справа №176/1926/25
провадження №1-кп/176/341/25
26 травня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, группа інвалідності не встановлена, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 березня 2025 року за №12025041220000173,
з участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що на всій території України введено воєнний стан, 28.03.2025 року, близько 13 години 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (алкофор - 2.71 проміле), в приміщенні кафе «Франсуа» за адресою: м. Жовті Води, вул. Козацької Слави, буд. 19, побачив раніше йому не знайомого хлопця, який сидів за столом та при собі мав гаманець, в якому були грошові кошти.
В подальшому ОСОБА_3 вирішив відкрито заволодіти грошовими коштами, не зважаючи на те, що його дії будуть помітними для потерпілого та сторонніх осіб, погрожуючи, що поб'є неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , у зв'язку з чим останній, сприймаючи вказані погрози як реальні, хвилюючись за власне життя, дістав із гаманця купюру номіналом 200 грн.
В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану, перебуваючи у вищевказаному місці та вищевказаний час, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 200 гривень, які знаходились в руці потерпілого.
Після чого, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, тримаючи при собі викрадене майно, зник з місця вчинення кримінального правопорушення та отримав реальну змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму у розмірі 200 грн. 00 коп. (двісті гривень нуль копійок).
Крім цього, потерпілий ОСОБА_7 разом зі ОСОБА_3 приблизно о 13 год. 20 хв. 28.03.2025 року, перебували поблизу буд. АДРЕСА_2 , де, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, стоячи поруч із потерпілим ОСОБА_7 , наніс один удар правою ногою в область лівого боку тулуба, в результаті чого потерпілий присів в ногах, ОСОБА_3 відразу наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, в результаті потерпілий впав на спину та ОСОБА_3 наніс два удари кулаком правої руки в праву частину обличчя потерпілого.
У результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 , відповідно висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 56 «Е» / 16 від 16.04.2025, тілесні ушкодження, у вигляді:
-синець на шкірі правої надбрівної дуги, правої брові, верхньої та нижньої повік правого ока;
-садно на червоній обвідці верхньої губи праворуч в 1,5см від середньої лінії.
Всі тілесні ушкодження, виявлені у гр-на ОСОБА_7 , мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 (шість) днів, і за цією ознакою згідно п.п. 2.3.2. «б» та 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р, відносяться до категорії Легких.
21 травня 2025 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до зазначеної угоди, ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за тих обставин, які викладені в угоді про визнання винуватості. Зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі підозри під час судового провадження. При цьому, сторони домовились про призначення ОСОБА_3 покарання:
-за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
-за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт 80 (вісімдесят) годин.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбуття 7 (років) позбавлення волі.В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості від 21.05.2025 року і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
Потерпілими, кожним окремо, надані прокурору письмові згоди на укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому повністю і беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та строку покарання. Зазначив, що наслідки укладення та затвердження угоди йому роз'яснені та зрозумілі. Окрім цього, зрозумілі наслідки невиконання угоди про визнання винуватості. Зазначив, що угода укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Відмовився від справедливого судового розгляду кримінального провадження. Зазначив, що повністю розуміє наслідки обмеження апеляційного та касаційного оскарження вироку суду ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого адвокат в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором.
Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали судового провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 повністю і беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, за ч.4 ст.186 КК України є тяжким злочином, за ч.1 ст.125 КК України - кримінальним проступком.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 в повній мірі розуміє положення ст.ст. 394, 424, 473, 474,476 КПК України, ст.389-1 КК України.
Потерпілі, кожний окремо, надали прокурору письмові згоди на укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Суд, з'ясував у обвинуваченого та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.1 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати:
- за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану;
- за ч.1 ст.125 КК України, як заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження.
Обвинуваченому слід призначити узгоджений сторонами угоди про визнання винуватості вид та строк покарання.
Сторони угоди /прокурор та обвинувачений/ домовились про призначення обвинуваченому покарання:
-за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім)років.
-за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт 80 (вісімдесят) годин.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити до відбуття 7 (років) позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 28 березня 2025.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Сторони узгодили долю речових доказів. Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374-376, 468-470, 472-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 травня 2025 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України, яка укладена між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.125 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:
-за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
-за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт строком 80 (вісімдесят) годин.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 28 березня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою.
Речові докази у кримінальному провадженні: грошові кошти в сумі 200 грн., які повернуті потерпілому ОСОБА_6 , вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 ; DVD диск з відеозаписом з камер відео спостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої ст.389 -1 КК України.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя