поставлені українською мовою, підозрюваний відповідав по суті, розуміючи їх зміст.
Таким чином, оскільки підозрюваний підписував процесуальні документи без зауважень, не заявляв клопотань про залучення перекладача та вручення документів в перекладі на його рідну мову, слідчий суддя вважає, що право на захист підозрюваного не порушено, оскільки з наявних матеріалів кримінального провадження вбачається «поза розумним сумнівом», що в мовно-комунікаційному аспекті підозрюваний в достатній мірі володіє українською мовою для розуміння суті підозри та процесуальних дій, предмету судового засідання, а в його правому аспекті підозрюваний з моменту затримання користувався правовою допомогою захисника, не будучі обмеженим у спілкуванні з останнім без участі перекладача.
Перевіряючи клопотання по суті поставлених в ньому питань, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу визначені ст.177 КПК України, а обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу - ст.178 КПК України.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту щодо необгрунтованості підозри, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, а саме: протоколи огляду аудіо та відеозаписів, протоколи допиту потерпілої та зміст її показань, протоколи за результатами проведення НСРД, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України та дають вагомі підстави вважати про наявність обгрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_9 .
Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 12-ти років.
Останній офіційно не працевлаштований, не одружений, є громадянином іншої держави та не обмежений в період воєнного часу в можливості залишення території України.
Крім того, згідно рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 14.05.2025 року, яке долучено до клопотання, було скасовано посвідку на тимчасове проживання ОСОБА_5 та вирішено про його примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, усвідомлення останнім можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі; а також, що висунута йому підозра грунтується у т.ч. на показаннях потерпілої, відомості щодо якої містяться в долучених до клопотання матеріалах, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілу у кримінальному провадженні з метою зміни ними змісту або обсягу своїх свідчень, які вона буде надавати під час досудового розслідування та в суді.
В частині можливого впливу на потерпілу слідчий суддя також враховує спосіб вчинення кримінального правопорушення, який інкримінується підозрюваному та вчинення якого супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, в зв'язку з чим, вважає, що на даному етапі досудового розслідування необхідним запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є тримання під вартою, що забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В свою чергу п.1 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства, наявних ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та даних про особу підозрюваного, застава відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України не визначається.
Строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу визначити терміном у 60 діб з моменту його затримання в порядку ст.208 КПК України, тобто до 20.07.2025 року включно.
Керуючись ст.ст.176-178,182,183,184,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 20 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1